15 березня Інститут Євро-Атлантичного співробітництва (ІЄАС) та Центр Разумкова за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні та Офісу зв'язку НАТО в Україні презентували позиційний документ щодо Нової стратегічної концепції НАТО, підготовлений провідними аналітичними установами та незалежними експертами України.
Цей доробок був презентований "Групі 12 мудреців" на чолі з Мадлен Олбрайт, а також генеральному секретарю НАТО Андерсу фог Расмуссену 12 березня у Варшаві.
За словами голови Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції Бориса Тарасюка, рішення НАТО вперше залучити до розробки свого стратегічного документу країни-партнерів є цілком зрозумілим. Насамперед воно викликане бажанням Альянсу дізнатися думку одного з найбільш потужних гравців, а саме експертного середовища, щодо своєї нової стратегічної концепції. Водночас українське експертне середовище також прагне висловити своє ставлення щодо самого документу та того, яким чином він відображає зовнішньополітичні інтереси України. Окрім того, Б. Тарасюк зауважив, що саме зараз поява такого позиційного документу є вкрай важливою, адже курс на інтеграцію до НАТО та Європейського Союзу було поставлено під сумнів з приходом нової влади. Більше того, новий Президент поставив під сумнів закон про основи національної безпеки, прийнятий у червні 2003 року.
Відповідаючи на запитання, чи не варто Україні більш активно ставити питання про надання гарантій національної безпеки, Б. Тарасюк підкреслив, що в міжнародній політиці є аксіоми та принципи, які чинні протягом багатьох років. Саме тому українським експертам та урядовцям необхідно ставити конкретні та реалістичні цілі, а не говорити про "фантоми", на зразок конференцій щодо надання Україні гарантій національної безпеки. На думку, Б. Тарасюка сподівання на те, що ядерна держава може надати окремій країні гарантії її безпеки, є досить наївними. Усі гарантії національної безпеки містяться у Будапештському меморандумі. Пісдумовуючи, Б. Тарасюк зазначив, що на даний момент існує 2 шляхи гарантування власної безпеки, серед них, зокрема, власними силами (який Україна протягом найближчих 10 років не зможе собі дозволити) та участь у існуючій системі колективної безпеки (НАТО).
За словами наукового директора Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександра Сушка, у позиційному документі експерти не намагалися відповісти на питання, яким чином Україні варто будувати свої стосунки з НАТО. Разом з тим, О. Сушко підкреслив, що у ньому, безумовно, враховуються сучасні виклики міжнародних відносин та механізми включення України у євроатлантичні відносини. Також О. Сушко зауважив, що даний документ є на 95% консенсусним для основних політичних груп. Щодо питання консенсусу О. Сушко також зазначив, що окремі експерти під час написання документу пропонували включити пункт, який би вказував на необхідність відмовитися від правила консенсусу у НАТО. Проте врешті було досягнуто згоди, що НАТО потрібно дотримуватися балансу між консенсусом та вирішенням питання функціональної безпорадності Альянсу. За словами експерта, аналітичні установи та незалежні фахівці під час підготовки позиційного документу (жовтень 2009 року - січень 2010 року) зовсім не підлаштовувалися під курс нової влади, а в самому тексті слово "Україна" практично не звучить, оскільки експерти прагнули переконати НАТО, що Україна - "не прохач".
Віце-президент Атлантичної ради України Олег Кокошинський зауважив, що залучення громадських організацій до визначення стратегічної концепції НАТО продемонструвало, що Альянс є демократичним блоком, який прагне реалізовувати свої завдання через вдосконалення механізмів інституційного розвитку та політику відкритих дверей. Саме завдяки презентації бачення стратегічної ролі НАТО, аналітичні установи та незалежні експерти можуть поширити розуміння того, чим є Альянс для України.

Надя Кайданович
Джерело: "Європейський простір"