Стандартний набір якостей для "справжньої жінки" та "справжнього чоловіка" в Україні формується ще зі школи. При цьому гендерної рівності в навчальних закладах уникають.
Вона - ніжна, беззахисна й спокуслива; він - сильний, активний, розкутий. Такі стереотипні "сигнали" надходять українцям чи не з кожного рекламного біг-борду та екрану телевізора. Як наслідок - українські чоловіки займають вищі керівні посади в бізнесі та політиці, жінкам залишаються другорядні ролі та менші заробітки. За офіційними даними міністерства соціальної політики та праці, українські жінки отримують зарплатню в середньому на третину меншу, ніж чоловіки.

Школа чіпляє ярлики
Формуються стереотипи зон суто чоловічих та суто жіночих ще зі школи, наголошує доцент кафедри філософії Харківського національного медичного університету Олег Марущенко. Він разом зі своїми колегами провів дослідження гендерної зональності в українських навчальних закладах і дійшов висновку, що українська школа - це інструмент гендерної поляризації, де від самого початку дітей протиставляють як різні біологічні види.
Дослідник наголошує, що в українських школах є стереотипний соціальний розподіл: дівчатка мають опікуватися квітами, порядком; їм забороняється носити брюки, тому вони малорухливі, адже в спідниці "не прийнято" видиратися на паркан чи сідати на підлогу. "В такому одязі важко освоювати життєвий простір", - каже Марущенко. Хлопці навпаки - активні, носяться коридорами і це сприймається як даність. "Тому у хлопчиків життєвий простір більший, адже вони ще в школі вчаться фізично контролювати його", - вказує доцент.

Плакатна культура радянського штибу
Їхня група також проаналізувала плакати й стенди, які зазвичай використовуються в українських школах. Результат був вражаючим. "На плакатах завжди хлопчики зображуються рятівниками, героями, які знаходять вихід із ситуації, рятують, надають допомогу і контролюють ситуацію, а дівчатка, як слухняні конформісти, які мусять діяти за обставинами, що склалися", - констатує Марущенко.
За словами експерта, такі стереотипи міцно закріплюються в дитячій свідомості й пізніше впливають на вибір професії та соціальних ролей у сім'ї та суспільстві. "При цьому в школі гендерна тема взагалі не проблематизується. Все сприймається як даність", - сказав Марущенко, виступаючи цього тижня на міжнародній конференції з питань гендерної рівності "Київський діалог".

Подолання стереотипів можливе
Нав’язані ще з дитинства стереотипи заважають людині реалізовуватися і обмежують її в розвитку, впевнена представниця Демократичного альянсу жінок Христина Голинська. Вона переконана, що гендерне виховання обов’язково повинно бути в українській школі й не базуватися, як зараз, на стереотипах щодо жіночих і чоловічих ролей та їхньої "визначеної" поведінки в суспільстві.
"Проаналізувавши шкільні підручники можна побачити, що в математичних задачах мама закуповує продукти, варить борщ і так далі, а тато цього не робить. Це чітке нав’язування сприйняття. Лише чітко позначаючи, що саме є стереотипом, можна їх подолати", - каже Голинська. Зі своєю чотиримісячною донькою вона ходить на роботу і не зважає на осудливі погляди за своєю спиною. Христина хоче виховати свою дитину без упередженого розподілу на "суто простір жінки" і "суто простір чоловіка".

Церква і гендер
Керівник представництва Фонду ім. Г. Белля в Україні Кирило Савін вважає, що нав’язування стереотипного мислення "про справжню жінку" та "справжнього чоловіка" в Україні буде важко подолати, адже воно підживлюється народною традицією та церквою. "Церква в Україні дуже консервативно ставиться до питання рівності між жінками та чоловіками. Коли жінку сприймають як другосортну, яка має покривати голову, заходячи в церкву. І українське суспільство не сприймає це критично. Традиції - добре, але ж світ розвивається", - зазначив Килило Савін у розмові з Deutsche Welle. Він зауважив, що Україна мала б прагнути до більш гнучких і плюралістичних підходів до гендерної рівності.

Джерело: Німецька хвиля