18 березня у Чернігові в центральній міській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського проведено презентацію нової книги Сергія Горобця та Сергія Бутка «Усвідомлення Голодомору 1932-1933 рр.: Чернігівщина».

Ініціатором заходу була бібліотека, яку підтримав Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту. Саме учні 1-го та 2-го курсів, викладачі цього навчального закладу взяли участь у зустрічі з авторами – співробітниками Українського інституту національної пам’яті.

«Чи відомо Вам, де в Чернігові встановлено пам’ятник жертвам Голодомору? Відповідь на це питання проста – його немає. Чому так сталося – про це йдеться в новій книзі. Книга унікальна тим, що порушує болючі питання. Чому українці «забули» про смерті людей від голоду? Що таке «роїщенський синдром» і закон «про п’ять колосків»? Які наслідки геноциду – Голодомору Україна відчуває зараз і які з них будуть переслідувати країну в майбутньому? Що то за діагноз «постгеноцидне суспільство»? Як лікуватися кожному і лікувати суспільну пам’ять?» – наголосила Ольга Гайова, завідувачка відділом обслуговування бібліотеки, відкриваючи представлення нового видання.

«Сьогодні відомо, що на Чернігівщині менше ніж за рік внаслідок Голодомору загинуло майже стільки ж людей, скільки за всю Другу світову війну» – відмітив історик Сергій Горобець.

Він підкреслив: «Маємо констатувати таку собі підміну понять: як не було масової загибелі людей, то не було і голоду. Це досить розповсюджений стереотип у нашому регіоні, який, по суті, маскує масштаби злочину, розмиває трагізм тодішніх реалій. Насправді, на Чернігівщині голод був повсюдно і у вкрай важких формах».

Сергій Бутко повідомив, що наочним проявом хвороби під назвою «постгеноцидне суспільство» є ситуація в Чернігівській міській громаді. Він констатував: «У виданому в 2008 р. томі «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Чернігівська область» у розділі «Мартиролог» на сторінках 647-711 оприлюднені прізвища 3529 мешканців Чернігова, які загинули від голоду. Попри всі рішення, вказівки та обіцянки, до цього часу місцева керівна, політико-економічна еліта та громада міста не спромоглися вшанувати пам’ять цих жертв комуністичного режиму меморіальним знаком. Для них це виявилося НЕ актуальним, а слова про пам’ять – формальний ритуал… Тоді як вчителі та викладачі жаліються, що дітям нема куди покласти квіти і вклонитися. Не говорячи вже про те, що такі меморіальні знаки в столиці Чернігівщини символізують шану й пам’ять жертвам усього регіону».

Історики наголосили, що знання історії Голодомору, як і інших російсько-комуністичних злочинів, теж є інструментом і зброєю для сучасного українського суспільства та його держави у вирішенні актуальних проблем сьогодення, успішного відбиття російської агресії.

Під час завершення заходу автори передали примірник своєї книги колективу Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту.


Олександр Майшев,
член Національної спілки журналістів України