Головною перепоною на шляху української євроінтеграції може стати самообман, з якими Україна та ЄС ніяк не розпрощаються, стверджує тижневик «Коментарі».
Видання пише, що нездатність української влади «поступитися принципами» у вирішенні хоч і наріжного, але суто окремого випадку зі звільнення Тимошенко, може обернутися для країни найбільшою за всі роки незалежності геополітичною поразкою. Причому осколки від «вільнюського вибуху» накриють Банкову з головою і призведуть до ще більшої стагнації президентського рейтингу Януковича. Однак ця масштабна загроза досі не змусила главу держави покинути «теплу ванну», куди він занурений його оточенням, зауважує видання.
Що ж робити, якщо саміт у Вільнюсі стане для України провальним? Над цим питанням, як наголошує дописувач «Українського тижня», треба замислитися опозиційним аналітикам. Адже і після політичних катастроф життя не закінчується, і необхідно мати резервний план дій у вельми несприятливих умовах. Несприятливих аж до перспективи працювати в підпіллі, попереджає видання. Бо коли зараз європейські плани бодай якось змушують режим триматись у певних межах, постійно бодай зовні, на рівні ритуальних заяв і пояснень реагувати на набридливих «мух» із Європейського союзу з їхніми перевірками та моніторингами, то після краху євроінтеграції влада зможе діяти у стилі Лукашенка, нічим себе не обмежуючи й поводячись як звичайна олігархічна диктатура. Заголовок публікації – «Чи існує план «Б»?».
Із відходом західних банків з України змінився фінансовий сектор країни – гроші українців тепер концентруються виключно в руках вітчизняних і російських банкірів, які лише прагнуть досягти європейських стандартів обслуговування клієнтів, зауважує тижневик «Кореспондент». Зараз 75 % всіх депозитів українців зберігаються в локальних фінустановах, і лише 15 % – у банках з європейським капіталом, у той час як наприкінці 2008 року частка останніх була майже вдвічі вищою – 26%. Про це йдеться в статті «Куди йдуть гроші».