2 червня в Чернігівському обласному художньому музеї відбулось відкриття виставки гобеленів молодої майстрині Ганни Вершиніної під назвою «Подих природи».
Ткацтво – один із найдавніших і найважливіших елементів національної культури українського народу. Воно належить до найбільш поширених видів господарської діяльності й народного мистецтва, яке має багатовікову історію і глибокі традиції. Це ремесло було розповсюджене по всій території України з часів Київської Русі. До ткацтва відносять виготовлення килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів, тощо).
На виставці „Подих природи” представлено один з давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва, який є не менш актуальним і у наш час, – гобелен.
Гобелен – це витканий ручним або машинним способом килим-картина з сюжетною чи орнаментальною композицією. Сам термін „гобелен” французького походження (від назви майстерні фарбувальників братів Гобеленів – XVст.) і вже у XIX ст. вживався на Україні. Давні гобелени мали назву дивани, опони, шпалери, коберці, перестромати, топетії.
Прикметною ознакою сучасного гобелена є застосування різноманітних технік та використання поряд із традиційною вовняною пряжею сучасних матеріалів (ниток з конопель, шовку, стебла трав, сизаль і т.д.), що надає гобелену своєрідної фактурності й пластичності. В одному й тому самому творі можуть співіснувати щільне та ажурне переплетіння, тонкі нитки можуть перемежовуватися з товстими. Усе це створює різноманітну поверхню, гру світла й тіні, глибину простору. Складна фактура поверхні гобелена і є тим художнім засобом, що зумовлює образний лад твору в цілому, формує його художній образ.
У наш час гобелени все частіше зустрічаються у громадських, житлових інтер’єрах, гідно виконують художньо-естетичну функцію образного оформлення навколишнього середовища, синтезу мистецтва і інтер’єру, зберігаючи при сучасних структурно-пластичних тенденціях національну своєрідність. Творять дане мистецтво „золоті” руки майстрів-декоративщиків, які в свою працю вкладають всю любов, натхнення та майстерність.
Ганна Валеріївна Вершиніна перетворила своє захоплення у „життя”, мрію – в реальність. З дитинства вона цікавилась мистецтвом, малюванням, аплікацією. Зараз же працює в різних техніках ткацтва (гладке, ворсове, фактурне), займається мініатюрою, печворком, пише олією. Тож не дарма кажуть, що талановита людина талановита в усьому. Адже ткання гобелену – це дуже трудомістка робота, яка вимагає багато часу, величезної внутрішньої організації та зосередженості.
Народилась художниця 10 квітня 1984 року в м. Чернігів. Навчалась в художній школі м. Чернігова, де й зацікавилась мистецтвом текстилю. Згодом з’явились перші роботи. У 2002 році Ганна вступила до Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Михайла Бойчука. Навчалась за спеціальністю „художній текстиль”. Дуже шанує та завдячує своєму творчому наставнику і керівнику Марті Іванівні Базак за те, що та допомогла пізнати невичерпний, яскравий та різноманітний світ текстилю. Художниця декоративно-ужиткового мистецтва у своїх роботах поряд з вовняними нитками використовує й інші матеріали, такі як стебла трав, сизаль (що характерно для ткацтва кін. XX-поч. XXI ст.). Займається створенням гобеленових мініатюр, які також у сучасному мистецтві набувають все більшої популярності.
У 2008 році Ганна Валеріївна вступила до молодіжної секції Спілки художників України. Брала участь у Всеукраїнських виставках (Київ, Чернігів, Одеса, Харків), Міжнародній виставці міні-текстилю (Херсон), Міжнародній виставці „Embracing our differences 2009” (Флорида, США).
Мисткиню дуже приваблюють мотиви природи: рослини, дерева, птахи, гори, ліси, зміни в природі... Всі вони знайшли відображення в її роботах: „Місячна соната” (2007 р.), „Ніч” (2008 р.), „Над лісом” (2008 р.). Художниця закликає людей берегти природу, бо та є нашою невід’ємною частиною („Гори” (2007 р.), „Моя квітка” (2010 р.)). Ми відпочиваємо на природі, набираємось сил, вдихаючи свіже повітря, п’ємо ковток свіжої води не замислюючись, звідки вона береться („Перший сніг” (2004 р.)). У своїх роботах Ганна Вершиніна прагне показати красу цього світу, у всьому його розмаїтті та величі. Вона зазначає, що у світі природи, кожен елемент має вагу, він дивує своєю досконалістю і створений для гармонійного співіснування з навколишнім середовищем („Квіти України” (2010 р.)).
Також мисткиню цікавить тема трипільської культури (VI – III тис. до н. е.) („Трипільська жінка” (2004 р.)). У своїх роботах Ганна Валеріївна показує любов до рідного міста, передає затишок домівки („Старе місто” (2009 р.), „Мій дім” (2009р.)) і звертається до романтичних сюжетів („Чекаю на тебе” (2007 р.)).
Художниця зазначає, що в мистецтві гобелену велике значення має колір. Фарби природи багаті і різноманітні. Кольори, як і люди, народжуються, змінюються, часто борються між собою, протиставляються, але одночасно і поєднуються. У своїх роботах автор використовує стриману кольорову гаму. Дуже любить поєднання холодних, сіро-синіх відтінків з вохристими кольорами.
Виставка „Подих природи” репрезентує собою яскраве мистецтво текстилю, поєднує в собі минуле та сучасність; виявляє любов до природи, до своєї історії та домівки, бо кожна стежина веде до „дороги”, а кожне пізнання – в світ захоплення, а захоплення з умінням – це дорога в життя...

Джерело: Олекcандр Майшев