19 березня відома українська поетеса, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Ліна Костенко відзначає свій ювілей - 80 років.
Президент Віктор Янукович та прем’єр-міністр Микола Азаров привітали Ліну Костенко з ювілеєм.
"З нагоди знакового для України Вашого славного Ювілею дозвольте висловити глибоку пошану і вдячність за Вашу непохитну громадянську мужність і спасенну силу поетичного Слова", - йдеться у вітанні Януковича, текст якого розміщено на сайті глави держави.
За словами президента, духовна напруга, творча енергія та інтелект, що еманують із лірики Костенко, поетичної історіософії, публіцистики очищають душу і джерела національної гідності та самоповаги.
На його переконання, Костенко - потужний творець "гуманітарної аури своєї нації", яскрава і невгасима зоря на поетичному небосхилі України.
Глава держави побажав Костенко довгих і добрих літ у безперервному творчому злеті. У свою чергу Азаров відзначив, що письменницький талант Костенко, здатність відчувати народні сподівання і прагнення принесли їй любов і визнання мільйонів людей не тільки в Україні, а й в усьому світі. Глава уряду побажав Костенко нових творчих задумів, наснаги і сил, щоб її талант і досвід ще довго слугували нашому народові.

Ліна Василівна Костенко народилася у 1930 році родині вчителів у місті Ржищев на Києвщині. У 1936 році родина перебралась до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу.
Після закінчення середньої школи поетеса навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом - у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в1956 році. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 1950-1960-х років. Період так званих в історії "шестидесятників" створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжалісне та максимально критичне по відношенні до влади і тодішнього режиму.
В 1957 році вийшла перша книжка її поезій "Проміння землі". У 1962 році збірка "Зоряний інтеграл" була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Потім поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977-го, до появи збірки "Над берегами вічної ріки". Твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала "в шухляду". Це тоді були написані й "Берестечко", і "Маруся Чурай", і вірші, що склали книжки "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". У 1963 році вона створила сценарій фільму "Перевірте свої годинники".
Зараз Ліна Костенко є почесним професором Національного університету "Києво-Могилянська академія".

За матеріалами: ТСН

Вірші

«Життя іде і все без коректур»
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.

«Люблю чернігівську дорогу...»
Люблю чернігівську дорогу –
весною, влітку, восени.
Там досі моляться Стрибогу
високі в сонці ясени.
Дівчата ходять, мов княгині.
Цвітуть смарагдові .луги.
Русявокосі Берегині
позолотили береги.
Там переходять шлях уповні.
Під осінь в кожному селі
немов димки димлять жертовні -
копають люди картоплі.
Бори стоять, такі соснові!
Ведмедів бачать уві снах.
Вінки цибулі бурштинові
там висять просто на тинах.
Від магістралі за два метри,
уся закутана в що є,
сидить бабуся, як Деметра,
у відрах моркву продає.
Шофер гальмує мимоволі,
стоять колеса в шелюзі, -
несе хтось яблука в приполі,
несе хтось груші в картузі.
І знову мчиш, як метеор ти.
І довго світяться в душі
оті розкішні натюрморти
уздовж доріг на спориші...

Я, що прийшла у світ не для корид,
що не люблю юрби і телекамер,
о як мені упікся і обрид
щоденний спорт - боротися з биками!
Я одягаю пурпуровий плащ.
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них!.. Душе моя, не плач...
Ці види спорту вже тепер жіночі.

Пісенька з варіаціями

І все на світі треба пережити.
І кожен фініш - це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки на людях.
Хай меле млин свою одвічну дерть
Застряло серце, мов осколок, в грудях.
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено.
Хай буде все пробачене пробачено.
Хай буде вік прожито як належить.
На жаль, від нас нічого не залежить.

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити.
І за минулим плакати не варт.

Отак, як є. А може бути й гірше.
І може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, -
не будь рабом і смійся, як Рабле!

Тож веселімось, людоньки на людях.
Хай меле млин свою одвічну дерть
Застряло серце, мов осколок, в грудях.
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено.
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас залежить, -
принаймні вік прожити як належить.