У Чернігові до Дня Героїв згадали про заповіти Симона Петлюри
21 травня у Чернігові Обласний молодіжний центр у співпраці з регіональним представництвом Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті організували гутірку «День Героїв: Симон Петлюра» за участі учнів старших класів загальноосвітніх шкіл міста.
«В українському суспільстві набуває все більшої популярності щорічне відзначення 23 травня Дня Героїв. Ідея свята виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові. Дату обрали не випадково. У травні за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 та 25 травня були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра. З того часу Свято Героїв спочатку відзначалося учасниками та симпатиками визвольного руху в еміграції, а після відновлення незалежності – вже в усій Україні. Пам’ять про полеглих героїв, знакові битви є потужним мобілізаційним та патріотично-виховним чинником, який мотивував до боротьби за незалежність наступні покоління. З початком захисту нашої вітчизни в 2014 році від російського агресора традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає. На жаль, ряди героїв, що віддали своє життя в останні сім років, поповнюється чи не щодня», — повідомив Сергій Бутко, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
Він розповів про життя Симона Петлюри, видатного борця за незалежність України в XX столітті, журналіста, літературного і театрального критика, голову Директорії, Головного Отамана військ і флоту Української Народної Республіки. Адже саме 22 травня 1879 року він народився у Полтаві.
«Цікавою та цілком слушною є оцінка цього лідера українського руху, державного діяча від Євгена Онацького, уродженця м. Глухів з історичної Чернігівщини, борця за незалежність України, вченого, енциклопедиста, соратника голови ОУН Є. Коновальця: «Якщо В. Винниченко — символ чесності з собою, М. Грушевський — символ чесності з народом, а Т. Шевченко — символ чесності з Богом, то С. Петлюра безсумнівний символ «чесности з ідеєю», якій витривало й завзято служив, не прислухаючись ані до своїх особистих переживань і почувань, як В. Винниченко, ані до «волі народу», як Грушевський, а тільки, щоб, використавши всі йому приступні засоби, здійснити дорогу йому ідею української національної державності і суверенности». Саме тому Петлюру так боявся та ненавидів російський імперіалізм, саме тому цілий український визвольний рух він назвав його ім’ям», — наголосив історик.
«В наш час, коли країна твердо стоїть на шляху європейського розвиту, захищається від російського агресора, як ніколи важливими є такі заповіти Симона Петлюри, які він викристалізував з досвіду державотворення та боротьби за державність у добу Української революції 1917-1921 років:
1) «Ми занадто шануємо ціну крови, яку пролили наші незабутні лицарі і яка безперестанку до наших днів ллється на Україні, щоб не схилитися перед їхніми могилами і не додержати тих заповітів, що їх вони перед своєю смертю, або фактом самої своєї смерти — найбільшої жертви для отчизни — переказали нам.
Виразні ці заповіти: ДЕРЖАВА ВИЩА НАД ПАРТІЇ, НАЦІЯ ВИЩА НАД КЛЯСИ» (15 жовтня 1925 року).
2) «Стратегiя нацiональної боротьби, як i боротьби вiйськової, вимагає: бити в першу чергу по головному вороговi, з другорядним потiм можна раду дати! В своїй дiяльностi я керувався думкою, що таким ворогом була, є i буде МОСКОВЩИНА» (10 травня 1926 року)», — зазначив Сергій Бутко.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
«В українському суспільстві набуває все більшої популярності щорічне відзначення 23 травня Дня Героїв. Ідея свята виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові. Дату обрали не випадково. У травні за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 та 25 травня були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра. З того часу Свято Героїв спочатку відзначалося учасниками та симпатиками визвольного руху в еміграції, а після відновлення незалежності – вже в усій Україні. Пам’ять про полеглих героїв, знакові битви є потужним мобілізаційним та патріотично-виховним чинником, який мотивував до боротьби за незалежність наступні покоління. З початком захисту нашої вітчизни в 2014 році від російського агресора традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає. На жаль, ряди героїв, що віддали своє життя в останні сім років, поповнюється чи не щодня», — повідомив Сергій Бутко, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
Він розповів про життя Симона Петлюри, видатного борця за незалежність України в XX столітті, журналіста, літературного і театрального критика, голову Директорії, Головного Отамана військ і флоту Української Народної Республіки. Адже саме 22 травня 1879 року він народився у Полтаві.
«Цікавою та цілком слушною є оцінка цього лідера українського руху, державного діяча від Євгена Онацького, уродженця м. Глухів з історичної Чернігівщини, борця за незалежність України, вченого, енциклопедиста, соратника голови ОУН Є. Коновальця: «Якщо В. Винниченко — символ чесності з собою, М. Грушевський — символ чесності з народом, а Т. Шевченко — символ чесності з Богом, то С. Петлюра безсумнівний символ «чесности з ідеєю», якій витривало й завзято служив, не прислухаючись ані до своїх особистих переживань і почувань, як В. Винниченко, ані до «волі народу», як Грушевський, а тільки, щоб, використавши всі йому приступні засоби, здійснити дорогу йому ідею української національної державності і суверенности». Саме тому Петлюру так боявся та ненавидів російський імперіалізм, саме тому цілий український визвольний рух він назвав його ім’ям», — наголосив історик.
«В наш час, коли країна твердо стоїть на шляху європейського розвиту, захищається від російського агресора, як ніколи важливими є такі заповіти Симона Петлюри, які він викристалізував з досвіду державотворення та боротьби за державність у добу Української революції 1917-1921 років:
1) «Ми занадто шануємо ціну крови, яку пролили наші незабутні лицарі і яка безперестанку до наших днів ллється на Україні, щоб не схилитися перед їхніми могилами і не додержати тих заповітів, що їх вони перед своєю смертю, або фактом самої своєї смерти — найбільшої жертви для отчизни — переказали нам.
Виразні ці заповіти: ДЕРЖАВА ВИЩА НАД ПАРТІЇ, НАЦІЯ ВИЩА НАД КЛЯСИ» (15 жовтня 1925 року).
2) «Стратегiя нацiональної боротьби, як i боротьби вiйськової, вимагає: бити в першу чергу по головному вороговi, з другорядним потiм можна раду дати! В своїй дiяльностi я керувався думкою, що таким ворогом була, є i буде МОСКОВЩИНА» (10 травня 1926 року)», — зазначив Сергій Бутко.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
