реклама партнерів:
Головна » 2020 » Листопад » 18 » Важка звістка з Торонто: не стало української меценатки Анни Кісіль

Важка звістка з Торонто: не стало української меценатки Анни Кісіль


2020 » Листопад » 18
Коментарі: 0 СОЦІУМ

Допомога проекту Європейської України - благодійний внесок
ваша підтримка важлива для незалежного видання
стань патроном
Вона була винятковою людиною – одною з найкращих, що мені трапилося на віку зустріти. Ради таких людей – якщо їх набереться належний відсоток – Бог пообіцяв Аврааму спасти Содом і Гоморру, тільки там їх, як відомо, числом не набралося. Ми не знаємо, скільки їх треба, щоб спасти людство тепер, але точно можна сказати, що 16.11. 2020 року на одну праведну душу наші шанси поменшали.
Про неї багато писатимуть у ці дні – бо одна з найуспішніших українок, бо віцепрезидентка Світового конгресу українців, бо голова Світової федерації українських жіночих організацій, бо меценатка й фундаторка, тил і підпора, на чиїх плечах трималась купа бізнесів і долі тисяч людей, і т.д. і т.п. – а писати треба було б за життя, і вчитися в неї – теж за життя: досвід живого спілкування з цією жінкою (навіть через медіа) був би куди повчальніший, ніж гори перемантаченої з англомовного ринку т.зв. «мотиваційної літератури»...

Якщо коротко – Аня була втіленим зразком біблійного «праведного багатства». До знайомства з нею я теж не вірила, що таке буває: не просто «трудове» чи «чесно зароблене» – а таке, котрим людина обмінюється зі світом природно, як собою, бо воно є матеріалізацією (проекцією назовні) її власного внутрішнього багатства – десь так, як пара од віддиху в повітрі... (Тільки такі «мільйони в одних руках» не порушують світової гармонії; всі інші – «це крадіжка» (с) Прудон).

Колись у неї на кухні, о 3-й ранку, на тій стадії щирости, коли вже не «ти говориш», а «тобою говорить», я їй сказала щось на кшталт – як же мені шкода, мовляв, що ти не в Україні, жили б в одній країні – були б подруги... І вона, мов вибачаючись, розповіла, що і в гадці не мала еміґрувати – просто, поїхали з чоловіком у 1990-му, як стало можна подорожувати за кордон, до канадської рідні, а їх, бідних совєцьких інженерів, у тій багатій Канаді гульк – і обікрали: вкрали з машини їхню сумку з усіма документами-квитками-паспортами, довелося, поки суд та діло (дослівно!), сидіти-чекати ще мало не рік, то за цей час, щоб не їсти дурно хліба в родичів, вони й придумали, що було тоді найнагальніше: як слати посилки («пачкИ»!) в Україну в обхід «Почты СССР» – перший, ще «до-державний» канал прямої комунікації між Україною і Заходом... Так народилась славетна фірма «Міст/Meest»; так пара совєцьких інженерів стала мільйонерами, – і так Аню Кісіль, з її настановою «дівчинки-відмінниці»/«галицької госпосі», було, промислом долі, поставлено в ту точку історії, де вона зрештою виросла в топ-менеджера державного масштабу і взяла під свою організаційну опіку мільйони українських заробітчан – ставши «мамою» т.зв. «четвертої хвилі»: попервах цілковито беззахисної й безпорадної в чужій стороні української трудової еміґрації...

Хтось мусив «прикривати Україну» і з того боку, так. Бути її «неофіційним», самою долею призначеним «народним міністром».

...Аню, Анюсю, а ми ж іще всього тільки раз і нашвидку були поговорили про те, що пора робити закордонну мережу «Українська книга», Господи, скільки ж усього ще треба, і як же воно все – без тебе, ні, не те, не те, вибач, ой Боженьку, це все тому, що я не бачила тебе хворої і просто не розумію, через океан і шість часових поясів, що тебе – що Ані Кісіль, дивовижної й прекрасної, в чиїй присутності на снігу мали б розквітати квіти, а в повітрі танцювати рожеві єдинороги (а вона мусила, зціпивши зуби, з незворушно-спокійним обличчям іти сама «розрулювати» п'яний скандал у своєму ґран-ресторані так, щоб ніхто нічого не помітив і музика продовжувала грати, і скільки взагалі їй на віку довелось «розрулювати» бруду й жаху, щоб цей світ став хоч трохи чистішим, знала тільки вона сама...), – що цієї Ані серед нас більше нема, що Ані більше не буде; Аня померла.

...і даруй їй, Господи, царства Твого і життя вічного й блаженного насолоду...

Дякую, що була.

R.I.P.
Оксана Забужко – письменниця, Радіо Свобода




QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.






Коментарі

avatar

Останні новини

14:26
30-Лис-2020
Голодомори в Україні як символ «братньої» політики Москви щодо українців
28 листопада в Україні традиційно відзначають День пам’яті жертв Голодоморів. Він щор
18:31
29-Лис-2020
На Херсонщині школярів змусили відзначати захоплення Криму більшовиками
Українському інституту національної пам'яті стало відомо, що в закладах середньої осв
20:07
28-Лис-2020
У Чернігові меморіальний захід в пам’ять про жертв голодоморів знову проведено без пам’ятного знаку
27 листопада у Чернігові біля П’ятницької церкви влада і громадськість провели меморі
21:38
27-Лис-2020
Проєкт EU4DigitalUA підтримає цифрову трансформацію України
У листопаді 2020 року Європейський Союз розпочав проєкт EU4DigitalUA з метою продовже
20:43
26-Лис-2020
Добра новина для пам’яті жертв Голодомору на Харківщині
26 листопада 2020 року на Харківщині історія зі становленням напису «Фельдман Екопарк
11:19
24-Лис-2020
В ООН визнали російську «владу» в Криму ОКУПАЦІЙНОЮ
18 листопада Третій комітет Генеральної асамблеї ООН ухвалив оновлену резолюцію з соц
21:19
22-Лис-2020
Оголошено переможців міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2020» у номінації «П’єси» (ВІДЕО)
22 листопада відбулася онлайн-церемонія нагородження переможців міжнародного літерату
18:22
22-Лис-2020
В італійському місті Помпеї знайшли останки двох жертв виверження вулкану Везувій
Археологи виявили поблизу стародавнього італійського міста Помпеї останки двох загибл
20:27
21-Лис-2020
Черговий антирекорд по захворюваності COVID-19 на Чернігівщині
За даними Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА станом на 21 листопада в обла
19:11
21-Лис-2020
У Чернігові проведено пам’ятний захід з нагоди Дня Гідності та Свободи
20 листопада біля стели Героям Небесної Сотні у Чернігові відбувся пам’ятний захід з
Усі новини