В Бердянську пройшов ювілейний ХХ фестиваль журналістів «Азовське літо – 2018»
У чарівному місті Бердянську, на Азовському морі, з великим успіхом відбувся ХХ ювілейний Всеукраїнський фестиваль журналістів «Азовське літо – 2018», переможцями якого чернігівці: журналістку, письменницю, науковця, доктора наук із соціальних комунікацій, професора, академіка Тетяну Дзюбу нагороджену за найкращий матеріал, а відомого президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України, журналіста й письменника Сергія Дзюбу – як найактивнішого учасника фестивалю (20 публікацій в Україні та за кордоном). Пропонуємо вашій увазі враження від мандрів Сергія Дзюби.
Про скромність та рай на землі
Недаремно кажуть: хто не був у сонячному та гостинному Бердянську, той ще по-справжньому і не подорожував. Дивовижно прекрасне море, чисте повітря (дихаєш і буквально відчуваєш оту його цілющу силу). Такі затишні пляжі, чудові санаторії та пансіонати, лікувальні грязі, мінеральна вода… Потужна курортно-туристична інфраструктура з висококваліфікованим персоналом.
Тож я почувався тут дійсно молодим і цілком здоровим – навіть звична для мене сезонна алергія на пилок рослин на бердянській косі зовсім не дошкуляла – я просто про неї забув! Отож щиро рекомендую всім, хто зараз потерпає від алергії: їдьте відпочивати саме до Бердянська, – не пошкодуєте. От завітайте, наприклад, у неймовірний санаторій «Арктика», де й відбувався фестиваль «Азовське літо – 2018», відпочинете і душею, й тілом. А найкраще, звісно, приїздити на цей курорт усією своєю родиною, бо славнозвісна бердянська коса для сімейного відпочинку – просто ідеальне місце!
Взагалі, мешканцям міста є що показати гостям. Музеї і виставкові галереї, парк імені П. П. Шмідта, проспект Азовський, вулиця Горького, історична будівля Бердянського державного педагогічного університету, аквапарк «Мис Доброї Надії» – один із найбільших в Україні, дельфінарій, зоопарк, багато пам’ятників та інших дивовиж. Тож недаремно саме це популярне, красиве курортне місто на Азовському морі увійшло до «Семи чудес світу» на думку авторитетних фахівців всеукраїнського фонду «Рідна країна», який очолює державний та громадський діяч Микола Томенко.
Добродій Микола також завітав на цей фестиваль до Бердянська – у зручній, простій тенісці та джинсах, і неформально поспілкувався з журналістами, котрі з’їхалися сюди з усієї України, і показав цікавий фільм, знятий тут. Ця кінострічка вийшла патріотичною, оригінальною та яскравою. Подумалося: от ми часто тепер пишемо про мандри світом. Авжеж, такі подорожі залишаються незабутніми. Але скільки справді прекрасних, чарівних, неповторних і райських куточків є в рідній Україні, про які варто розповідати людям! Звичайно, треба переймати позитивний закордонний досвід, але ні в якому разі не цуратися свого, рідного.
Зараз з’явилася нова мода – з’їздити на тиждень перепочити до Туреччини чи Єгипту. Хоча, виклавши не менше тисячу доларів, ви нічого, крім, власне, того однісінького курорту, більше наразі просто не побачите. Натомість у Бердянську за порівняно нормальні, не астрономічні кошти, можна відпочити значно довше і краще. Бо лише незвичайних пам’ятників, біля яких хочеться сфотографуватися, тут – десятки!
Як не підійти до колоритних «дітей лейтенанта Шмідта» – Остапа Бендера та Шури Балаганова! Ці герої роману Ільфа та Петрова присіли на знаменитих стільцях роботи Гамбса неподалік від пам’ятника їх «батьку» – Петру Шмідту. Одразу привертає увагу й 250-кілограмова статуя бронзової «Жаби, яка душить». Запам’яталися мені ще пам’ятники бичку-годувальнику, рибакові та сантехнікові, дачникам, доброму лікареві Айболитю і черевикам-скороходам… А ось у Крісло бажань старається присісти тут майже кожен, хто проходить повз нього.
Побували ми на екскурсії і в популярному музеї Петру Петровичу Шмідту, хоч мене, в першу чергу, привабив не легендарний учасник повстання на крейсері «Очаков» у 1905 році, а його тато – Петро Шмідт, який був очільником порту та міста й дуже багато хорошого зробив для Бердянська та його мешканців! У музеї збереглися кімнати та справжні, раритетні речі родини Шмідтів.
І я мимоволі подумав, як же наразі скромно жив успішний керівник міста, – на відміну від деяких нинішніх наших одіозних можновладців та олігархів!.. До речі, дружиною подвижника П. Шмідта стала одна з перших сестер милосердя – власне, вони познайомилися на війні: ця дівчина безстрашно виносила з поля бою поранених вояків!
І ще в Бердянську – напрочуд гарний художній музей, названий на честь видатного художника Йосипа Бродського, який подарував місту сотні унікальних, безцінних картин – своїх, а також полотен вітчизняних та закордонних авторів. У цьому музеї можна пробути цілий день, і то не встигнете уважно роздивитися всіх рукотворних шедеврів і послухати цікаві історії про них!
Дуже раджу побувати і в Бердянському зоопарку «Сафарі» – чарівному острові екзотики на узбережжі Азовського моря. Це – найбільший та найкращий, на думку фахівців, приватний зоопарк України. А от найбільше задоволення ми отримали, відвідавши дельфінарій «Немо». Головні мешканці – напрочуд розумні та цікаві тихоокеанські дельфіни-афаліни, зворушливі морські котики та дуже комунікабельна, дотепна, кумедна й спритна морська левиця.
Відверто кажучи, ніколи б не подумав, що дельфіни можуть виробляти такі карколомні трюки – надзвичайно високо стрибати в повітря, жонглювати обручами, співати й танцювати. У нас просто дух захоплювало, коли тренер – молодий усміхнений чоловік – стрімко мчав по воді, стоячи на… носах своїх улюбленців-дельфінів. А як вони дужо й водночас вправно підкидали його вгору, виробляючи надзвичайно складні трюки. І все це – з такою любов’ю, чарівністю та чуйністю!
Живе і трепетне серце Азова
Фестиваль «Азовське літо – 2018» запам’ятався неповторною атмосферою справжньої радості. Постарилися і Бердянська міська рада, й місцева організація Національної спілки журналістів України. Тож щира подяка організаторам цього дійства, зокрема доброзичливим Юлії Тесленко та Ірині Єгоровій!
Звісно, описати всі події такого великого свята – просто неможливо. Що мені найбільше запам’яталося? Як ми стояли на березі моря, створивши з власних тіл живе, трепетне, небайдуже серце. Адже гасло міста: «Бердянськ – серце Азова!». У цей час нас знімав… дрон, котрий літав над землею та небом, ніби прибулець з іншої планети. І на душі було так святково та затишно. Відчувалося, що саме тут, зараз, у ці хвилини, відбувається щось важливе, справжнє, суттєве, незабутнє.
Ще один чудовий спогад – як ми, учасники фестивалю, випускали водночас, в парку імені П. П. Шмідта, у високі небеса білих голубів миру. Попри значний фестивальний досвід (зокрема міжнародний – у багатьох державах), таке зі мною трапилося вперше. Це було дуже зворушливо! Тримав у долонях майже невагому, наче душа, красиву білокрилу пташку і подумки молився, щоб нарешті в рідній Україні настав такий жаданий, довгоочікуваний мир, і наші люди вже не гинули в бою, захищаючи свою Вітчизну, а квітучі землі більше вже не перетворювалися на руїну.
Також були професійні журналістські дискусії про майбутнє українських ЗМІ та ситуації зі свободою слова в Криму (провели консультант із медійного бізнесу Сергій Чернявський та журналістка радіо «Свобода», секретар головного офісу НСЖУ Олена Юрченко). На урочистому відкритті фестивалю ми поспілкувалися з Бердянським міським головою Володимиром Чепурним. Дієвий та небайдужий добродій, патріот свого краю! Тому в Бердянську зараз робиться немало. Мета – дуже амбітна: найближчим часом зробити все, щоб місто стало для всієї України та зарубіжжя цілодобовим центром комфортного відпочинку та оздоровлення.
А ще ми взяли участь у яскравих загальноміських заходах з нагоди відкриття курортного сезону. Це фестиваль «Розумні діти» (проект «Щасливе дитинство»), святковий концерт у парку імені П. Шмідта, суперфінал вокального талант-шоу «Кращий голос Азова. Діти», виступ музичного гурту «ТІК»…
Усе сподобалося, тому хочеться приїжджати сюди знову й знову. Отож до зустрічі в чарівному та гостинному Бердянську, який відтепер – і в моєму серці!
Сергій Дзюба,
президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України,
Бердянськ – Чернігів
Про скромність та рай на землі
Недаремно кажуть: хто не був у сонячному та гостинному Бердянську, той ще по-справжньому і не подорожував. Дивовижно прекрасне море, чисте повітря (дихаєш і буквально відчуваєш оту його цілющу силу). Такі затишні пляжі, чудові санаторії та пансіонати, лікувальні грязі, мінеральна вода… Потужна курортно-туристична інфраструктура з висококваліфікованим персоналом.
Тож я почувався тут дійсно молодим і цілком здоровим – навіть звична для мене сезонна алергія на пилок рослин на бердянській косі зовсім не дошкуляла – я просто про неї забув! Отож щиро рекомендую всім, хто зараз потерпає від алергії: їдьте відпочивати саме до Бердянська, – не пошкодуєте. От завітайте, наприклад, у неймовірний санаторій «Арктика», де й відбувався фестиваль «Азовське літо – 2018», відпочинете і душею, й тілом. А найкраще, звісно, приїздити на цей курорт усією своєю родиною, бо славнозвісна бердянська коса для сімейного відпочинку – просто ідеальне місце!
Взагалі, мешканцям міста є що показати гостям. Музеї і виставкові галереї, парк імені П. П. Шмідта, проспект Азовський, вулиця Горького, історична будівля Бердянського державного педагогічного університету, аквапарк «Мис Доброї Надії» – один із найбільших в Україні, дельфінарій, зоопарк, багато пам’ятників та інших дивовиж. Тож недаремно саме це популярне, красиве курортне місто на Азовському морі увійшло до «Семи чудес світу» на думку авторитетних фахівців всеукраїнського фонду «Рідна країна», який очолює державний та громадський діяч Микола Томенко.
Добродій Микола також завітав на цей фестиваль до Бердянська – у зручній, простій тенісці та джинсах, і неформально поспілкувався з журналістами, котрі з’їхалися сюди з усієї України, і показав цікавий фільм, знятий тут. Ця кінострічка вийшла патріотичною, оригінальною та яскравою. Подумалося: от ми часто тепер пишемо про мандри світом. Авжеж, такі подорожі залишаються незабутніми. Але скільки справді прекрасних, чарівних, неповторних і райських куточків є в рідній Україні, про які варто розповідати людям! Звичайно, треба переймати позитивний закордонний досвід, але ні в якому разі не цуратися свого, рідного.
Зараз з’явилася нова мода – з’їздити на тиждень перепочити до Туреччини чи Єгипту. Хоча, виклавши не менше тисячу доларів, ви нічого, крім, власне, того однісінького курорту, більше наразі просто не побачите. Натомість у Бердянську за порівняно нормальні, не астрономічні кошти, можна відпочити значно довше і краще. Бо лише незвичайних пам’ятників, біля яких хочеться сфотографуватися, тут – десятки!
Як не підійти до колоритних «дітей лейтенанта Шмідта» – Остапа Бендера та Шури Балаганова! Ці герої роману Ільфа та Петрова присіли на знаменитих стільцях роботи Гамбса неподалік від пам’ятника їх «батьку» – Петру Шмідту. Одразу привертає увагу й 250-кілограмова статуя бронзової «Жаби, яка душить». Запам’яталися мені ще пам’ятники бичку-годувальнику, рибакові та сантехнікові, дачникам, доброму лікареві Айболитю і черевикам-скороходам… А ось у Крісло бажань старається присісти тут майже кожен, хто проходить повз нього.
Побували ми на екскурсії і в популярному музеї Петру Петровичу Шмідту, хоч мене, в першу чергу, привабив не легендарний учасник повстання на крейсері «Очаков» у 1905 році, а його тато – Петро Шмідт, який був очільником порту та міста й дуже багато хорошого зробив для Бердянська та його мешканців! У музеї збереглися кімнати та справжні, раритетні речі родини Шмідтів.
І я мимоволі подумав, як же наразі скромно жив успішний керівник міста, – на відміну від деяких нинішніх наших одіозних можновладців та олігархів!.. До речі, дружиною подвижника П. Шмідта стала одна з перших сестер милосердя – власне, вони познайомилися на війні: ця дівчина безстрашно виносила з поля бою поранених вояків!
І ще в Бердянську – напрочуд гарний художній музей, названий на честь видатного художника Йосипа Бродського, який подарував місту сотні унікальних, безцінних картин – своїх, а також полотен вітчизняних та закордонних авторів. У цьому музеї можна пробути цілий день, і то не встигнете уважно роздивитися всіх рукотворних шедеврів і послухати цікаві історії про них!
Дуже раджу побувати і в Бердянському зоопарку «Сафарі» – чарівному острові екзотики на узбережжі Азовського моря. Це – найбільший та найкращий, на думку фахівців, приватний зоопарк України. А от найбільше задоволення ми отримали, відвідавши дельфінарій «Немо». Головні мешканці – напрочуд розумні та цікаві тихоокеанські дельфіни-афаліни, зворушливі морські котики та дуже комунікабельна, дотепна, кумедна й спритна морська левиця.
Відверто кажучи, ніколи б не подумав, що дельфіни можуть виробляти такі карколомні трюки – надзвичайно високо стрибати в повітря, жонглювати обручами, співати й танцювати. У нас просто дух захоплювало, коли тренер – молодий усміхнений чоловік – стрімко мчав по воді, стоячи на… носах своїх улюбленців-дельфінів. А як вони дужо й водночас вправно підкидали його вгору, виробляючи надзвичайно складні трюки. І все це – з такою любов’ю, чарівністю та чуйністю!
Живе і трепетне серце Азова
Фестиваль «Азовське літо – 2018» запам’ятався неповторною атмосферою справжньої радості. Постарилися і Бердянська міська рада, й місцева організація Національної спілки журналістів України. Тож щира подяка організаторам цього дійства, зокрема доброзичливим Юлії Тесленко та Ірині Єгоровій!
Звісно, описати всі події такого великого свята – просто неможливо. Що мені найбільше запам’яталося? Як ми стояли на березі моря, створивши з власних тіл живе, трепетне, небайдуже серце. Адже гасло міста: «Бердянськ – серце Азова!». У цей час нас знімав… дрон, котрий літав над землею та небом, ніби прибулець з іншої планети. І на душі було так святково та затишно. Відчувалося, що саме тут, зараз, у ці хвилини, відбувається щось важливе, справжнє, суттєве, незабутнє.
Ще один чудовий спогад – як ми, учасники фестивалю, випускали водночас, в парку імені П. П. Шмідта, у високі небеса білих голубів миру. Попри значний фестивальний досвід (зокрема міжнародний – у багатьох державах), таке зі мною трапилося вперше. Це було дуже зворушливо! Тримав у долонях майже невагому, наче душа, красиву білокрилу пташку і подумки молився, щоб нарешті в рідній Україні настав такий жаданий, довгоочікуваний мир, і наші люди вже не гинули в бою, захищаючи свою Вітчизну, а квітучі землі більше вже не перетворювалися на руїну.
Також були професійні журналістські дискусії про майбутнє українських ЗМІ та ситуації зі свободою слова в Криму (провели консультант із медійного бізнесу Сергій Чернявський та журналістка радіо «Свобода», секретар головного офісу НСЖУ Олена Юрченко). На урочистому відкритті фестивалю ми поспілкувалися з Бердянським міським головою Володимиром Чепурним. Дієвий та небайдужий добродій, патріот свого краю! Тому в Бердянську зараз робиться немало. Мета – дуже амбітна: найближчим часом зробити все, щоб місто стало для всієї України та зарубіжжя цілодобовим центром комфортного відпочинку та оздоровлення.
А ще ми взяли участь у яскравих загальноміських заходах з нагоди відкриття курортного сезону. Це фестиваль «Розумні діти» (проект «Щасливе дитинство»), святковий концерт у парку імені П. Шмідта, суперфінал вокального талант-шоу «Кращий голос Азова. Діти», виступ музичного гурту «ТІК»…
Усе сподобалося, тому хочеться приїжджати сюди знову й знову. Отож до зустрічі в чарівному та гостинному Бердянську, який відтепер – і в моєму серці!
Сергій Дзюба,
президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України,
Бердянськ – Чернігів
