реклама партнерів:
Головна » 2021 » Березень » 27 » Точка зору: Постать Стефана Яворського в політиці деколонізації України

Точка зору: Постать Стефана Яворського в політиці деколонізації України


2021 » Березень » 27
Коментарі: 0 СОЦІУМ

Допомога проекту Європейської України - благодійний внесок
ваша підтримка важлива для незалежного видання
стань патроном
Останнім часом в місті Ніжин на Чернігівщині активізувалася дискусія щодо логічного завершення процесу перейменування вулиць та інших топонімів, які ще досі зберігають назви на честь комуністичних діячів або ж так чи інакше принижують національну гідність та є відголоском доби поневолення України Російською імперією.

Зокрема, розгорілася суперечка стосовно відомого церковного діяча Стефана Яворського. З подиву гідним завзяттям різні краєзнавці та місцеві історики доводять, що Стефан Яворський – це геніальна людина, видатний діяч, просвітитель, мислитель і т.д., і т.п. Зважаючи на тренди доби, вони навіть згадують, що Стефан Яворський писав «найкращі панегірики на честь Мазепи», сором’язливо забуваючи згадати цілу низку його віршів, написаних після того, як гетьман виступив проти кривавого деспота Петра І. Ось наприклад, таких:

“Изми мя, Боже, – вопіет Россія От ядовита и лукава змія, Его же ждаша адскія заклепы, Бывша вожда Івашка Мазепы. Ах, тяжку горесть, терплю, мати бідна, Утробу мою снідает ехидна! Кто ми дасть слезы, яко то Рахили, Да плачу горко в своем смутном ділі!”

Хто, як не Яворський, мав би знати як будував церкви та підтримував їх Іван Мазепа? Однак, він пише:

“Горе, прокляту тобі лицеміру, Како сміл еси измінити віру, Юже под крестом и Евангелієм Утвердил еси твоим лобызанієм… Божие храмы бывша днесь вертепы От свійскаго лва и волка Мазепы”

Коли він дізнався про поразку шведсько-козацького війська під Полтавою, то звелів три дні служити урочисті молебні й сам виголосив радісну промову: «“радуйтеся і веселитеся, христоіменитіи людіе, ликуй и торжествуй церков Христова и Православная великороссійская держава!». Він особисто зустрічав ката українського народу Петра І і вітав його з перемогою.

Окрім усього іншого, саме Стефан Яворський, як місцеблюститель патріаршого престолу, започаткував системну й централізовану «перекачку мізків» з України в Московію, яка, зрештою, спричинилася (під «мудрим керівництвом» православного інквізитора Феофана Прокоповича, ще одного нашого землячка-покруча) до постання російської церкви в сучасному її вигляді – у якості ідеологічного придатку до імперської машини, до налагодження безперебійного функціонування імперського апарату. Так, Яворський намагався щось там реформувати в плані більшої лібералізації церковного життя в Московії, а Прокопович навпаки усе централізував, але то вже другорядні деталі, саме ці люди сприяли тому, що сотні освічених українців стали ренегатами й прислужниками імперії.

Особливо огидно читати жалісні стогони краєзнавців про те, що «він же в душі був українським патріотом, просто умови були такими, що він не міг не проголосити анафему Мазепі (але ж він був не першим!!! О ні! Тільки другим, чи там третім! І його змусили! Він це робив без радості!), не міг не засудити український рух, не міг те, не міг інше, у нього не було вибору і т.д. Але ж він був розумним, талановитим і великим.

Насправді ж все виглядає набагато банальніше. Стефан Яворський просто спокусився, як казав Тарас Шевченко, «на лакомство нещасне…» і зробив свій вибір. Поки Мазепа був у фаворі, він писав панегірики на його честь, коли ж цар сказав піддати Мазепу анафемі, він виголошував йому анафему (хай там не першим, не другим, а хоч тисячним, але ж виголошував чудово розуміючи, - адже ж розумним був, і мислителем, - що анафеми треба виголошувати самому царю та його знавіснілим посіпакам, а не гетьману, який боровся за свободу свого народу).

Не будемо торкатися різних теологічних творів Стефана Яворського, зрештою, ніхто й не говорить, що їх не можна вивчати чи досліджувати. Справа не в його діяльності, як теолога, справа в тому, що Стефан Яворський, так само, як і Феофан Прокопович, був одним з перших ідеологів Російської імперії, таким собі апологетом російського імперіалізму. Можна довго сперечатися про причини такої його діяльності, про його потаємні наміри чи думки, але в контексті історії та історичних наслідків, які й досі відчуває на собі наша держава, мають значення тільки його вчинки. Кожен бажаючий може взяти й прочитати 3-томне видання творів Стефана Яворського. З його промов, написаних після поразки Мазепи, абсолютно чітко й неоднозначно випливає наступне:

Аби відмежуватися від тих, хто обстоював українську державність та мріяв про неї, він зосередив свою увагу на факті приєднання України до Московщини та стверджував, що ідея, яку сповідував Мазепа та його соратники, є хибною і неприродною, він усіляко доводив, що Україна «щаслива під російською рукою»!!!

Тільки цього вже цілком достатньо для того, щоб вважати Яворського зрадником, покручем і запроданцем. Чи можна уявити, щоб у якійсь державі будь-де в світі називали вулиці на честь діяча, хай хоч тисячу разів талановитого й геніального, який заперечував саму ідею існування цієї держави, вважаючи її протиприродною і наполягаючи на тому, що жити в умовах поневолення дуже добре? І це все після Батуринської трагедії!

Помер і похований Стефан Яворський у Московії, і як би там не писали дослідники про «погіршення стосунків з царем», до кінця свого зрадницького життя Яворський перебував на посадах з усіма відповідними матеріальними наслідками.

А вибір? А вибір є завжди. Можна було долучитися до борців за незалежність України (на той час, після поразки Мазепи, їх очолював гетьман Пилип Орлик, зберігши тяглість боротьби за незалежність), а можна було стати одним з тих, хто «допомагає кату рідну матір розпинати…». Можна було зробити багато помилок, але усвідомити згубність такого шляху й виступити проти деспота, як це зробив Павло Полуботок, а можна було скиглити «мене змусили», «у мене не має вибору» і стати жалюгідним Іваном Скоропадським, який мовчки дивився як нищаться залишки державності.

Так і зараз, можна нарешті завершити процес очищення колективної свідомості від російсько-радянського мотлоху, від пережитків доби колоніалізму, від малоросійської меншовартості, а можна вкриватися холодним потом від самої думки «а як же ми без Яворського, Прокоповича, Толстого, Пушкіна, Гамалії чи без дєдушкі Лєніна?!» Без вулиці Московської у Ніжині чи ще там без чогось… «ето же наша історія!»

Немає потреби для адекватних людей нагадувати, що вивчення історії, якою б вона не була, і процес ушанування, уславлення – це різні речі. Вивчати, знати й розуміти треба все, але називати вулиці, вшановувати й уславлювати треба тих, хто дійсно цього вартий, хто може бути прикладом для прийдешніх поколінь. І не можна називати в сучасній Україні, яка бореться за свою свободу в умовах чергової російської агресії, вулиці на честь «геніїв», які вважали протиприродним саму ідею існування незалежної Української Держави.

Юрій КОСЕНКО
голова правління ГО «Українська Ініціатива»




QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.






Коментарі

avatar

Останні новини

19:59
05-Квіт-2021
У Чернігові помолилися за загиблих у березні Захисників України
5 квітня в Чернігові у Козацькому кафедральному соборі святої великомучениці Катерини
17:17
04-Квіт-2021
ЄС запроваджує подальші санкції за серйозні порушення прав людини у світі
Рада ЄС ухвалила рішення про введення обмежувальних заходів проти одинадцятьох осіб і
17:09
04-Квіт-2021
За підтримки Європейського Союзу до Всесвітнього дня води в Україні відкрили сучасну лабораторію моніторингу вод
У Всесвітній день води Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України ур
17:06
04-Квіт-2021
Літературний диліжанс «Світ пригод Кракатунчика»
Днями успішно пройшла Всеукраїнська акція «Книга єднає країну!» з нагоди Всеукраїнськ
16:42
04-Квіт-2021
870 років із часу народження князя Ігоря Святославича
2 квітня 1151 року, 870 років тому, народився Ігор Святославич – князь із роду Ольгов
20:14
03-Квіт-2021
Війна на Донбасі: під Шумами загинув український воїн
Сьогодні, 3 квітня, неподалік населеного пункту ШУМИ, що в районі відповідальності оп
17:48
31-Бер-2021
«Ми слухаємо Хомчака. Треба валити з цієї країни» - Анна Колісник народний депутат від «Слуга Народу»
На вчорашньому засіданні Верховної Ради у сесійній залі народна депутатка від "Слуги
14:48
31-Бер-2021
Феномен Миколи Міхновського обговорили у Чернігові
30 березня у Чернігові в Обласному молодіжному центрі відбулася онлайн-гутірка «Микол
16:22
30-Бер-2021
Про інформаційну війну, ботоферми, Telegram-канали та інші виклики сучасності від представника Департаменту кібербезпеки
Начальник управління Департаменту кібербезпеки СБУ Ілля Вітюк в ексклюзивному інтервю
16:50
27-Бер-2021
Точка зору: Постать Стефана Яворського в політиці деколонізації України
Останнім часом в місті Ніжин на Чернігівщині активізувалася дискусія щодо логічного з
Усі новини