Міністерство оборони України підтвердило, що в результаті обміну 29 грудня додому повертаються 12 українських воїнів, які перебували в полоні. Водночас звільнені – далеко не всі військові ЗСУ, яких утримують бойовики ОРДЛО.

“Звільнені з полону російських бойовиків 76 українців вже повернулися на рідну землю. Серед них і 12 військовослужбовців Збройних сил України, яких окупанти захопили під час війни на Донбасі та тривалий час незаконно утримували в тюрмах”, – ідеться в повідомленні пресслужби ЗСУ.

“Деякі звільнені військовослужбовці перебували у полоні з 2015 року. Серед них, зокрема, бійці Сил спеціальних операцій ЗС України: старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков потрапили у полон під час виходу з Дебальцевого. Солдата Івана Дєєва та майора Сергія Іванчука бойовики захопили в полон під час виконання ними завдань спеціальної розвідки в окупованому Луганську. Сергій Іванчук у 2014-му та 2016-му роках удостоєний орденами Богдана Хмельницького II та III ступенів”, – сказано в повідомленні.

“Після повернення військовим буде надана уся медична та психологічна допомога. Міністерство оборони України й надалі всіляко сприятиме поверненню своїх воїнів. Україна своїх не залишає”, – зазначили в МОУ.

Список, підготовлений Новинарня

Володимир Воскобойник – військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ із Новограда-Волинського. Перебував у полоні “ДНР”.
Пішов воювати добровольцем 19 років, залишивши матір та чотирьох сестер. У 2014 році в зоні АТО загинув чоловік його старшої сестри.

Олександр Геймур, Кім Дуванов, Борис Пундор – “заблукалі” військовослужбовці 43-го мотопіхотного батальйону 53-ї механізованої бригади Збройних сил України. Усі – старші солдати.
У травні 2019 року автомобіль із вісьмома бійцями 53 омбр за дивних обставин заїхав на окуповану територію через КПВВ “Новотроїцьке” повз українські блокпости. Вантажівка прямувала за маршрутом Мангуш-Костянтинівка, перевозила документацію бригади, вояки були без зброї. Новому президентові Зеленському доповіли, що інцидент не пов’язаний зі зрадою.
Після цього один із заблукалих полонених – старший солдат Максим Горяїнов – у червні 2019 року був звільнений “ДНРівцями” та переданий на обмін, який провів проросійський політик Віктор Медведчук. Ще один – старший сержант Роман Беспалий – за версією бойовиків, нібито повісився в камері. Терористи передали на підконтрольну територію його випатране тіло. Те, що це Беспалий, довела лише ДНК-експериза.
Ще троє бійців 53 омбр, відповідно, лишаються в полоні “ДНР”.

Сергій Глондарь, Олександр Коріньков – спецпризначенці 3-го полку спецпризначення ССО ЗСУ із Кропивницького. Опинилися в полоні у лютому 2015-го, в останні дні операції під Дебальцевим. Бійці супроводжували колону з пораненими і вбитими бійцями ЗСУ через “коридор”, але потрапили в засідку.
Надалі сепаратисти ОРДЛО кілька разів відмовлялися віддавати Глондаря і Корінькова на обмін.

Іван Дєєв, Сергій Іванчук – військовослужбовці 8-го полку спеціального призначення Сил спецоперацій ЗСУ. Зникли (були затримані бойовиками через витік інформації) в лютому 2017 року в Луганській області. Виконували завдання як на території ОРЛО, так в окупованих районах Донеччини.
Сержант Дєєв у 2016 році був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня за участь в АТО, учасник подій на Майдані.
Майор Іванчук був нагороджений двома орденами Богдана Хмельницького: в 2014 році — ІІІ ступеня, в 2016 році — ІІ ступеня за героїзм в АТО.

На відео, яке оприлюднювали сепаратистські та російські пропагандистські ЗМІ, офіцер Іванчук – вочевидь під тиском – розповідав, нібито саме вони підірвали в авто “начальника управління народної міліції ЛНР” Сергія Анащенка (позивний “Спеціаліст”), використавши для цього отриману під виглядом будівельних матеріалів радіокеровану вибухівку “Ліза”. Також вони нібито мали захопити в полон і доставити на контрольовану територію бойовика Багіяна “Баггі“.

Юрій Євтушок (також пишуть – Явтушок) – один із двох військових 14-ї механізованої бригади ЗСУ, разом із Яковом Веремейчиком, які опинилися в полоні бойовиків “ЛНР” у травні 2018 року.

У полоні Євтушок і Веремейчик (звільнений раніше) стали знаряддям пропаганди сепаратистів. Веремейчик заявляв на камеру – імовірно, під тиском – про те, що вони потрапили в полон напідпитку (його привіз на обмін Віктор Медведчук у червні 2019).

Василь Жемелинський – військовий 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ. Потрапив у полон “ДНР” після бою в районі села Піски під Донецьком 17 лютого 2017 року.

Богдан Пантюшенко – танкіст 1-ї окремої танкової бригади ЗСУ, командир танка. Позивний “Броня” воював біля Донецького аеропорту, потрапив у полон 18 січня 2015 року в бою неподалік від селища “Спартак”.

Роман Фурсов – героїчний боєць 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58 омбр ЗСУ, який потрапив у полон у листопаді 2017 року під час бою в районі Кримського і Сентянівки.

У коментарях ТСН після звільнення 29 грудня один зі звільнених військових заявив, що лише він знає 15-20 військовослужбовців ЗСУ, які залишаються в полоні ОРДЛО.

Зокрема, це Юрій Гордійчук, Павло Корсун та Віктор Шайдов із 53-ї механізованої бригади ЗСУ, які заїхали в полон “ДНР” через КПВВ “Новотроїцьке” на КамАЗі із п’ятьма товаришами по службі з 22 травня 2019 року.

Журналістка “Медійної ініціативи за права людини” Тетяна Катриченко пише ще про кількох відомих бійців ЗСУ, яких не віддали з “ДНР”: Андрій Качинський (128-ма окрема гірсько-штурмова бригада; в полоні з 29 грудня 2018 року; Станіслав Панченко (58-ма окрема мотопіхотна бригада; в полоні з 17 січня 2019 року), Микола Гриненко (79-та окрема десантно-штурмова бригада; в полоні з 23 січня 2019 року), Ігор Мирончук (128-ма окрема гірсько-штурмова бригада; в полоні з 9 лютого 2019 року), Віталій Чміль (36-та бригада морської піхоти; в полоні з 2 травня 2018 року).

Різні джерела повідомляють і про інших полонених вояків.

Напередодні, 28 грудня, президент Володимир Зеленський підтвердив, що на 29 грудня запланований обмін полоненими з ОРДЛО, він відбудеться в районі КПВВ “Майорське” біля окупованої Горлівки без представників ЗМІ.
Про такий обмін, що має відбутись до кінця 2019 року, домовилися лідери країн “нормандської четвірки” на саміті в Парижі 9 грудня (починаючи з “усіх встановлених на всіх встановлених”).
Сам факт обміну узгодили учасники ТКГ під час відеоконференції 23 грудня.
Обмін відбувся 29 грудня. Він уперше відбувався не в “сірій зоні”, а на українській частині КПВВ.

Україна отримала 76 осіб (серед них – 12 військових, 64 цивільних), ще четверо звільнених бойовиками вирішили залишитися в ОРДЛО.
На той бік були відпущені 123 людини, при цьому, за різними даними, від 14 до 19 осіб відмовлилися їхати на окуповані території.

Близько 21:30 військово-транспортний літак зі звільненими прибув в аеропорт “Бориспіль”. Перед дорогою до Києва 12 військових перевдягли в однострої ЗСУ.

Перед очікуваним обміном в Україні відбувалася “юридична чистка” ув’язнених – підозрюваних, обвинувачених та засуджених, так, щоб їх можна було віддати на вимогу влади РФ. Зокрема, суд випустив з-під варти проросійських бойовиків, що скоїли теракт у Харкові 22 лютого 2015 року з чотирма смертями – Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова, п’ятьох “беркутів” – Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Олександра Маринченка, Сергія Тамтуру та Олега Янішевського, яких обґрунтовано обвинувачують у масових розстрілах людей на Майдані 20 лютого 2014 року, та інших.

При цьому повідомлялося, що Росія не віддає на обмін кримських політв’язнів.

Як повідомлялося, попередній обмін утримуваними особами між Україною й ОРДЛО відбувся 27 грудня 2017 року на тому ж КПВВ “Майорське” у форматі “74 на 306”.
Обмін полоненими між Україною і РФ відбувся 7 вересня 2019 року у форматі “35 на 35”.