«Патріарх Іліа - це агент КГБ з півстолітнім стажем з погонялом "Іверіелі" і саме тому він активно сприяв перемозі прокремлівської "мрії" і зараз не поїхав на Крит», - пише журналіст Вахтанг Кіпіані і вміщує фотокопію світського формуляра грузинського патріарха, де чітко пишеться слово «агент».

Також не приїхали глави Болгарської та Антіохійської церков. Про болгарського Нифонта у Болгарії відкрито говорять як про агента КГБ, а патріархат антіохійський в перекладі на сучасну мову – сирійський. Зміна одного слова і – зовсім інші нюанси путінсько – асадовської війни.

Проте собор на Криті сьогодні розпочинається. Великий і Святий Собор, хоч як би не понижувала його статус московська патріархія, що спровокувала на ігнорування собору згадані церкви і не поїхала сама. Проте падіння сили РПЦ проявилося навіть у позиції Сербскої церкви, яка спочатку не збиралася летіти на Крит, але в останній момент таки надіслала свого патріарха та інших архієреїв.

Тож із 14 автокефальних православних церков у Соборі на острові Крит беруть участь 10. Москва пробує волати, що такий собор не чинний, бо без неї. Але світове православіє якраз виглядає органічно, без церкви, у якій більше обрядославія, ніж православія.

Але неповним видається цей собор без українських православних: архієреї УПЦ московського патріархату не можуть брати участі в соборі, бо вони не є самостійними, хоч скільки б не брехали про це своїм прихожанам, а є лише гвинтиками російської церкви. Слухняними, як показує поведінка митрополитів Онуфрія (Березовського) та Антонія (Паканича).А Київський патріархат не бере участі, бо досі не визнаний світовим православієм.

Не визнаний, бо й тут маячить зловісна тінь Москви – визнання УПЦ Київського патріархату загрожувало карами з Москви, до яких чутливий константинопольський патріарх, що мусить бути турецькопідданим і в якого, власне, й Константинополя нема. Зате є першість по честі і велика підтримка у США та Західній Європі.

Світове православіє стає все більше вищербленим без українського повноцінного представництва – УПЦ Київського патріархату нараховує біля 4 тисяч парафій і мільйони вірних. У той час, як, скажімо, в Албанської православної церкви – 700 тисяч вірних, а в церкви Чеських земель та Словаччини – біля 70 тисяч вірних. Навіть у Сербській церкві парафій менше, ніж у Київського патріархату – 3,5 тисячі проти 4 тисяч українських. А в разі об’єднання Київського патріархату з УАПЦ та парафіями московського патріархату УПЦ КП стає найбільшою церквою православного світу, адже без українських парафій таку першість втратить Росія.

Проте українське питання не стоїть у порядку денному собору на Криті – надто воно вибухонебезпечне для бородатих старців. Он маленька Естонія, що відокремила своїх православних від московщини, стала причиною не поминання один одним від московського патріарха Алєксія (Редігера). А визнання константинопольським української автокефалії однозначно ламає всю схему політико – православної диспозиції. Хоча, як показав демарш російської церкви і її сателітів, сили Московії уже не ті…

Та і турецькопідданість вселенського патріарха тут може зіграти позитивну роль – Росія примудрилася розваритися з Туреччиною і свій постійний (з часу зміщеного патріарха Діонисія, що за московські соболі визнав приєднання київської митрополії до московської) важіль тиску втрачає.

Про українську проблему говоритимуть сьогодні і завтра на Критському Соборі – хай навіть у кулуарах. Адже геополітика така, що молдавські парафії РПЦ все більше ставатимуть частиною румунської церкви, а Київський патріархат, до речі, здобуватиме там нові собі парафії на Придністров’ї. Нагадаю, що наша церква там має єпископа Фалештського та Східно- Молдавського Філарета.

Більшатиме парафій Київського патріархату і в Росії – хай навіть підпільних. Нагадаю, що навіть у цих, вкрай несприятливих умовах, на Росії діють єпархії УПЦ Київського патріархату, очолювані митрополитами Адріаном Богородським, Іоасафом Курським (з вікарієм єпископом Петром). Є парафії в Іркутській, Курганській та інших областях Росії. На часі – оформлення єпархій на Далекому Сході, українізованій заробітчанами півночі Росії, а ще озветься і Вороніжчина … До відома: УПЦ КП має парафії та архієреїв також у США, Франції, Канаді, Іспанії, Парагваї, Італії, і цілий монастир у Польщі. Тож межа, за якою константинопольський патріархат – Церква- мати для українського православ’я, ігнорувати українське питання не зможе – наближається.

А лють, з якою Москва та її пахолки в Україні відреагувала на звернення Верховної ради до Всеправославного Собору про визнання української церковної незалежності, показує: ми - на правильному шляху.

Камінь, що його відкинули будівничі, став во главу кута!

Василь ЧЕПУРНИЙ, Сіверщина