Бійці повернулись з бойових. Приготували смаженої підчеревини з цибулею та хлібом. Один з бійців каже: "Хлопці, у мене є сто грам, бо сьогодні день пам'яті Шевченка..." Я прозрів! Ми сіли за стіл. Один і каже: " А він служив 25 років за контрактом у царській армії"... Тут вже треба було щось і вчителю сказати: "Я добре знаю цю тему. Його покарали за вірші про волю і сам імператор відправив його як покарання в солдати аж у Казахстан..." Я розповів про його 11 років содатчини, про те, що він відомий у першу чергу як академік-живописець, показав його картини... Бійці у перерві перехилили чарчину в пам'ять про Шевченка та загиблих побратимів... Я включив фрагмент з старого кінофільму "Сон", де Шевченка на плацу під сонцем карають стройовою підготовкою москвороті сержанти... І прості бійці уважно слухали, і один спитався: "Сотнику, а чому нам ніколи цього вчителі не розповідали? Я вперше побачив його картини..." І у мене все перевернулось в середині! Я щось пробелькотів про програму, про Міністерство освіти часів Табачника... Я вийшов з хати і тупо витирав сльози... Вчитель/солдат просто зробив свою Роботу. Якби мені сказали написати сценарій виховної години про Шевченка, то кращого сценарію в старій хаті під Ізюмом вигадати, мабуть, неможливо... Тримаємо стрій і робимо СВОЮ РОБОТУ!

Сергій ХАРАХУ, військовослужбовець ЗСУ, вчитель, рухівець.