24 вересня 2013 року у м. Києві в Українському інституті національної пам’яті відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Українські остарбайтери: доля і пам’ять». Цей науковий захід відбувся у рамках виконання Указу Президента України від 22 березня 2012 р. № 206 «Про заходи у зв’язку з 70 ми роковинами початку насильного вивезення мирного населення з території окупованої України на примусові роботи в роки Великої Вітчизняної війни».
Чернігівщину представляли п’ять науковців, ця делегація була найчисельнішою. Крім відомих київських вчених, які визначають розвиток наукових досліджень у країні, прибули дослідники з Винниці, Луцька, Харкова, Львова.
З вітальним словом від імені організаторів конференції та директора Українського інституту національної пам’яті (далі – УІНП), члена-кореспондента НАН України Валерія СОЛДАТЕНКА до учасників і гостей заходу звернувся перший заступник директора УІНП, доктор історичних наук, професор Володимир КРИВОШЕЯ.
Передаючи слово заступнику директора з наукових питань УІНП, доктору історичних наук, професору Дмитру ВЄДЄНЄЄВУ, В.КРИВОШЕЯ наголосив на особливій важливості піднятої теми, адже проблема жертв примусової праці живе не тільки в площині виплати компенсацій, але насамперед в просторі відновлення пам’яті, відновлення справедливості.
Д.ВЄДЄНЄЄВ відмітив, що свого часу непопулярна і небажана тема зараз стає невід’ємною частиною наукового дискурсу, відновлює свої позиції в українських історичних студіях, тим самим відновлюючи справедливість по відношенню до постраждалих, осіб, що були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Науковець відзначив чітку тенденцію, в якій прослідковується актуалізація у сучасних українських дослідженнях теми примусової праці, перетворення її на один із провідних та найбільш продуктивних напрямів вивчення української історії доби Другої світової війни.
Основною метою заходу було відповісти на запитання як крізь призму історичної пам’яті ми можемо говорити про український вимір Другої світової війни та про такий специфічний історичний феномен як примусова праця.
Доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії Другої світової війни Інституту історії України НАН України Олександр ЛИСЕНКО відкрив першу сесію круглого столу фундаментальною доповіддю про те, як можна говорити про Другу світову війни у категоріях пам’яті, відмічаючи, що в даному випадку ми маємо справу не лише із документами, архівними матеріалами, але із живими людьми як полем історичної пам’яті. Остарбайтери як соціальна страта, поруч із учасниками бойових дій, є найбільш чисельною кількістю осіб, які можуть розповісти про події того часу. Разом із емпіричним рівнем, на думку професора Олександра ЛИСЕНКА, варто виходити також на теоретичний рівень осмислення цієї проблематики.
Свого роду впроваджуючим узагальненням прозвучала думка професора О.ЛИСЕНКА про те, що історики у цій тематиці повинні бути вкрай обережними, адже вони тягнуть за дуже тендітну нитку – болісну і пульсуючу – нитку приватної історії людей. Ділячись персональною історією з власного життя, він показав людський вимір цієї історії, наголосивши на необхідності донесення інформації про складне і неоднозначне явище часів Другої світової війни, якою була примусова праця, до українського суспільства, аби шляхом дискусії «проговорити» певні травми воєнного часу.
Особливий інтерес учасників круглого столу викликала змістовна доповідь авторитетної дослідниці теми примусової праці часів Другої світової війни, професора Харківського національного університету ім. В. Каразіна Гіленади ГРІНЧЕНКО, яка стосувалася методу наративного аналізу усних історій остарбайтерів. У своїй доповіді вона наголосила, що процес конструювання усної історії колишніх остарбайтерів є процесом надзвичайно складним. Усна історія примусу до праці має, на думку дослідниці, двошарову структуру. Перший шар містить факти та події, що мали місце бути, тоді як другий шар – відображає процеси пристосування до того, що пропонує людині суспільство у вигляді певних рамок пригадування, коли людина вмонтовує свої пригадування у вимоги сучасності . Відтак, на думку дослідниці ми отримуємо надзвичайно тонкий матеріал, з яким історик, як фахівець своєї справи, повинен добрячи попрацювати перед тим, як робити будь-які наукові висновки.
Завідувач кафедри журналістики Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, доктор історичних наук Сергій ГАЛЬЧАК розглянув проблему остарбайтерів, тематику, якій він присвятив докторську дисертацію, у контексті забутого соціуму. Доповідач зосередив свою увагу на висвітленні проблеми упередженого ставлення радянської держави до колишніх невільників ІІІ Рейху, віднесенні сталінським керівництвом їх до неблагополучної категорії населення, що трактувалися як вірогідні вороги народу, яким повсякчас підкреслювали їхню «другосортність» у радянському суспільстві.
Науковий співробітник відділу досліджень історичних трагедій народів України УІНП Сергій БУТКО виголосив доповідь на тему «Масштаби нацистської насильницької мобілізації працездатного населення з Чернігівської області на примусові роботи до Німеччини, на території її союзників та окупованих ними інших держав у 1941–1943 рр.». Дослідник підняв контроверсійну проблему ототожнення остарбайтерів радянською владою із «колаборантами», навів приклади спроб вже у сучасній Україні формувати тяглість цього «колабораціоністського міфу» у свідомості українських громадян.
Доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу теоретичних і прикладних проблем національної пам’яті УІНП Сергій ЛЕПЯВКО представив фотокартки, куплені чернігівським краєзнавцем Дмитром СІЛІЧЕМ на німецькому аукціоні, які належали Йогану КЛЕБШУ, начальнику німецької поліції у Чернігові, та відображали фотозвіт про відправлення у квітні 1942 р. остарбайтерів з Чернігова до Німеччини.
У продовження аналізу візуальних історичних джерел зі своєю доповіддю на тему «Фотографії колишніх остарбайтерів – огляд джерельних колекцій та підходів дослідження» виступила Тетяна ПАСТУШЕНКО, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України. Дослідниця вдало класифікувала фотокартки відповідно до цілі їх виконання: зроблені офіційними органами німецької влади для робочих карток остарбайтерів; пропагандистські світлини органів влади, зроблені професійними фотографами на замовлення німецьких органів влади; фотокартки очевидців; приватні фотокартки.
Вдалу спробу висвітлити діяльність українських громадських організацій на захист становища депортованих українських робітників ІІІ Райху зробила у своїй доповіді кандидат історичних наук, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка Тетяна ЛАПАН.
Ірина ЕТКІНА, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Центрально-Східної Європи Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка, аналізуючи унікальний документ – щоденник учителя с. Авдієвки Понорницького району Чернігівської області Дмитра Браженка, навела не тільки нові факти небажання селянства йти на примусову працю до III Райху, а також назвала нову категорію людей, які навесні 1942 р. у першу хвилю ще добровільно завербувалися на працю. Це були члени комуністичного підпілля, які таким чином рятувалися від арештів нацистського окупаційного режиму.
Світлана ЗЕМЛЯНСЬКА, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім. Василя Тарновського, показала успішний приклад висвітлення теми остарбайтерів в музейній експозиції Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського, її презентацію громадськості за участю колишніх «остарбайтерів». У матеріалах експозиції були використані не тільки власні документи, а також й Державного архіву Чернігівської області та архіву Управління СБУ в області.
Під час дискусії були обговорені актуальні питання, пов’язані з насильним вивезенням населення України для примусової праці до Третього рейху як складової економічної політики окупаційних властей в Україні у 1941–1944 рр., умовами життя та праці «остарбайтерів» у нацистській Німеччині та окупованій Європі, їх репатріацією до СРСР, ставленням влади до них та їхньою долею опісля повернення на рідну землю.
Особливу увагу було звернено на стан вітчизняних наукових досліджень проблеми, питань усної історії, спогадів колишніх «остарбайтерів» як джерела дослідження, проблем історичної та національної пам’яті, місце питання колишніх «остарбайтерів» у сучасній державній політиці пам’яті України.
Із заключним словом до учасників круглого столу звернувся заступник директора УІНП Дмитро ВЄДЄНЄЄВ. Він зазначив, що у аналізі досліджень історії доби Другої світової війни тема остарбайтерів зайняла повноправне місце та розглядається як на рівні теоретичних узагальнень, так і через призму відображення в національній пам’яті та історичній свідомості людей. Він також відмітив активний розвиток регіонального виміру проблеми в меморіальних та музейних установах. Особливий наголос було зроблено на тому, що усі, хто стали жертвами примусової праці з боку нацистського режиму, гідні вшанування і пам’яті.
За результатами проведеного Всеукраїнського круглого столу «Українські остарбайтери: доля і пам’ять» готується випуск наукового видання УІНП «Національна та історична пам’ять».

Український інститут національної пам’яті