Святкується Трійця — одне з найбільших дванадесятих свят — на 50-ий день після Великодня, у неділю. Саме у цей день на апостолів зійшов Дух святий. Цього року свято Трійці припадає на 23 червня.
Існує багато версій відносно самої назви — Трійця. Найпоширеніша: триденне свято пов’язане з Богоотцем (неділя), Богосином (понеділок), Богодухом Святим (вівторок).
До прийняття християнства це свято відзначали протягом шести днів — три перед сьомою після Великодня неділею і стільки ж наступного тижня.
Зміст християнської Трійці відповідає розповіді новозавітної книги «Діяння апостолів», де йдеться про зійдення на апостолів у 50-ий день після воскресіння Христа Духа Святого, після чого вони заговорили різними мовами, хоча ніколи цього не навчалися: «Коли ж почався день П’ятидесятниці, усі вони однодушно знаходилися вкупі. І раптом зчинився шум із неба, ніби буря раптово зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі вони сповнились Духом Святим, і почали говорити різними мовами, як їм Дух промовляти давав» (Діяння. — Гл. 2:1-4). У християнстві цей переказ слід розуміти як завдання Христа учням нести звістку про його вчення всім народам. Таким чином апостоли одержали силу «з неба» й почали проповідувати про Ісуса, який воскрес, як про Христа, Царя та Господа. Цей момент називається народженням церкви.
У богослужінні свято зійдення Святого Духа відзначається разом із з’явленням перед людьми Трійці, тому що у пришесті Духа до людей виявляється повнота божества. Саме із цих обставин у православ’ї П’ятидесятниця і Трійця — одне свято. У центр храму в день Трійці — П’ятидесятниці виноситься ікона Святої Трійці у вигляді трьох ангелів, які з’явилися перед праотцем Авраамом, та ікона зішестя Святого Духа, де зображені вогненні язики над дванадцятьма апостолами, які сидять разом, оточуючи символічний образ космосу-світу. Це і є перший образ апостольської церкви.
У день Трійці з часів раннього християнства храми та будинки прикрашаються свіжими зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя всьому створеному Богом.
Тож впродовж багатьох століть традиційно залишилася давня народна ритуально-обрядова складова Зелених свят. Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням — зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою. Як всі інші свята наших пращурів, Зелені свята базувалися на хліборобських традиціях сонячного циклу. Але окрім культу Сонця і культу померлих предків, в основі Зелених свят лежав культ дерева і квітів. Можливо, тисячолітня традиція прикрашати житло на Зелені свята зеленим віттям і була пов’язана з давнім культом і святом дерев. До останнього століття в Україні окремі дерева вирізнялись від інших особливою шаною до них. Це дуб, ясень, явір, тополя, береза, липа. В окремих місцевостях навіть не можна було ламати гілля з дуба на клечання. Культ дерева і лісу яскраво відбивався у підготовці до Зелених свят. По клечання до лісу їхав старший родини (у давнину, звичайно, старший роду). Клечання забирали в хату, на обори, стайні, хліви, несли в комори, клуні, на пасіку. На думку наших пращурів, в деревах оселялися душі рідних — померлих дідів-прадідів. Дід-Ладо — добрий дух предків — опікунів роду — разом з гіллям-клечанням приходив до господи. На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.
Після Різдва і Воскресіння Христового це свято належить до найбільших свят церковного року. Це свято містить в собі подвійне торжество: і в славу Пресвятої Тройці, і в славу Пресвятого Духа, який видимо зійшов на апостолів і скріпив новий вічний завіт Бога з людьми. Перший день П’ятидесятниці, тобто неділя, Церква присвячує переважно в славу Пресвятої Тройці; і цей день в народі називається Трійцею, а другий, тобто понеділок — у славу Духа Пресвятого, і називається Духовим днем.
Зішестя Святого Духа це — наче вінець і завершенням викупительного подвигу Сина Божого. Тому і саме це свято є достойним і радісним завершенням церковних торжеств на честь і славу Воскреслого Господа. Адже в дні Зішестя Святого Духа народжується Христова Церква. І Дух Святий провадить, просвічує, освячує і зберігає її.

За матеріалами: "Чернігів стародавній"