4-6 серпня на території дитячого табору «Дивосвіт» у селищі Седнів Чернігівського району Чернігівської області проведено Всеукраїнський національно-патріотичний форум «Сіверська брама».

Нагадаємо, що в минулому році форум проведено як обласний захід. На нього звернули увагу як на успішну й перспективну форму спілкування активістів…

Учасниками зібрання стали представники громадськості з 16-и областей України, які прибули в Седнів для обміну досвідом, напрацювання ідей та ініціатив з метою реалізації програми національно-патріотичного виховання.

Організатори: Департамент сім'ї, молоді та спорту Чернігівської облдержадміністрації, Чернігівський обласний молодіжний центр за підтримки Міністерства молоді та спорту України.

Прикметно, що вже в перший день роботи форуму презентовано фотовиставку про історію боротьби військовослужбовця Національної гвардії України Віталія Марківа, а наступного дня тривали напружені й плідні дискусії про пластовий рух, цивільно-військове співробітництво в системі національно-патріотичного виховання, військово-патріотичне виховання на прикладі Фастівського клубу «Каскад» та інші.

Засадам патріотичного виховання була присвячена дискусія на тему «Локальний патріотизм в громадянській освіті». Академічний характер, на перший погляд, цього обговорення, зацікавив учасників, бо нерозуміння термінології та суті, критеріїв визначення хто український герой, а хто ні, здатні не тільки звести нанівець всі зусилля, а навіть дати негативний результат.

«Назва форуму «Сіверська брама» — символізує соборність України та готовність її захистити. Чернігово-Сіверщина — одна з брам оборони нашої країни–фортеці перед гібридною агресією Російської Федерації. І найголовніше, треба ставити за мету, щоб громадяни, насамперед молодь, навіть без пояснень розуміли цей символізм», — так підсумував розмову щодо важливості патріотичного символізму назв всіх видів заходів із національно-патріотичного виховання в самому широкому розумінні роботи в громадянській освіті Сергій Бутко, один із спікерів, співробітник Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.

«Українські герої в часи існування комуністичного тоталітарного режиму (1917-1991 роки): 1) боролися за українську ідентичність, за незалежність України, захищали свій народ від поневолювачів; 2) боролися у власній державі за її національні інтереси. Отже, ті українців, які воювали в лавах армії радянської Росії/СРСР та інших держав, що панували на території України, і не скоїли військових злочинів, злочинів проти людяності, не брали участі у геноцидах, — жертви політики таких чужих держав, «гарматне м’ясо» на чужий службі… А якщо воювали проти української держави часів Української революції 1917-1921 років, українського національно-визвольного руху, воюють проти сучасної відновленої держави Україна – тоді вони колабораціоністи, зрадники України», — підкреслив він після обговорення цього гострого питання.

«Образ патріота можна окреслити так: дієва любов до України та її захист. Коли вимагає ситуація, то людина, що огорнула себе синьо-жовтим прапором — патріот, герой. Тому що це дія, коли вона потрібна в умовах гострої ситуації, небезпеки. Якщо замість патріотичної роботи в усіх сферах життя країни, роботи без пафосу, самореклами та з метою досягти реального результату, особа тільки й бігає на знакових заходах із прапором, б’є себе в груди: «Я — суперпатріот», то це вже називається заробляти на патріотизмі…», — наголосив після активного обміну думок Павло Славинський, учасник бойових дій в російсько-українській війні, психолог.

Сергій Горобець,
Український інститут національної пам’яті