Прилавки торгового ряду «Овочі, фрукти» густо заставлені чудо­вими яблуками, грушами, сухофруктами. Червоні, жовті, зелені кольо­ри. Дивись — не надивишся!
Та покупці чомусь минають торішню красу, зупиняються на краю ряду. Тут жваво, швидко і вміло, совок за совком, кульок за кульком, кошик за кошиком важать яскраво-червоні, завбільшки з добрий горіх, запашні ягоди.
— Мабуть, у теплиці вирощували? — чується звертання до гос­подарки.
— Ні, це вже із звичайних грядок, тільки вкритих плівковими кар­касними тунельками,— пояснює продавець.
— Втричі дорожча від яблук,— чується збоку,— а беруть же...
— Суниці — не тільки найраніший делікатес, а й еліксир здо­ров'я,— пояснюють з черги «знавці». І не помиляються.
Де б не вирощувалась суниця — на півдні чи в північних районах, вона скрізь зберігає високу С-вітамінність ягід, займаючи за цим по­казником друге місце після чорної смородини. Найчастіше ягоди міс­тять від 40 до 80 мг% вітаміну С. Однак є сорти, які в південних райо­нах нагромаджують до 100—120 мг% вітаміну С. Такими в наших умо­вах є Коралка київська (97 мг%), Йосип Магомет (93 мг%), Нобль Лакстона (74 мг%), Мелітопольська рання (74 мг%) та деякі інші.
Кількість Р-активних сполук в ягодах суниць теж неоднакова, ко­ливається від 250 до 750 мг%. Чим темніше забарвлення м'якуша, тим вища Р-вітамінність. Обумовлюється це наявністю червоно-оранжевого та фіолетового антоціанів. Підвищується вміст вітаміну Р при повному достиганні ягід.
Особливо цінні ягоди суниці наявністю в них фолієвої кислоти — від 0,25 до 0,5 мг%, тобто більше, ніж у винограді й малині. Вміст віта­міну В9 завжди вищий в сонячне літо та в добре достиглих ягодах. Є в ягодах і чимало інших сполук: кумаринів, провітамінів та вітамінів (А, В1, В2, Є, РР, К1).
Ранні ягоди (як і менш достиглі) завжди менш вітамінні. Але що раніше одержані вітаміни (хоч їх і менше), то вони цінніші. В північних районах ягоди суниць завжди вітамінніші від південних. Цим суниці особливо цінні, бо більшість яблук, груш та інших фруктів накопи­чують тут мало вітамінів.
Вміст заліза в м'якуші ягід невисокий — 0,9—1,4 мг%. Вважають, що відома гематогенна (кровотворна) дія суниць пов'язана не тільки з залізом, а з «гематогенним комплексом сполук» — вітамінів В9, С і заліза.
Суниці мають терапевтичне значення при хронічних захворюван­нях нирок і подагрі, при гіповітамінозах, використовуються як сечогін­ний засіб при хворобах нирок, камінцях у нирках, захворюванні шлун­ково-кишкового тракту, гастритах. При цих захворюваннях денна тера­певтична норма споживання ягід 0,5—1 кг в 3—4 прийоми протягом 10—15 днів.
Вважається, що суниця особливо корисна для лікування подагри — захворювання, пов'язаного з відкладанням солей сечової кислоти в суг­лобах. Сприяє захворюванню сидячий спосіб життя, вживання алко­гольних напоїв, особливо виноградного вина, та їжі, багатої пуринами (печінка, мозок, шпроти, горох тощо). Для хворих подагрою необхідні фруктові дні, в які потрібно з'їдати 1 —1,5 кг суниць або аґрусу, вино­граду, яблук.
Наявність у плодах суниці сполук кальцію і фосфору підвищує працездатність і витривалість організму. Суниці стимулюють травлення, кровообмін, корисні при урологічних захворюваннях та недугах орга­нів дихання.
У деяких людей суниці викликають алергію, так звану кропивницю. Для усунення шкідливої дії суниці в такому разі слід споживати її із сметаною, молоком або з медом.
Суниці споживають не тільки в свіжому вигляді. Ягоди є цінною сировиною для виготовлення джемів, мармеладу, варення, повидла, со­ків, сиропів, вина, ягоди також заморожують і сушать. Особливо цін­ними є висушені ягоди та черешки з листям лісової суниці (полуниці). За своїми цілющими властивостями їх у народі визнають універсаль­ним засобом. У науковій медицині хоч і не заперечують лікувального значення цієї рослини, але застосовують її дуже в обмеженій кількості і самі тільки ягоди, та й то лише як слабке сечогінне. Медичний ре­цепт: дві столові ложки ягід заварити склянкою окропу і пити по пів­склянки тричі на день. Так радить відомий сучасний лікар О. П. Попов, який багато років випробовував лікарські властивості рослин.
Народний же досвід підказує, що лісові полуниці — суниці — то в'я­жучий, сечогінний, кровоочисний, зміцнювальний, жовчогінний, протизапалювальний і заспокійливий засіб. Суниці регулюють функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту та поліпшують обмін речовин. У народній медицині, як уже згадувалось, застосовують не тільки яго­ди, а й черешки з листям. Ягоди дуже корисні для дітей (вживати обов'язково з молоком чи цукром або медом). Зміцнювальну, заспокій­ливу і в'яжучу дію, за О. П. Поповим, виявляють полуниці при скле­розі, підвищеному тискові крові, шлунково-кишковому нездужанні у дорослих, ягоди справляють сечоочисну дію у хворих на жовчнокам’яну хворобу та нирки.synuci
Дуже цінною особливістю суниць є їхня скороплідність. Посадив­ши розсаду в кінці літа, вже наступного року збирають добрий урожай (до 80—100 центнерів з гектара), і при тому — досить великих ягід. Навіть цьогорічні весняні посадки можуть принести ягоди наприкінці літа, особливо посадки ремонтантних сортів, або з розсади минуло­річної заготовки, що зберігалася в холодильниках. Характерно, що, запровадивши в господарстві вирощування суниць під плівковими кар­касними тунельками та впровадивши ремонтантні сорти, можна мати свіжі ягоди протягом 115—120 днів, а в південних районах навіть до 150, тобто практично від морозів до морозів.
Вирощування суниць під плівкою нескладне, воно майже не від­різняється від звичайної агротехніки. А ще краще сказати — допов­нює її. На звичайній грядці суниць, як тільки зійде сніг (або й раніше) встановлюють на 1—2 рядки металеві або дерев'яні каркаси заввишки 60—70 см (по центру), обтягнуті поліетиленовою плівкою. Плівка під­гортається з усіх боків землею так, щоб зібране всередині за день тепло не випромінювалось під час нічного похолодання. Якщо вдень дуже жарко, то плівкові каркаси знімають на кілька годин, поливають росли­ни. Якщо поливати не потрібно, то плівку відкривають для провітрю­вання, а на ніч закривають знову. Відкриваються рослини вдень під час цвітіння — для запилення їх бджолами. Каркаси не знімають до кінця вирощування врожаю, хоч і встановиться досить тепла погода.
Вирощування ремонтантних суниць подібне до звичайного. Але оскільки вони плодоносять протягом цілого вегетаційного сезону, то більш вибагливі до поживних речовин і вологи. Тому протягом сезону роблять 3—5 поливів, поєднуючи їх з підкормками. Спочатку розсіва­ють в міжряддя добрива з розрахунку 1—1,5 центнера на гектар супер­фосфату, 1 центнер аміачної селітри та 0,5 центнера калійної солі, а потім поливають. Добре, але неглибоко, розпушують і мульчують міжряддя перегноєм, торфом, компостом або солом'яною січкою. Муль­чування плантацій суниць корисне не тільки для ремонтантних сортів. Підстелена під рослини плівка чи солома береже ягоди від забруднення, підвищує їхню якість. В Англії ще й зараз суниці називають солом'я­ною ягодою, бо скрізь під кущі підстеляють солому.
Цінною властивістю суниць є й те, що їх можна вирощувати не тільки на грядці. Суниця добре росте й плодоносить на балконі, в Ящи­ку, у вазонах, її можна саджати понад доріжками. А виткі суниці мо­жуть з успіхом замінити кручені паничі біля стін альтанок та інших ажурних споруд.
В радгоспі «Перемога» та в колгоспах «Дружба народів», іме­ні Крупської, «Росія» Кримської області та в багатьох інших господарст­вах республіки суницю з успіхом вирощують в теплицях, даючи еліксир здоров'я до новорічного столу, збираючи не менше двох врожаїв на рік.
Суниця — дуже врожайна культура. 100-центнерний врожай вва­жається низьким. У багатьох господарствах України збирають по 200—250 центнерів ягід з гектара, а в окремих — значно більше. Рентабель­ність виробництва ягід суниці при вмілому господарюванні не буває нижчою 75—100%, а чистий прибуток з гектара перевищує 5000 крб. Економічні показники плодовиробництва, врожайність суниць багато в чому залежать від сортового складу.
Селекціонерами створено багато гарних сортів суниці, що дають не тільки врожаї, а й високоякісні, багаті на захисні сполуки ягоди. (Всього існує близько 3 тисяч сортів суниці). Проте з часом, як показує досвід, навіть найкращі сорти втрачають свої продуктивні якості, різко знижують врожай, погіршують якість плодів.
Які ж причини? З одного боку, біологічна основа сорту втрачається внаслідок пошкодження рослин вірусами. Запобігають цьому виведенням нових сортів з насіння або завезенням таких, що не вражаються місце­вими вірусами. Подібними виявились сорти Зенга Зенгана, Талісман, Покахонтас та деякі інші, завезені з країн Західної Європи.
Іншою причиною зниження врожайності є неправильне розуміння найпродуктивнішого віку насаджень суниці. Справа в тому, що вже на другому-третьому році не тільки відчутно падає врожай, а й значно зменшується розмір ягід. Як наслідок, знижується продуктивність праці на збиранні плодів, економіка всього виробництва. Незважаючи на це, багато садоводів «шкодують» заміняти плантації і «доять» їх іноді до 5—6-річного віку, а іноді і довше.
В Болгарії, Угорщині, Югославії та інших країнах використовують насадження суниць не більше 1—2 років. При цьому витрати на закла­дання нових плантацій окупаються з верхом економією на збиранні крупних ягід, що їх дають молоді плантації. Закладання їх не складає труднощів, оскільки розмноження суниці просте і швидке: кожен кущ щорічно утворює 15—20 нових рослин, розміщених на довгих пагонах, що звуться вусами.

Ще один досить цікавий штрих в біографії суниць. У садах і ягід­никах ми розводимо садову суницю. Але часто одні називають її клуб­никою, інші — полуницею. А як же вірно?

Всі види цих рослин належать до родини розоцвітних, до роду су­ниць, в якому налічується 47 видів.
Для культури і виробництва мають значення лише декілька. З євро­пейських — лісова суниця (полуниця) та клубника. З азіатських — дво­статева клубника. З американських — віргінська та чілійська суниці, від яких і походять всі культурні сорти крупноплідної садової суниці.
Суницю в багатьох частинах світу знали давно. В XV столітті з'я­вилась культура полуниць, в XVI — клубники. Але ні та, ні та не зна­йшли широкого поширення. Нова історія суниць почалася в 1814 році, коли в Паризький ботанічний сад було завезено з Чілі раніше невідомий
Вид суниці. Через 6 років шляхом гібридизації чілійського з вірмен­ським видами було одержано перші сорти садової крупноплідної су­ниці. Одним з найстаріших сортів суниць, що потрапили в Росію, був сорт Вікторія, який проіснував так довго, що ним ще й зараз часто називають і саму культуру суниць.
Характерно, що з ботанічної точки зору те, що ми називаємо в су­ниць ягодою, зовсім не ягода, а несправжній плід. Його соковита части­на — квітколоже, яке розрослося після запліднення маточок. Справж­німи ботанічними плодами у суниць є дрібні зернівки. їх близько 400 штук. Вони густо вкривають м'якуш зверху.
За формою ягоди суниць бувають кулеподібні, овальні, плескаті, видовжені, клиновидні, туповерхі, гребінчасті. За забарвленням — білі, рожеві, темно-рожеві, темно-червоні, вишневі і навіть чорні. І всі смач­ні, поживні, мають лікувальну силу, а головне — приходять до нас най­першими навесні, відкриваючи фруктовий сезон.

За матеріалами: "Рубрикатор"