Тарас Бульба-Боровець – творець УПА «Поліська січ»
Одним з перших на шлях збройної боротьби із більшовиками ступив Тарас Бульба-Боровець – творець УПА «Поліська січ».
1 серпня 1940 р. він нелегально перейшов кордон між Німеччиною і СССР. За кілька днів блукань лісами й болотами таємно добрався до хутора Погулянки, що неподалік Степані, де за наказом президента Української Народної Республіки в екзилі Андрія Лівицького почав формувати перші повстанські відділи.
А вже 28 червня 1941 р. в селі Немовичі, що неподалік Сарн, він видав «Наказ № 1» про створення Української Повстанської Армії «Поліська січ» в якому командирам усіх бойових груп наказував організувати невеликі повстанські загони і почати диверсійні акти в тилах Красной армії.
Станом на 1941 чисельність УПА «Поліська Січ» сягала 10 000 бійців.
21 серпня 1941 р. підрозділи УПА «Поліська січ» увійшли у містечко Олевськ на Житомирщині, вибивши звідти московських окупантів. А вже 24 липня місті Рокитне на Рівненщині Тарас Бульба-Боровець урочисто проголосив Акт самостійності Української Держави та створив місцеву цивільну адміністрацію.
Понад два місяці територія Олевська та околиць перебували під владою українців.
«Олевська республіка» стала своєрідним державним утворенням у надії, що українська державність обов’язково буде відновлена у Києві та на всіх українських етнічних землях.
У самому Олевську одразу ж розпочалися декомунізація й українізація: «Леніни, Сталіни та всі інші «вожді трудящих» зникли з площ, установ і вулиць «Олевської республіки». На їх місце появилися портрети українських князів, гетьманів та інших видатних людей України», – згадував отаман.
На підконтрольних територіях існували залізна дисципліна і порядок. Запроваджувалася приватна власність. Встановлювалися стабільні ціни на продукти харчування. Спекуляція і зрив фінансової дисципліни розцінювався як протидержавний заколот.
Відкривалися українські газети і театри.
Вояки УПА намагалися бути взірцем для цивільних. Кожен ранок вояків починався з молитви «Отче наш». Потім піднімали прапор, співали гімн України, а вже тоді йшли снідати.
Щодня під час шикування, навколішках вояки УПА повторювали текст присяги:
- Я, син українського трудового народу, присягаю на святі кості моїх Славних Предків, що, як революційний вояк України, буду чесно і вірно служити своїй Батьківщині; буду точно і беззастережно виконувати всі накази старшин; буду вірним та субординованим підвладним і справедливим та товариським начальником; буду всюди вести себе тверезо і гідно, як несплямований лицар; буду всі свої сили й ціле моє життя жертвувати на активну боротьбу за свободу, честь і славу України.
Р. S. Погруддя Тараса Бульби-Боровця встановили на території Олевського професійного ліцею. Саме тут у 1941 р. розташовувався штаб УПА «Поліської Січі».
Богдан Червак
1 серпня 1940 р. він нелегально перейшов кордон між Німеччиною і СССР. За кілька днів блукань лісами й болотами таємно добрався до хутора Погулянки, що неподалік Степані, де за наказом президента Української Народної Республіки в екзилі Андрія Лівицького почав формувати перші повстанські відділи.
А вже 28 червня 1941 р. в селі Немовичі, що неподалік Сарн, він видав «Наказ № 1» про створення Української Повстанської Армії «Поліська січ» в якому командирам усіх бойових груп наказував організувати невеликі повстанські загони і почати диверсійні акти в тилах Красной армії.
Станом на 1941 чисельність УПА «Поліська Січ» сягала 10 000 бійців.
21 серпня 1941 р. підрозділи УПА «Поліська січ» увійшли у містечко Олевськ на Житомирщині, вибивши звідти московських окупантів. А вже 24 липня місті Рокитне на Рівненщині Тарас Бульба-Боровець урочисто проголосив Акт самостійності Української Держави та створив місцеву цивільну адміністрацію.
Понад два місяці територія Олевська та околиць перебували під владою українців.
«Олевська республіка» стала своєрідним державним утворенням у надії, що українська державність обов’язково буде відновлена у Києві та на всіх українських етнічних землях.
У самому Олевську одразу ж розпочалися декомунізація й українізація: «Леніни, Сталіни та всі інші «вожді трудящих» зникли з площ, установ і вулиць «Олевської республіки». На їх місце появилися портрети українських князів, гетьманів та інших видатних людей України», – згадував отаман.
На підконтрольних територіях існували залізна дисципліна і порядок. Запроваджувалася приватна власність. Встановлювалися стабільні ціни на продукти харчування. Спекуляція і зрив фінансової дисципліни розцінювався як протидержавний заколот.
Відкривалися українські газети і театри.
Вояки УПА намагалися бути взірцем для цивільних. Кожен ранок вояків починався з молитви «Отче наш». Потім піднімали прапор, співали гімн України, а вже тоді йшли снідати.
Щодня під час шикування, навколішках вояки УПА повторювали текст присяги:
- Я, син українського трудового народу, присягаю на святі кості моїх Славних Предків, що, як революційний вояк України, буду чесно і вірно служити своїй Батьківщині; буду точно і беззастережно виконувати всі накази старшин; буду вірним та субординованим підвладним і справедливим та товариським начальником; буду всюди вести себе тверезо і гідно, як несплямований лицар; буду всі свої сили й ціле моє життя жертвувати на активну боротьбу за свободу, честь і славу України.
Р. S. Погруддя Тараса Бульби-Боровця встановили на території Олевського професійного ліцею. Саме тут у 1941 р. розташовувався штаб УПА «Поліської Січі».
Богдан Червак
Теґі:
