Суд вперше визнав протиправною бездіяльність місцевої влади щодо невиконання закону про декомунізацію
Приморський районний суд Одеси розглянув адміністративний позов Олега Сімашка до Одеської міської ради про визнання незаконною бездіяльність та відшкодування моральної шкоди.
Йшлося про бездіяльність Одеської міської ради та Одеського міського голови щодо НЕДОТРИМАННЯ СТРОКУ РІШЕННЯ ПРО ДЕМОНТАЖ ПАМ’ЯТНИКІВ ТА ПАМ’ЯТНИХ ЗНАКІВ І ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ТОПОНІМІКИ міста Одеса, які містять символіку комуністичного тоталітарного режиму (відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»).
Цей Закон встановив шестимісячний строк, протягом якого місцеві ради мали прийняти рішення про демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків, а також перейменувати вулиці, площі та інших об’єкти топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму. Якщо це рішення не було прийняте у цей термін, воно мало бути ухвалене протягом наступних трьох місяців сільським, селищним або міським головою.
Суд дійшов висновку про те, що у Законі встановлено «саме імперативну за своїм змістом норму права, згідно з якою починаючи з моменту набрання ним чинності встановлено обов'язок для відповідача здійснити перейменування усіх тих топонімічних об'єктів, що у своїх назвах містять пропаганду символіки тоталітарних режимів. Наведені положення є обов'язковими до виконання та не надають жодному з відповідачів повноважень їх виконувати виключно на власний розсуд, а так само не виконувати».
Суд також наголосив на тому, що Закон визначив правові основи заборони пропаганди символіки комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, і це рішення законодавчого органу створило для органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб «як для підпорядкованих суб’єктів владних повноважень певні зобов’язання правового характеру, обов’язкові до виконання», а «власні повноваження відповідачів полягають виключно в обранні іншої, аніж забороненої, назви наведеним в Законі топонімічним об’єктам, в разі, якщо такі назви підпадають під перелік назв, визначений в Законі. Відповідачі не вправі були відмовитися від виконання імперативних приписів Закону, а так само порушити встановлені в ньому строки».
При цьому суд зазначив, що «виникнення права на виконання встановлених в Законі обов'язків в іншого суб'єкта владних повноважень не може розглядатися в якості підстави звільнення первинного суб'єкта владних повноважень від юридичної відповідальності та оцінки його бездіяльності як протиправної».
Також суд дійшов висновку: необхідність урахування при прийнятті рішення про перейменування об’єктів топоніміки населеного пункту не може бути перешкодою для своєчасного виконання вимог Закону або підставою для будь-якого зволікання з таким виконанням, тому що всі необхідні дії щодо отримання пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам’яті мали бути здійснені в межах встановлених Законом строків. Так само «не звільняє відповідачів від відповідальності формування нового складу міської ради, несвоєчасне проведення організаційних заходів, відсутність необхідного кворуму, а так само неприйняття такого рішення на сесії відповідної міської ради тощо. Усе це свідчить про свідоме нехтування приписів Закону, свідчить про протиправний характер таких як дій, так й бездіяльності».
Саме тому суд визнав протиправною бездіяльність Одеської міської ради та Одеського міського голови щодо неприйняття у встановлений п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» строк рішення про демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків і перейменування об’єктів топоніміки міста Одеса, які містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
З повним текстом постанови можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/65265197.
Український інститут національної пам’яті
Йшлося про бездіяльність Одеської міської ради та Одеського міського голови щодо НЕДОТРИМАННЯ СТРОКУ РІШЕННЯ ПРО ДЕМОНТАЖ ПАМ’ЯТНИКІВ ТА ПАМ’ЯТНИХ ЗНАКІВ І ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ТОПОНІМІКИ міста Одеса, які містять символіку комуністичного тоталітарного режиму (відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»).
Цей Закон встановив шестимісячний строк, протягом якого місцеві ради мали прийняти рішення про демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків, а також перейменувати вулиці, площі та інших об’єкти топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму. Якщо це рішення не було прийняте у цей термін, воно мало бути ухвалене протягом наступних трьох місяців сільським, селищним або міським головою.
Суд дійшов висновку про те, що у Законі встановлено «саме імперативну за своїм змістом норму права, згідно з якою починаючи з моменту набрання ним чинності встановлено обов'язок для відповідача здійснити перейменування усіх тих топонімічних об'єктів, що у своїх назвах містять пропаганду символіки тоталітарних режимів. Наведені положення є обов'язковими до виконання та не надають жодному з відповідачів повноважень їх виконувати виключно на власний розсуд, а так само не виконувати».
Суд також наголосив на тому, що Закон визначив правові основи заборони пропаганди символіки комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, і це рішення законодавчого органу створило для органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб «як для підпорядкованих суб’єктів владних повноважень певні зобов’язання правового характеру, обов’язкові до виконання», а «власні повноваження відповідачів полягають виключно в обранні іншої, аніж забороненої, назви наведеним в Законі топонімічним об’єктам, в разі, якщо такі назви підпадають під перелік назв, визначений в Законі. Відповідачі не вправі були відмовитися від виконання імперативних приписів Закону, а так само порушити встановлені в ньому строки».
При цьому суд зазначив, що «виникнення права на виконання встановлених в Законі обов'язків в іншого суб'єкта владних повноважень не може розглядатися в якості підстави звільнення первинного суб'єкта владних повноважень від юридичної відповідальності та оцінки його бездіяльності як протиправної».
Також суд дійшов висновку: необхідність урахування при прийнятті рішення про перейменування об’єктів топоніміки населеного пункту не може бути перешкодою для своєчасного виконання вимог Закону або підставою для будь-якого зволікання з таким виконанням, тому що всі необхідні дії щодо отримання пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам’яті мали бути здійснені в межах встановлених Законом строків. Так само «не звільняє відповідачів від відповідальності формування нового складу міської ради, несвоєчасне проведення організаційних заходів, відсутність необхідного кворуму, а так само неприйняття такого рішення на сесії відповідної міської ради тощо. Усе це свідчить про свідоме нехтування приписів Закону, свідчить про протиправний характер таких як дій, так й бездіяльності».
Саме тому суд визнав протиправною бездіяльність Одеської міської ради та Одеського міського голови щодо неприйняття у встановлений п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» строк рішення про демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків і перейменування об’єктів топоніміки міста Одеса, які містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
З повним текстом постанови можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/65265197.
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
