Порятунок держави – дорога справа. Німеччина сигналізувала президентові Петру Порошенку подальшу підтримку. У відповідь Берлін справедливо очікує більших зусиль у проведенні реформ, зазначає керівник української редакції Deutsche Welle Бернд Йоганн.

Україні потрібна підтримка Заходу. З фінансової точки зору країна на межі колапсу. Економіка падає. Припинення вогню на сході країни є досить крихким. Там нині хоч і немає масштабних бойових дій, однак небезпека нової ескалації конфлікту вкрай висока. Українці цілком обґрунтовано побоюються, що наступною мішенню для нападу сепаратистів стане стратегічно важливе портове місто Маріуполь. Це стало би ще одним кроком до створення коридору до Криму.

Непросте військове становище та економічна криза були центральними темами візиту українського президента Петра Порошенка до Німеччини. Федеральна канцлерка Анґела Меркель і президент Йоагім Ґаук прийняли його у Берліні з відкритими обіймами. У Берліні знають про скруту, в якій опинилася Україна. Навіть попри те, що Україна останнім часом дещо сходить на другий план у міжнародних випусках новин, її проблеми не стали меншими. Задля економічної стабілізації України Міжнародний валютний фонд минулого тижня схвалив масштабну кредитну програму. Разом із позиками, які очікуються від інших кредиторів, протягом наступних чотирьох років Україна має отримати близько 40 мільярдів євро - переважно у вигляді кредитів.

Єдність у питанні Криму
Як економічно найпотужніша країна ЄС Німеччина допомагає Україні не лише в рамках спільноти, але й на двосторонньому рівні. Німеччина нині головує у "великій сімці" і тому має провідну координуючу роль у міжнародних зусиллях з підтримки України. У німецькому міністерстві фінансів вже не один тиждень вивчають потреби Києва. Німецькі фахівці ламають голову над українською державною бухгалтерією, в якій дуже важко звести дебет з кредитом. Зокрема, через мільярдні економічні втрати, пов’язані з війною на сході країни.

Запросивши Порошенка у день річниці анексії Криму, Німеччина також продемонструвала, що не забула про цю проблему. Рівно рік тому Росія відірвала від України півострів за допомогою сумнівного референдуму. Меркель і Ґаук дали зрозуміти українському президенту, що дії Росії у Криму ніколи не будуть визнані Німеччиною. Адже це було ударом по незалежній державі, що суперечить міжнародному праву. Однак ані Порошенко, ані німецький уряд не мають плану, як у найближчому майбутньому повернути Крим Україні.

Берлін не постачатиме зброю
Незрозуміло поки, чи буде тривалим режим припинення вогню, погоджений чотири тижні тому у Мінську. Поведінка Москви і сепаратистів залишається непередбачуваною. У спостерігачів ОБСЄ досі немає вільного доступу до всіх районів у зоні конфлікту. Місія ОБСЄ залишається замалою, аби повноцінно спостерігати за лінією зіткнення, протяжність якої сягає 400 кілометрів. Тому персонал треба збільшувати, хоч на це й підуть місяці. Бракує на місці й техніки. Потрібно насамперед більше безпілотників, які могли би фіксувати переміщення військових підрозділів. Але Росія блокує ухвалення відповідного рішення ОБСЄ і показує таким чином, наскільки мало вона зацікавлена у припиненні вогню.

У Києві очікують нового масштабного наступу сепаратистів. Тому Порошенко вимагає постачання зброї. Але федеральний уряд, як і багато інших країн ЄС, тисне у цьому питанні на гальма. У Берліні побоюються, що це лише призведе до подальшої ескалації конфлікту. Утім, Україні потрібна сучасна зброя, так само як безпілотники для розвідки. У випадку нового наступу сепаратистів, які озброєні Росією за найновішим словом техніки, українській армії особливо немає що протиставити.

Порятунок буде дорогим
З економічної і фінансової точки зору Порошенко має у Берліні цілковиту підтримку. Водночас, в обмін на це він має нарешті повноцінно запустити давно обіцяні реформи в країні. Йдеться, крім незалежності правосуддя та боротьби з корупцією, також про обмеження влади олігархів. Крім війни, вони є ще одною великою перепоною на шляху економічної стабілізації. Досі кошти багатіїв виводяться з країни за кордон. Порошенко поки мало що зробив, аби змінити це. Можливо й тому, що він і сам належить до кола олігархів.

На Заході знають, що порятунок України може дорого коштувати. Скільки в підсумку західні лідери будуть готові дати, покаже час. Краху України треба будь-що запобігти. Однак у бездонну діжку Захід без кінця не інвестуватиме. Зрештою очевидно: стабілізація вдасться лише у тому разі, якщо війна закінчиться.