Про крах путінської політики в Україні пише Петро Бологов у статті для російського видання Lenta.Ru.
Візит Володимира Путіна в Україну в рамках святкування 1025-річчя Хрещення Русі спровокував появу в місцевих ЗМІ цілої серії публікацій, які ніякого відношення до ювілейної дати не мають, а переносять читача відразу в 2015-й рік, коли українці обиратимуть нового президента. Фахівці всіх мастей розгледіли в переміщеннях і контактах російського лідера його намір остаточно порвати з Віктором Януковичем і зробити ставку в майбутньому на свого кума Віктора Медведчука, політика з практично нульовим рейтингом, зате з серйозними зв'язками.
Перед поїздкою Путіна в Київ прогнозувалося, що президент РФ, крім цілування ікон, займеться безпосередньо справами - зустрінеться з Януковичем і обговорить з ним весь спектр російсько-українських відносин, тим більше що в них, схоже, настає "час ікс": у листопаді в Вільнюсі пройде саміт Східного партнерства, де має бути підписана угода про політичну асоціацію України з ЄС і створення між ними зони вільної торгівлі (ЗВТ). Якщо ці документи будуть підписані, то вони разом перетворять меморандум про взаємодію України з Митним союзом у пусте.
Тому й і передрікали аналітики перед київським побаченням двох президентів, що Путін постарається натиснути на свого українського колегу, щоб той перемістив акценти з ЄС на ТЗ. Але всі ці очікування не виправдалися: Путін у абсолютно "паркетному" режимі поспілкувався з Януковичем жалюгідні 15 хвилин і поїхав на конференцію "Православно-слов'янські цінності - основа цивілізаційного вибору України", ініційовану громадським рухом Український вибір під приводом Медведчука.
На зазначеній конференції Путін підключився до дискусії, що протікала в рамках анонсованого раніше питання "Чи близькі українському суспільству "європейські цінності ", які нав'язуються єврочиновниками, або ж українці виступають за збереження і утвердження споконвічних православно-слов'янських духовних орієнтирів, засад і традицій?". І хоча відкараскався президент своїми звичайними черговими фразами про конкурентні переваги, які українська економіка отримає лише в тому випадку, якщо Київ вирішить вступити до МС, і про те, що в Москві "поважатимуть будь-який вибір українців", проте в наступні дні місцеві видання розродилися матеріалами під заголовками "Путін проміняв Януковича на Медведчука", "Ми говоримо" "Медведчук ", маємо на увазі "Путін" і так далі.
Тут варто уточнити, що, власне, представляє з себе Медведчук на нинішньому етапі своєї політичної кар'єри. Заслужений юрист України, у минулому "сірий кардинал" при президентові Леонідові Кучмі, адміністрацію якого він очолював, Медведчук з 2004 року, тобто з часів "помаранчевої революції", знаходиться в другому ешелоні українських політиків. Висунутися в перший йому не допомогло навіть створений пару років тому рух Український вибір. Один час бігборди цього руху, який боровся за надання російській мові статусу другої державної, введення подвійного громадянства і зближення з Росією, прикрашали чи не кожен телеграфний стовп у Києві та в тих регіонах Незалежної, які традиційно тяжіють до східного сусіда. Однак рух хоч і було названо "суспільним" і апелював до простих громадян як до носіїв влади, в суспільстві широкої підтримки не знайшов. Якби "Український вибір" вирішив торік взяти участь у парламентських виборах, про подолання 7-відсоткового бар'єру йому довелося б тільки мріяти.
Але Медведчук руки не опускає - вулиці українських міст як і раніше прикрашає його, як зауважують багато, сильно оздоблена фотошопом особа, яка цього разу агітує за вступ України в МС. Причому, навіть якщо відмести всі домисли про те, що ведеться ця кампанія на гроші Кремля, у Медведчука вистачить і своїх коштів оплатити послуги рекламників - його стан, за приблизними підрахунками, обчислюється сотнями мільйонів доларів.
Розповідаючи про раптовий візит Путіна на згадувану конференцію в Києві, українські ЗМІ не забули нагадати, що минулого року в Криму російський президент вчинив за схожою схемою: переговоривши з Януковичем (правда, в той раз Путін не відмовився повечеряти з колегою), Володимир Володимирович відправився в гості до Медведчука, в його скромний кримський палац, якому позаздрила б будь-яка голлівудська зірка. Там куми пили вино і слухали музику, причому фотографії цього дозвілля, нібито зняті абсолютно випадково невідомо ким, негайно з'явилися в "жовтій пресі", продемонструвавши всім, наскільки теплі, можна сказати, родинні стосунки пов'язують двох політиків.
І ось тепер про тандем Путін - Медведчук, якого всі так само надзвичайно багато в медіа, говорять в аспекті майбутніх в 2015 році виборів. Причому сама ідея про можливе президентство Медведчука не нова - вона спливала ще перед виборами 2010 року. Але оскільки тоді Янукович на тлі протистояння Юлії Тимошенко і Віктора Ющенка зміг суттєво підвищити свій рейтинг, варіант з Медведчуком в підсумку постав чиїмсь дурним жартом. І ось тепер про такий сценарій знову говорять всерйоз.
Люди, які схильні бачити в колишньому "сірому кардиналі" претендента на вищий державний пост, пояснюють російську ставку на Медведчука тим, що Янукович, який ще з 2004 року за старим звичаєм носить тавро "прокремлівського" політика, остаточно віддав перевагу руху на Захід перед невиразній метушні на Сході. Причини такого рішення називалися вже не раз: якби Україна потрапила в сіті Митного союзу, російський бізнес так би навалився на українську економіку, що місцевим олігархам, які і є оточенням Віктора Федоровича, небо за макове зернятко здасться. Причому що саме спаде росіянам в голову, передбачити, як правило, неможливо - досить лише згадати про раптові "наїзди" Росспоживнагляду на ті чи інші продукти або компанії. Водночас ЄС, незважаючи на його дуже жорсткі фінансові правила, передбачуваний і адекватний.
"Я можу припускати, що на останній зустрічі президентів у Севастополі Путін дав зрозуміти: Росія не зможе підтримувати Януковича у разі підписання угоди про асоціацію з ЄС", - заявив в інтерв'ю "Forbs.ua" депутат Верховної Ради від Партії регіонів Олег Царьов. На його думку, можливі два варіанти розвитку подій: перший - Росія просто заявляє, що не підтримує Януковича, і залишається в якості спостерігача, другий - Кремль виставляє проросійського кандидата, яким, вважає парламентарій, "може бути Віктор Медведчук чи якась інша фігура ".
Але, просуваючи Медведчука, електоральна цінність якого, незважаючи на тривалу піар-кампанію, все одно дорівнює нулю, Путін тим самим не тільки розписується у власному фіаско на українському фронті, але й зводить нанівець всі попередні спроби Кремля (починаючи приблизно з 2004 року ) стати диригентом різноголосого хору українських політиків. "Символічна та демонстративна поява Володимира Путіна на круглому столі, - пише директор Центру політичного аналізу "Стратагема" Юрій Романенко, - було знакове з точки зору позначення слабкості позицій Росії в Україні. Путіну реально більше не на кого ставити в Україні, оскільки всі більш-менш великі політичні сили не бачать в Росії стратегічного орієнтиру. Янукович виявився зрадником, опозиція чітко орієнтується на Захід, КПУ не має шансів виграти президентську кампанію ".
На думку експерта, російський президент, слабо розуміючи, які процеси відбуваються в Україні, постійно "лажає зі своїм українським вибором". Так, в 2004 він програв, коли поставив на Януковича, в 2009-му не зіграла ставка на Тимошенко, ну а тепер Кремлю загрожує і зовсім феєричний провал з Медведчуком - якщо дійсно такі плани Путіна на 2015 рік.
Як вважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, єдине, на що, крім Медведчука, зараз може поставити Путін, - це якісь "міфічні гуманітарні організації та православні слов'янські центри". При цьому політолог упевнений, що Україну в нинішній ситуації втрачає не Росія, а конкретно російський президент. І якщо погодитися з цим твердженням, то можна зітхнути з полегшенням: Україна як і раніше з нами, ну а у Володимира Володимировича залишається кум у Криму, якого завжди можна провідати, щоб покуштувати місцевого вина. Нехай навіть і в приватному порядку.

Джерело: http://ua.korrespondent.net/