УНП закликає українців до акцій громадянської непокори, щоб на 21-му році незалежності захистити своє право на національну державу та рідну мову.
Сьогодні Верховна Рада прийняла закон про ліквідацію української державності в першому читанні авторства Колесніченка-Ківалова. Кремль виклав свої подальші плани вустами Колесніченка: після надання російській мові статусу регіональної буде проведено референдум щодо присвоєння їй статусу другої державної.
Влада, розламуючи Україну за мовною ознакою, кидає її у вир громадянської війни на радість Кремлю. Руками проросійських провокаторів єдиний та неподільний український народ розколюють навпіл, закріплюючи штучний розподіл країни на русифіковану та україномовну частини. Замість політики об'єднання нації влада фактично закликає український народ до протистояння за принципом "стінка на стінку". Сьогодні на мітингу з представників східних регіонів, проплачених владою, звучали заклики "защітіть наш родной рускій язик", а національно-демократичні сили з центральних та західних регіонів називали не інакше, як "фашиствующімі". Вперше за понад 20 років незалежності проти мирних громадян, які захищали своє право на національну мову під Верховною Радою, влада застосувала сльозогінний газ.
УНП наголошує: руйнування мови рівнозначне нищенню національної держави. Бо Україна, як і решта країн Європи, постала на основі норм міжнародного права – права нації на самовизначення. І головною й найважливішою ознакою України як незалежної та суверенної держави є її національна мова. УНП розцінює спроби надати російській мові статусу другої державної як намагання зруйнувати основи української державності та занурити державу у вир протиборств, яким нас штучно будуть відділяти від цивілізованої Європи. УНП переконана: в Україні немає потреби окремим законом врегульовувати права національних меншин, бо іхні "мовні" потреби повністю врегульовані Конституцією, Законом про мови, Європейською хартією регіональних мов та мов національних меншин, яку ВРУ ратифікувала у найбільшому у Європі обсязі. Тим більше, не потребує захисту в Україні російська мова, яка через століття русифікації стала домінуючою в усіх регіонах держави, фактично поставивши українську – на межу виживання. УНП нагадує, що Верховний комісар Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) у справах національних меншин Кнут Воллебек зазначив, що послаблення державної мови не відповідає духу Європейської хартії регіональних мов, а просування регіональних мов і мов нацменшин не має здійснюватися за рахунок державної мови.

Фактична ліквідація статусу української мови як єдиної державної призведе до подальшого занепаду економіки, яку оптом та вроздріб закладатимуть "братському" російському народу. Мова – невидимий кордон, який формує й захищає і державу, і національний економічний інтерес. В Україні двомовні уряд та парламент не ідентифікують себе саме з Україною, а також не відділяють себе ментально від російського економічного та політичного інтересу, через що держава зазнає величезних економічних втрат, – це і безкоштовне перебування ЧФ РФ в Криму, і неповернуті кошти українських вкладників Ощадбанку СРСР, і гра в мовчанку щодо повернення собі української частки активів СРСР тощо.

УНП, яка стояла біля витоків національної державності, закликає кожного свідомого українця взяти участь в акціях громадянської непокори, які ініціюватимуть національно-демократичні сили. УНП закликає депутатів місцевих органів влади прийняти та направити свої рішення на захист державної мови у ВРУ, а Президента як гаранта Конституції та державного суверенітету – зупинити війну проросійського лобі в уряді та парламентській більшості проти українського народу та української держави. УНП переконана, що малороси Колесніченко-Ківалов "со товаріщі" виконують завдання Кремля з русифікації українців та їх поверненню в лоно Російської неоімперії. Цього не буде! Захистимо мову! Захистимо державу!

Народний депутат України, голова Української народної партії
Юрій Костенко

В.Сосюрченко
В дитинстві, ще маленьким, пам'ятаю

В дитинстві, ще маленьким, пам'ятаю.
Над каганцем схилившись уночі,
Бувало музу гордо привітаю
Та й компоную вірші на печі.

Було колись. Та я не став поетом,
Бо я любив і вітру шум, і пісню солов'я.
Люблю i досі верби коло хати,
Люблю і досі гомін ручая.

Не міг я славити катів мого народу,
Співати весело, коли на серці сум
І славить неіснуючу свободу
На радість деспотам та ще собі на глум.

Любив до болю нашу рідну мову
І ненавидів всіх катів її.
Люблю й тепер її крилате слово,
Її пісні, безмірно чарівні.

Я й далі понесу свою любов велику
До смерті, до кінця, без галасу, без крику.