19 грудня 2012 р. у Чернігові у військово-історичному музеї – відділі обласного історичного музею імені В.В. Тарновського відкрилася виставка «І плачі, і прощання...». Вона приурочена до 70-х роковин початку насильного вивезення мирного населення з території окупованої України на примусові роботи на території Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. У відкритті виставки взяли участь ветерани – колишні остарбайтери та в’язні концтаборів, науковці, архівісти, представники установ культури, учні Чернігівської міської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 та журналісти.
Сергій Лаєвський, директор обласного історичного музею, подякував за допомогу та надання документів і матеріалів для підготовки виставки Державному архіву Чернігівської області, архіву управління Служби безпеки України в Чернігівській області, Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені В.Г.Короленка, комунальному закладу «Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією» Чернігівської обласної ради. Разом із власними матеріалами з фондів музею авторський колектив мовою документів розповів про цю трагічну сторінку в історії України. Він також відзначив плідну співпрацю з Українським інститутом національної пам’яті.
Світлана Землянська, старший науковий співробітник музею, зробила огляд виставки, на якій представлено 77 експонатів. Це, у першу чергу, – документи, фотокартки остарбайтерів, листи з неволі, особисті речі. Особливий інтерес становить комплекс матеріалів журналіста, директора Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка Л.І. Мазура (1925–1995).
До речі, Світлана Землянська 27 вересня ц.р. виступила з науковим повідомленням про матеріали остарбайтерів у зібранні музею на всеукраїнській науковій конференції «Війна. Окупація. Пам’ять: примусові робітники з України в окупованій Європі», яку організували Український інститут національної пам’яті та Інститут історії України НАН України.
Своїми спогадами та враженнями про перебування в нацистській каторзі та в концтаборах поділилися колишні малолітні в’язні нацистських концтаборів Ніна Володимирівна Зубок і Світлана Олексіївна Панчукова, які зараз очолюють чернігівську міську організацію Української спілки в’язнів – жертв нацизму, колишній примусовий працівник і в’язень нацистських таборів Міля Августівна Брус. Вони подякували українській державі, яка відновила історичну справедливість щодо жертв нацистських переслідувань та проводить політику збереження пам’яті про них. Ветерани позитивно оцінили Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами початку насильного вивезення мирного населення з території окупованої України на примусові роботи в роки Великої Вітчизняної війни» № 206 від 22 березня 2012 р.
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, науковий співробітник, від імені керівництва Інституту подякував авторському колективу виставки з музею та всім, хто долучився до її створення, за вражаюче документальне оповідання про злочинну політику нацистських окупантів, про насильницьке вивезення мирного населення з території окупованої Чернігівщини на примусові роботи, їх життя та працю, поневіряння на чужинницькій каторзі та випробування після повернення на Батьківщину.
Він наголосив на причинах масової примусової мобілізації цивільного населення з окупованих країн. Це зрив «блискавичної війни» восени 1941 р., необхідність проводити позиційні бойові дії та мобілізовувати все більше німецьких селян і робітників до армії. Це змусило А.Гітлера частково змінити свої плани й піти на використання трудових ресурсів з окупованих східних територій в економічних інтересах Третього Рейху. Раніше нацистське керівництво розробляло схеми тільки масового винищення мільйонів місцевих мешканців (генеральний план «Ост») та німецької колонізації захоплених радянських земель. Не відмовляючись від планів знищення українського, російського, білоруського та інших народів СРСР, Гітлер вирішив у небачених масштабах використати рабську силу в економіці країни.
С.Бутко поінформував, що в Чернігівській області в 1941–1943 рр. на нацистську каторгу було вивезено 41.578 громадян. Найбільше примусово мобілізовано у містах Прилуки – 6 тис. осіб та Щорс – 1687 осіб. З Чернігова – 695 осіб, а Ніжина – 415. До речі, в області найменше від цього лиха постраждало місто Семенівка, з якої окупанти під час відступу у вересні 1943 р. захопили на примусові роботи за різними даними від 7 до 10 осіб. Заслуга захисту місцевого населення від нацистської каторги належить бургомістру цього райцентру Всеволоду Семеновичу Орловському, про що документально висвітлено в експозиції виставки.
Представник Українського інституту національної пам’яті зробив особливий наголос на головній засаді політики української держави щодо колишніх остарбайтерів, яку виголошено у вітальному слові директора Інституту, член-кореспондента НАН України Валерія Солдатенка учасникам всеукраїнській конференції «Війна. Окупація. Пам’ять: примусові робітники з України в окупованій Європі»: «Всі, хто стали жертвами примусової праці з боку злочинного гітлерівського режиму, гідні вшанування і пам’яті». Сергій Бутко підкреслив, що представлена виставка є одним із важливих кроків державної меморіалізації в Україні, вшанування пам’яті примусових працівників як однієї із найбільших категорій постраждалих від агресії нацистської Німеччини.

Український інститут національної пам’яті