Паркан, що роками у незаконний спосіб загороджував зелену ділянку у Києві на проспекті Перемоги нарешті впав завдяки зусиллям Народного Руху України.
З ініціативи Молоді Руху був організований суботник біля пам’ятника Василю Стусу, де колись жив поет. До акції долучилась велика кількість членів Центрального Проводу Руху з усіх регіонів України на чолі із головою - Василем Куйбідою.
Прийшли допомогти і небайдужі громадяни, переважно місцеві мешканці, яким теж давно набрид паркан. Були присутні й учні школи імені В.Чорновола, громадська організація «Моноліт» та інші. Рухівці привели до ладу і пам’ятник генію української поезії, біля якого висадили весняні квіти. Паралельно довкола пам’ятника висаджували молоді сажанці, де колись росли зрубані дерева у варварський спосіб.
І хоч невелику частину скверу рухівці відновили, але значна ділянка залишалась відгородженою від киян дерев’яним парканом. Люди, що жили чи працювали поруч, дякували рухівцям та іншим небайдужим за те, що цей ганебний паркан нарешті впав.
Після вдало виконаної роботи всі учасники суботника зібрались біля пам’ятника, де перед ними виступив голова Народного Руху України Василь Куйбіда із такими словами: «Громадськість, дбаючи про те, щоб ім’я Стуса було увіковічене, вісім років тому поставила цей пам’ятний знак. Але, на жаль, влада вирішила цей парк забудувати, а сосни, що тут росли сто років, були зрізані. Щось трапилось з іншою частиною дерев, яка всихається, і невідомо, що це за хвороба, що за епідемія вразила ці дерева. Кажуть, що це небайдужість людей, а це зловмисництво тих, хто намагається заробити гроші на святому. Ми сюди прийшли за ініціативи Молоді Руху, і я радий, що разом з нами вийшли мешканці довколишніх будинків і взяли участь в насадженні дерев, і разом з нами тут працювали школярі школи імені В.Чорновола. Від школярів до докторів наук всі взяли участь в тому, щоб посадити тут дерева і зміцнити цей парк».
Після виступу Василь Куйбіда передав слово заступнику голови НРУ Володимиру Шовкошитному, людині, яка взяла на себе тягар перепоховання Василя Стуса. Володимир Шовкошитний подякував всім присутнім і заявив: «До Спілки письменників України сьогодні долинули приємні чутки, що Народний Рух України почне руйнувати паркани між Василем Стусом і українською громадою. Мені випала колись велика честь бути організатором перепоховання Стуса. Я пам’ятаю враження, яке на мене справила його перша добірка, серед яких був вірш пам’яті Алли Горської «Ярій душе, ярій, а не літай». І я думаю, а де ж оті звичні заплакані інтонації в чоловічій українській поезії? Немає. А далі йде його пророчий вірш «Як добре те, що смерті не боюсь». Василь Стус вернув до свого народу. Я щасливий, бо мені довелось пробивати бетонні мури совєтської бюрократії в 1989 році. Мені довелось перекладати тіло Стуса із дерев’яної труни у цинкову. Я бачив, що,пролежавши чотири роки, два місяці і тринадцять днів в уральській землі, Василь Стус не зазнав тління. Його тіло муміфікувалось. Очевидно, така була сила духу Василя, що зберегло і тіло нетлінним. Я бачив останні краплини Стусової крові. Коли перекладали тіло в цинкову труну, його руки не були схрещенні на грудях і я зачепив мізинець Стуса, аі на надломі був кристалик крові. В мене волосся стало дибки, остання краплина крові, яку віддав Стус за Україну. Не просто за Україну, за мрію про Україну, бо її ще не було, був фантом України. Я тоді сказав собі, якщо треба буде пройти такий самий шлях, ти мусиш віддати всю свою кров за незалежність України. Саме Василь Стус зробив мене політиком».
Після виступу Володимир Шовкошитний від імені Спілки письменників України вручив Василю Куйбіді значок Спілки під бурхливі оплески присутніх.
Також він додав, що Василь Стус один із найбільш видатних поетів 20-го століття, який із небуття, із уральської непухкої, ворожої землі повернувся на рідну землю. І Рух зробить все, щоб сквер більше неруйнували на тому місці, де жив Василь Стус.

Прес-служба НРУ
Фото Сергія Чернякова, Чернігів.