Володимир Путін - це Слободан Мілошевич часів колишнього Радянського Союзу: такий же поганий, тільки ще гірше. За димовою завісою брехні він знову прагне створити маріонеткові невизнані держави у Східній Україні.
Невинні люди вбиті в азовському місті-порту Маріуполі. В оточеному Дебальцевому жінка черпає воду з гігантської калюжі на дорозі. Руїни, які колись були Донецьким аеропортом, нагадують сцени з багатостраждальної Сирії. Уже близько 5 тисяч людей убито в цьому збройному конфлікті та понад 500 тисяч залишили свої домівки. Європа, поглинута проблемами Греції та Єврозони, дозволяє з'явитися іншим Босніям на своєму власному дворі. Прокинься, Європо! Якщо ми винесли щось із нашої власної історії, Путін має бути зупинений. Але як це зробити?
Зрештою, це повинно бути узгодженим рішенням. Німецький канцлер Ангела Меркель та міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр були праві щодо збереження дипломатичних спроб, але навіть вони в середині січня дійшли висновку, що не варто зустрічатися з Путіним у Казахстані. В суботу чергова спроба домовитися в Мінську про припинення вогню була провалена. Час для дипломатії настане знову, але не зараз.
Нам варто поглибити економічні санкції проти Росії. У поєднанні із впливом низьких цін на нафту вони вже мають визначальний ефект. Попри невелике розхитування з боку нового грецького уряду, ЄС минулого тижня зберіг свою єдність щодо розширення санкцій. Чи буде це підживлювати блокадний менталітет у Росії? Так, але режим Путіна підігріває цей менталітет своєю націоналістичною, антизахідною пропагандою. Якщо загрози не існує, російське телебачення її вигадає.
Як і Мілошевич, Путін готовий використовувати будь-які інструменти, що має у своєму розпорядженні, без жодних обмежень. У своїй війні проти Заходу він задіяв важку військову техніку, енергетичний шантаж, кібер-атаки, пропаганду брехливих та гарно оплачуваних каналів, таємні операції та агентів упливу в столицях ЄС. О, так, і російські бомбардувальники, що задерли свої носи у водах Ла-Маншу з виключеними транспондерами, піддавши небезпеці цивільні рейси.
Існує польська приказка, яка перекладається приблизно так: "Ми граємо з ними в шахи, а вони з нами в дупняка". (Дупняк - польська гра, під час якої люди намагаються визначити, хто їх штовхнув ззаду). Це є проблемою демократичного Заходу в цілому та малорухливого, багатонаціонального Євросоюзу зокрема. Вона нещодавно стала прикладом украй нереалістичних паперових шахів у стратегії щодо Росії, підготовленої для нового Верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Федеріки Могеріні.
У довгостроковій перспективі Путін програє. Люди, які постраждають найбільше від своєї безрозсудності, це - росіяни та, не в останню чергу, мешканці Криму й сходу України. Але далека перспектива для спритних і безжалісних диктаторів у великих, гарно озброєних, багатих на природні ресурси та психологічно розчавлених країнах, може бути достатньо віддаленою. Перш, ніж він піде, багато крові та сліз потече плином по річці Донець.
Отже, проблема полягає в тому, щоб скоротити цей період та зупинити свавілля. Для цього Україні потрібні сучасні оборонні озброєння, щоб протистояти сучасним наступальним діям з Росії. Пришпорений Джоном Маккейном Конгрес США прийняв Акт на підтримку свободи України, який виділяє кошти на поставку військового обладнання в Україну. Тепер президент Обама визначатиме терміни та вміст цих поставок.
Доповідь групи, до якої входить колишній посол США при НАТО Іво Даалдер, а також досвідчений експерт у питаннях Росії Строб Телбот, визначає необхідне обладнання: "Контр-батарейні радари для виявлення ракет дальнього радіусу дії, безпілотні літальні апарати (БПЛА), електронна протидія використанню ворожих БПЛА, засоби захищеного зв'язку, броньовані джипи та медичне обладнання".
Тільки тоді, коли українська оборона зможе переконливо поставити російський наступ у патову ситуацію, мирне врегулювання стане можливим. Іноді потрібна зброя, щоб зупинити зброю.
Чи не буде таке постачання озброєння в подальшому плекати російську параною облоги? Так, але Путін уже безтурботно живить цю параною фактами. Недавно він розповів студентам в Санкт-Петербурзі, що українська армія - "не армія, а іноземний легіон, в нинішньому випадку - іноземний легіон НАТО".
Євросоюз ніколи не міг добитися одностайності в таких військових поставках. Якщо взагалі, це могло статися з боку окремих країн. І хоча це може нагадати старий жарт, що "Америка готує, а Європа миє посуд", існують аргументи для того, щоби США здійснили більшу частину потужних військових поставок.
Сполучені Штати мають найкращий набір інструментів, і вони, вірогідно, перебувають у найліпшому становищі, щоб контролювати його використання, а також є менш уразливими від двостороннього економічного або енергетичного тиску.
Спільний розподіл тягаря був би справедливим. Європейські економіки відчувають найбільші страждання від санкцій, враховуючи те, що вони глибше інвестовані в Росію; вони надаватимуть велику економічну підтримку Україні, якщо вона хоче вижити; і вони роблять більше дипломатичних зусиль. Насправді, Маккейн і Меркель діють в ідеальний комбінації "поганий - добрий поліцейський".
Існує ще одна сфера, де Європа в цілому та Великобританія зокрема можуть зробити більше. ЗМІ-мовники, зазвичай, класифікуються як м'яка сила, але вони так само важливі для Путіна, як і його танки T-80. Він вклав у них багато грошей. Серед російськомовного населення, в тому числі, в Східній Україні та меншин у державах Балтії, він використовує телебачення, щоб нав'язати власну інтерпретацію соціального консерватора, гордої Росії, якій загрожують фашисти в Києві, експансіоністського НАТО та занепадницького Євросоюзу.
Торік один мій знайомий русист сидів голий і розкутий у джакузі зі своїм другом у Москві після кількох чарок горілки за російським звичаєм, коли цей дуже освічений росіянин запитав: "То скажіть мені, якщо чесно, чому ви підтримуєте фашистів у Києві?"
Ми повинні протистояти цій пропаганді, але не брехнею у відповідь, а правдивою інформацією та скрупульозно представленим різноманіттям поглядів. Ніхто не перебуває у ліпшому становищі, щоб зробити це, ніж Бі-Бі-Сі. США, можливо, мають найкращі безпілотники у світі, а Німеччина найкращі верстати, але Британія має найкращого міжнародного мовника.
І тут має місце апетит: Бі-Бі-Сі, яка, на жаль, скоротила російськомовний онлайн-сервіс, все ще має аудиторію майже в сім мільйонів, а в період кризи її українськомовна аудиторія виросла втричі - до понад 600 тисяч.
У своїй прекрасній доповіді щодо майбутнього новин керівник BBC News Джеймс Хардінг висловлює тверду прихильність розширити Всесвітню службу. Невідкладне збільшення кількості російських та українських програм було би гарним способом для Бі-Бі-Сі продемонструвати, що вона підкріпляє свої слова справами. Британський уряд міг би також взяти участь у певному додатковому фінансуванні без впливу на незалежність Бі-бі-Сі. Якщо коли-небудь для людей існувала потреба в точній, чесній та збалансованій інформації, так це сьогодні для росіян і українців.
Жодна з цих речей не зупинить Путіна завтра, але в поєднанні вони зрештою спрацюють. Диктатори виграють у короткостроковій перспективі, демократії - в довгій.

Тімоті Гартон Еш, The Guardian, переклав Ярослав Довгопол, Вашингтон, Укрінформ