Яким чином має відбуватися декомунізація в Україні, зважаючи на 25-річне запізнення? Чи достатньо перейменувати вулиці і прибрати пам’ятники комуністичним діячам? Про роботу з радянською спадщиною в рамках Київського бієнале говорили західні, російські та українські історики і публіцисти. На їхню думку, декомунізація починається з дискусії про значення цього поняття, а її успіх залежить насамперед від того, як виховати молодші покоління.

Головною ідеєю української декомунізації має бути повернення українцям почуття справедливості, переконаний публіцист Микола Рябчук. Законодавчі ініціативи у цій сфері він називає легковажними і наголошує, що декомунізація в Україні розпочалась занадто пізно. У Польщі цей процес був пов’язаний передусім із люстрацією – щоб прибрати з політичної арени певних осіб, причому йшлося не лише про уряд, а й, наприклад, університети. Однак Микола Рябчук наголошує: люстрація потрібна, щоб зруйнувати неформальні владні мережі.
«Маємо розуміти, що справжня влада в СРСР була в руках партії і КДБ. Це була система неофіційних зв’язків і вона не була зруйнована після падіння режиму, так само, як і після втечі Януковича. Окрім того, не можна повернути суспільству відчуття справедливості без повернення майна. Мене дивує, що цього ніхто не обговорює», – каже він.
Окрім того, публіцист зауважує, що Україна потребує не стільки декомунізації, скільки деколонізації. «Немає сенсу боротися з комуністичною ідеологією як такою. Леніни і дзержинські популярні не тому, що представляють ідеологію, а тому, що асоціюються з імперією. І пам’ятники тим самим Кутузову чи Суворову закон про декомунізацію не зачіпає, однак вони також символізують імперіалізм», – вважає Рябчук.

Для декомунізації важливий мовний вимір, каже російська журналістка Маша Ґессен. Вона розповідає, як нещодавно робила у Києві репортаж про нову поліцію і була вражена тим, що, як звичайні громадяни, так і самі поліцейські прагнуть змінити мову, якою користується поліція.

«Є один успішний приклад цього. Так, Ека Згуладзе наполягла на заміні у законодавстві слова «профілактика» (наприклад, у значенні «профілактична бесіда») на «превенція». А це вже дещо інше значення. Коли ми говоримо про декомунізацію, ми передусім говоримо про зміну інституцій. А сутність інституцій виражена у їхній мові», – пояснює Ґессен.

«Людей, які вибрались з комунізму з чистими руками, дуже мало»
Американська історик Марсі Шор, розповідаючи про польський досвід декомунізації, наголошує, що люстрація та засудження злочинів, вчинених в часи комунізму, бувають неоднозначними. Наприклад, люстрація та відкриті архіви могли бути використані одними елітами проти інших. А політика пам’яті має враховувати рівень причетності до злочинів комунізму, каже Шор.

«В одному невеликому польському місті є вулиці імені Бруно Ясенського, авангардиста і затятого комуніста, який, зрештою, був репресований. Польський Інститут національної пам’яті вирішив поміняти вулицю. Це рішення критикували: мовляв, у такий спосіб можна втратити цілий пласт модернізму у польській літературі. Ясенський був сталіністом, але не надто практикував сталінізм. 20-те століття наповнене людьми із дуже складними біографіями. І кількість людей, які жили за комунізму і вибрались звідти з чистими руками, – дуже незначна», – зауважує історик.

На території колишньої Югославії декомунізацію провели лише не формальному рівні – прибрали усю символіку та перейменували вулиці, розповідає хорватська письменниця та журналістка Славенка Дракуліч. Однак разом з тим і переписали історію на націоналістичний лад. Тим часом головна мета декомунізації – виховати якісно нове покоління.

«Політичний режим може змінитися за ніч. Що не змінюється, так це ментальність. Навіть тих, кому на момент падіння режиму було 30, – бо вони виховувались у зовсім іншій системі. Я не думаю, що можна почати з нуля, я навіть не думаю, що ті, кому зараз по 20 почали з нуля», – каже письменниця.

Питання у тому, з чого починається ця нова генерація, вважає Дракуліч. А скидання пам’ятників – це найлегша, але не основна частина декомунізації.

Джерело: Радіо Свобода