Шанувальник Трампа Навроцький – новий президент Польщі
Кандидат від консерваторів Кароль Навроцький, історик, який створював імідж «крутого хлопця» і водночас демонстрував підтримку президента США Дональда Трампа, переміг ліберального мера Варшави Рафала Тшасковського на президентських виборах у Польщі, другий тур яких відбувся 1 червня.
Оголошені 2 червня офіційні резулатати стали певною несподіванкою і через невеликий відрив від конкурента, і через консервативні переконання політика.
Як ця перемога може позначитися на відносинах із Україною?
Навроцький переміг на виборах із результатом у 50,89% голосів, завдавши поразки не лише своєму конкуренту Рафалу Тшасковському, а й прем'єр-міністру Польщі Дональду Туску, який є його політичним союзником.
Разом із тим, переможець посилив надії консервативної партії «Право і справедливість» (PiS), яка підтримувала Навроцького, на повернення до влади у 2027 році – або, можливо, навіть раніше.
За військову допомогу, але проти членства України в НАТО
Попри побоювання багатьох у ЄС, 42-річний новий польський президент, все ж відрізняється від деяких інших євроскептиків у Європі, таких як прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо або прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
На відміну від них, Навроцький підтримує допомогу Україні у війні проти вторгнення російських військ. Але прямо заявив, що він проти членства України в НАТО. Схоже, що цю точку зору поділяє все більше поляків.
«Навроцький займе тверду позицію проти імперських амбіцій Росії. Він є рішучим прихильником НАТО та альянсу зі Сполученими Штатами, і він далі вестиме активну роль Польщі в регіоні. Він також підтримуватиме Україну в її боротьбі проти Росії», – прогнозує Славомир Демський, запрошений професор стратегії та міжнародних відносин у Коледжі Європи у Варшаві.
«Однак його перемога також частково є реакцією на публічну неповагу [українського] президента Зеленського до [польського] президента, який йде у відставку [Анджея] Дуди, особливо на його промову 2023 року на Генеральній Асамблеї ООН, де він порівняв Польщу з Росією. Для виборців Навроцького це було неприйнятно. Україна більше не може сприймати Польщу як належне», – додає професор.
19 вересня 2023 року президент України Володимир Зеленський, виступаючи на засіданні Генеральної асамблеї ООН, згадав про суперечку з деякими країнами ЄС щодо українського зерна, заявивши, що вони «влаштовують політичний театр» і «допомагають підготувати сцену для московського актора». МЗС Польщі тоді викликало посла України та передало рішучий протест польської сторони заявам Зеленського на Генасамблеї ООН
На попередніх президентських виборах 2020 року Тшасковський програв Дуді з невеликим відривом, і донедавна вважався явним фаворитом цього разу.
Хоча два тижні тому він фінішував лідером у першому турі з результатом у 31,3 відсотка, Навроцький теж продемонстрував сильну позицію: він відстав менш ніж на два відсоткові пункти. І той факт, що кандидати, які посіли третє і четверте місця, були навіть більш консервативними, ніж Навроцький, дали підстави стверджувати: вимальовується сюрприз.
Мабуть, найважливішим висновком є те, що жоден зі скандалів у медіа, які оточували Навроцького останніми тижнями, здається, не змогли зашкодити його популярності, що дедалі зростала.
Натомість, схоже, вони підвищили його привабливість як аутсайдера.
Порівняно маловідомого історика, який очолював Гданський музей Другої світової війни, Інститут національної пам'яті, звинувачували у футбольному хуліганстві (чого він не заперечує), зв'язках з гангстерами та неонацистами та постачанні повій для гостей приморського готелю, де він колись працював охоронцем.
Почерк Трампа
Навроцький заперечував більшість цих повідомлень як «брехню». Схоже, він запозичив той самий підхід, що й президент США Дональд Трамп. Вони зустрічалися у травні. Обоє звинувачували медіа у «ліберальній упередженості» та відстороненості від реальності.
Кампанія Навроцького засвідчила сильну підтримку, яку він має з боку США, зокрема від міністерки внутрішньої безпеки Крісті Ноем. Під час Конференції консервативних політичних дій у Польщі вона порівняла його з Трампом.
У країні, яка є палко проамериканською, і розглядає Вашингтон як свого найважливішого союзника та є базою для понад 10 000 американських солдатів, такі види підтримки мають значення.
Хоча роль президента в Польщі здебільшого церемоніальна, він має одну велику перевагу – право вето на законодавство.
Дуді досі вдавалося блокувати такі пропозиції, як безкоштовний доступ до екстреної контрацепції та офіційне визнання сілезької мови мовою меншини. Він також погрожував використати право вето, якщо до його кабінету потраплять більш ліберальні закони про аборти.
Навроцький, ймовірно, буде ще активніше перешкоджати уряду з більшістю реформ судової системи, які Туск пообіцяв провести після перемоги на парламентських виборах наприкінці 2023 року після восьми років домінування ПіС.
Ці роки характеризувалися суттєвою неприязню між Брюсселем і Варшавою. Зокрема, Європейська Комісія подала на Польщу до суду за те, що вона вважала численними випадками політизації судової системи.
Поки не варто очікувати повернення до такої практики.
Але питання в тому, як довго протримається широка коаліція Туска, яка, крім його поміркованої Громадянської платформи (ГП), також включає ліві та більш консервативні аграрні партії. Його уряд не популярний, оскільки не зміг здійснити кардинальні зміни, обіцяні два роки тому.
Насправді, успіх Навроцького можна пов'язати з цим розчаруванням. Він може бути млявим до загальних виборів у 2027 році, але ПіС буде впевнена, що раніше чи пізніше знову здобуде повну владу.
Після кількох виборів, зокрема в Австралії, Канаді та Румунії, де ліберальні або лівоцентристські політики перемогли після дистанціювання від Трампа, президент США, схоже, допоміг забезпечити «перемогу» в ключовій європейській країні.
Трамп, ймовірно, віддасть перевагу співпраці з Навроцьким, а не з Туском, який був зайнятий встановленням тісніших зв'язків з Брюсселем, а також новопризначеним канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем та президентом Франції Еммануелем Макроном.
Поки що це достеменно невідомо, але Туск, ймовірно, тепер буде менш помітною фігурою у формуванні дискусій з таких питань, як розширення ЄС і, зокрема, політика безпеки на континенті (як найбільший європейський витрачальник коштів на оборону на душу населення).
Зближення з Угорщиною і Словаччиною?
Дехто побоюється, що Варшава поступово зближуватиметься з іншими країнами, такими як Угорщина та Словаччина. І що Чехія потенційно рухатиметься в тому ж напрямку на парламентських виборах восени – їхні популістські політики постійно суперечать ЄС у багатьох сферах.
Новообраний президент також навряд чи матиме велику підтримку з боку Москви.
Навроцький відповідальний за знесення кількох пам'ятників Червоній Армії в Польщі. Росія вважає це злочином, і торік вона внесла Навроцького до національного списку розшуку.
В Україні перемогу Навроцького сприймають із деякими побоюваннями поза військовою та дипломатичною підтримкою.
Навроцький схвально висловився щодо скорочення деяких соціальних виплат для українців, які проживають у Польщі. Щодо польських фермерів він зазначив, що їхні засоби до існування мають бути забезпечені, перш ніж Україна з її значним сільськогосподарським сектором зможе приєднатися до ЄС.
Тож, хоча Польща залишатиметься жорсткою щодо Кремля, вона все більше замикатиметься в собі, а це потенційно може нашкодити Києву.
Радіо Свобода
Оголошені 2 червня офіційні резулатати стали певною несподіванкою і через невеликий відрив від конкурента, і через консервативні переконання політика.
Як ця перемога може позначитися на відносинах із Україною?
Навроцький переміг на виборах із результатом у 50,89% голосів, завдавши поразки не лише своєму конкуренту Рафалу Тшасковському, а й прем'єр-міністру Польщі Дональду Туску, який є його політичним союзником.
Разом із тим, переможець посилив надії консервативної партії «Право і справедливість» (PiS), яка підтримувала Навроцького, на повернення до влади у 2027 році – або, можливо, навіть раніше.
За військову допомогу, але проти членства України в НАТО
Попри побоювання багатьох у ЄС, 42-річний новий польський президент, все ж відрізняється від деяких інших євроскептиків у Європі, таких як прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо або прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
На відміну від них, Навроцький підтримує допомогу Україні у війні проти вторгнення російських військ. Але прямо заявив, що він проти членства України в НАТО. Схоже, що цю точку зору поділяє все більше поляків.
«Навроцький займе тверду позицію проти імперських амбіцій Росії. Він є рішучим прихильником НАТО та альянсу зі Сполученими Штатами, і він далі вестиме активну роль Польщі в регіоні. Він також підтримуватиме Україну в її боротьбі проти Росії», – прогнозує Славомир Демський, запрошений професор стратегії та міжнародних відносин у Коледжі Європи у Варшаві.
«Однак його перемога також частково є реакцією на публічну неповагу [українського] президента Зеленського до [польського] президента, який йде у відставку [Анджея] Дуди, особливо на його промову 2023 року на Генеральній Асамблеї ООН, де він порівняв Польщу з Росією. Для виборців Навроцького це було неприйнятно. Україна більше не може сприймати Польщу як належне», – додає професор.
19 вересня 2023 року президент України Володимир Зеленський, виступаючи на засіданні Генеральної асамблеї ООН, згадав про суперечку з деякими країнами ЄС щодо українського зерна, заявивши, що вони «влаштовують політичний театр» і «допомагають підготувати сцену для московського актора». МЗС Польщі тоді викликало посла України та передало рішучий протест польської сторони заявам Зеленського на Генасамблеї ООН
На попередніх президентських виборах 2020 року Тшасковський програв Дуді з невеликим відривом, і донедавна вважався явним фаворитом цього разу.
Хоча два тижні тому він фінішував лідером у першому турі з результатом у 31,3 відсотка, Навроцький теж продемонстрував сильну позицію: він відстав менш ніж на два відсоткові пункти. І той факт, що кандидати, які посіли третє і четверте місця, були навіть більш консервативними, ніж Навроцький, дали підстави стверджувати: вимальовується сюрприз.
Мабуть, найважливішим висновком є те, що жоден зі скандалів у медіа, які оточували Навроцького останніми тижнями, здається, не змогли зашкодити його популярності, що дедалі зростала.
Натомість, схоже, вони підвищили його привабливість як аутсайдера.
Порівняно маловідомого історика, який очолював Гданський музей Другої світової війни, Інститут національної пам'яті, звинувачували у футбольному хуліганстві (чого він не заперечує), зв'язках з гангстерами та неонацистами та постачанні повій для гостей приморського готелю, де він колись працював охоронцем.
Почерк Трампа
Навроцький заперечував більшість цих повідомлень як «брехню». Схоже, він запозичив той самий підхід, що й президент США Дональд Трамп. Вони зустрічалися у травні. Обоє звинувачували медіа у «ліберальній упередженості» та відстороненості від реальності.
Кампанія Навроцького засвідчила сильну підтримку, яку він має з боку США, зокрема від міністерки внутрішньої безпеки Крісті Ноем. Під час Конференції консервативних політичних дій у Польщі вона порівняла його з Трампом.
У країні, яка є палко проамериканською, і розглядає Вашингтон як свого найважливішого союзника та є базою для понад 10 000 американських солдатів, такі види підтримки мають значення.
Хоча роль президента в Польщі здебільшого церемоніальна, він має одну велику перевагу – право вето на законодавство.
Дуді досі вдавалося блокувати такі пропозиції, як безкоштовний доступ до екстреної контрацепції та офіційне визнання сілезької мови мовою меншини. Він також погрожував використати право вето, якщо до його кабінету потраплять більш ліберальні закони про аборти.
Навроцький, ймовірно, буде ще активніше перешкоджати уряду з більшістю реформ судової системи, які Туск пообіцяв провести після перемоги на парламентських виборах наприкінці 2023 року після восьми років домінування ПіС.
Ці роки характеризувалися суттєвою неприязню між Брюсселем і Варшавою. Зокрема, Європейська Комісія подала на Польщу до суду за те, що вона вважала численними випадками політизації судової системи.
Поки не варто очікувати повернення до такої практики.
Але питання в тому, як довго протримається широка коаліція Туска, яка, крім його поміркованої Громадянської платформи (ГП), також включає ліві та більш консервативні аграрні партії. Його уряд не популярний, оскільки не зміг здійснити кардинальні зміни, обіцяні два роки тому.
Насправді, успіх Навроцького можна пов'язати з цим розчаруванням. Він може бути млявим до загальних виборів у 2027 році, але ПіС буде впевнена, що раніше чи пізніше знову здобуде повну владу.
Після кількох виборів, зокрема в Австралії, Канаді та Румунії, де ліберальні або лівоцентристські політики перемогли після дистанціювання від Трампа, президент США, схоже, допоміг забезпечити «перемогу» в ключовій європейській країні.
Трамп, ймовірно, віддасть перевагу співпраці з Навроцьким, а не з Туском, який був зайнятий встановленням тісніших зв'язків з Брюсселем, а також новопризначеним канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем та президентом Франції Еммануелем Макроном.
Поки що це достеменно невідомо, але Туск, ймовірно, тепер буде менш помітною фігурою у формуванні дискусій з таких питань, як розширення ЄС і, зокрема, політика безпеки на континенті (як найбільший європейський витрачальник коштів на оборону на душу населення).
Зближення з Угорщиною і Словаччиною?
Дехто побоюється, що Варшава поступово зближуватиметься з іншими країнами, такими як Угорщина та Словаччина. І що Чехія потенційно рухатиметься в тому ж напрямку на парламентських виборах восени – їхні популістські політики постійно суперечать ЄС у багатьох сферах.
Новообраний президент також навряд чи матиме велику підтримку з боку Москви.
Навроцький відповідальний за знесення кількох пам'ятників Червоній Армії в Польщі. Росія вважає це злочином, і торік вона внесла Навроцького до національного списку розшуку.
В Україні перемогу Навроцького сприймають із деякими побоюваннями поза військовою та дипломатичною підтримкою.
Навроцький схвально висловився щодо скорочення деяких соціальних виплат для українців, які проживають у Польщі. Щодо польських фермерів він зазначив, що їхні засоби до існування мають бути забезпечені, перш ніж Україна з її значним сільськогосподарським сектором зможе приєднатися до ЄС.
Тож, хоча Польща залишатиметься жорсткою щодо Кремля, вона все більше замикатиметься в собі, а це потенційно може нашкодити Києву.
Радіо Свобода
Теґі:
