У Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського відбувся літературно-мистецький вечір, присвячений 80-річчю від дня народження видатної української поетеси, лауреата Шевченківської премії Ліни КОСТЕНКО.
Ведучою цього заходу була заслужена артистка України Раїса РЕШЕТНЮК.
Звучали вірші Ліни Василівни, пісні на її слова у виконанні відомих чернігівських артистів. У заході взяли участь Микола Збарацький, Тетяна ОЛІЙНИК, сестри ТЕТЯНА та Інна ЧАБАН, Лариса ЛИТВИН, Олена ФЕДОСЕНКО, Лариса ЛИТВИН, Іван КРУШ та Володимир ГРИШИН, поет Станіслав ЖУРАВЕЛЬ.
Прозвучали народні пісні у виконанні Чернігівського народного хору під керівництвом Володимира КОЦУРА.
У залі розгорнуто виставку літератури, присвячену Ліні Костенко.

Ліна Василівна Костенко народилась 19 березня 1930 року у Ржищеві Київської областї у родині вчителів. У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педагогічному інституті, а згодом - у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в1956 році. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 1950—1960-х років. Період так званих в історії «шестидесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжалісне та максимально критичне по відношенні до влади і тодішнього режиму. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла 1961 року, не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я поміж визначних майстрів української поезії. Ці сміливі кроки в «літературотворенні» стали зеленим світлом для «церберів» радянської влади. Майстриня українського слова відчувала і напевне знала, що ще зовсім недовго вона зможе писати і видаватися вільно.

Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л.Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим до сьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона 1987 року була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток. Так, як вона подивилася на проблему жіноцтва, її одвічні болі, так ніхто й ніколи не наважувався говорити про стереотипність думок і традицій. «Моя любов сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі!» — обман, жорстокість буденності — усе це пролунало в «Марусі Чурай». Ліна Костенко була великим знавцем жіночої натури, незламним воїном за честь жінки, такий собі лицар у залізних обладунках під якими ховається чутлива, ніжна у красива жінка. Інколи за це її називають феміністкою середини ХХ століття. Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Спільно з А.Добровольським — кіносценарій «Перевірте свої годинники» (1963). Стала почесним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Має чимало регалій: почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.
Поетеса Ліна Костенко - наша сучасниця, як митець вона "вписана" у свій час. Її творчість стала небуденним явищем сучасної української поезії, явищем, яке на наших очах помітно впливає на весь її подальший розвиток. Увібравши в себе національні ідеали й найкращі риси живої народної мови, ідейною вагомість, образною довершеністю вона вона підносить українську літературу на рівень найліпших зразків європейської художньої творчості.

Джерело: Ігор коцюбинський