Чернігів. Урочище «Ялівщина», острівець лісу посеред міської суєти — улюблене місце відпочинку тисяч чернігівців. Не дивно, що звістка про виявлення там мертвої жінки з явними ознаками насильницької смерті викликала неабиякий резонанс в обласному центрі.
Містом поповзли безглузді чутки…
Між тим оперативникам карного розшуку Чернігівського міського відділу міліції було не до чуток. Оглянувши місце скоєння злочину та закривавлений труп жертви (до смерті, як з’ясувалося згодом, призвела гостра крововтрата через множинні рани голови з пошкодженням кровоносних судин), правоохоронці мусили вибудовувати версії скоєння вбивства та окреслювати коло потенційних підозрюваних. А для цього конче потрібно було, серед іншого, встановити особу потерпілої. Це виявилося справою нелегкою, але оперативники з нею успішно впоралися. Отже, невдовзі працівникам карного розшуку була відома картина останніх годин життя потерпілої. Відповідно, чітко сформувалися й підозри стосовно людини, яка могла бути безпосередньо причетною до скоєння найтяжчого злочину — вбивства.
Загиблою виявилась 39-річна Марія, жителька Чернігова, яка працювала провідницею на залізниці. Напередодні вона якраз повернулася з рейсу. А що мала звичку святкувати такі небуденні події, то й цього разу вирішила не відступати від традиції. Компанія підібралася підходяща: колишній чоловік Марії та її давня подруга, колега по роботі, разом зі своїм 20-річним сином Віктором. Уся чесна компанія зібралася вдома у колеги. Сиділи, випивали. Між іншим, Марія притягла із собою свого 6-річного сина, але, для «зручності», залишила його у сусідів подруги.
Компанія досиділа майже до самого вечора, поки додому не прийшов чоловік господарки. Він також тільки-но повернувся з рейсу. Але, на відміну від уже захмелілих жінок, ініціативу відсвяткувати приїзд категорично відкинув і забажав спокою та відпочинку. Його дружина та син вирішили не сперечатися, колишній чоловік Марії також відчув завершення бенкету і швиденько вийшов з квартири, а от гостя почувалася обуреною. Як же, її раптом «виставили» на вулицю в розпал свята! Вона завела «повчальну» бесіду з господарем квартири. Їх розмова затягнулася настільки, що чоловік, який чекав Марію на вулиці, махнув рукою і пішов додому сам.
Вихлюпнувши емоції, Марія й сама нібито прохолонула трохи та вирішила йти додому. Лише попросила чоловіка подруги провести її до зупинки. Однак по дорозі її висловлювання знов набули гостроту. «Заведена» образою, жінка навіть не помітила, що повертається додому сама, без дитини (!)
Супутник Марії виявився кавалером не галантним: довів, як і обіцяв, до зупинки громадського транспорту, і відразу ж покинув її та повернувся додому — відпочивати. Вона ж, постоявши кілька хвилин, раптом згадала, що ключі від свого помешкання вона забула на столі у подруги. Зателефонувала господареві з проханням винести їй ключі, а заодно помиритися і відзначити це спільним розпиттям пива. Проте він замість себе послав сина, Віктора. Хлопець слухняно рушив із ключами на зупинку. Марія та Віктор одразу ж «порозумілися» і вирішили продовжити спілкування разом за пляшкою пива. Вони йшли до урочища «Ялівщина». Навіть перехожі оберталися, коли бачили цю незвичну пару: жінка під 40 та 20-річний парубок, який цілував її.
Що було далі, відомо лише зі слів молодика. У лісі все якось пішло «не так». Марію понесло. Вона почала ображати і мати Віктора, і самого хлопця. Він слухав її гидкі базікання і щосили намагався не реагувати, а жінка розходилася чимдалі дужче, не шкодуючи брудних епітетів. І коли вона нахилилася, щоб підкурити цигарку, Віктор не стримався і вдарив її щосили по голові… пляшкою з-під пива. Почувся брязкіт скла. Жінка від удару впала на дерево, на якому сиділа, зачіпаючись волоссям за кору.
Віктор, дивлячись на це, поступово усвідомлював, що скоїв непоправне. Марія лежала на землі нерухомо, її голова перетворилася на суцільну кров’яну мішанину. Віктор схопився та побіг з лісу, до заправки на його околиці. Але там раптом зупинився. Йому захотілося курити — так, ніби востаннє в житті. Проте цигарок не було. І тут він згадав: вони залишилися там, де стікає кров’ю його недавня супутниця. Довелося повертатися. Дорогою в голові крутилися похмурі думки. Адже він, напевне, вбив людину. Доведеться тікати з міста, інакше — за ґрати. Що то таке — позбавлення волі — Віктор знав з власного досвіду, бо вже відсидів за пограбування. Знов повертатися у неволю не хотілося.
Хлопець підібрав цигарки, обернувся на Марію. Вона ще хрипіла. Він підступив ближче, але не задля порятунку: на шиї помираючої жінки виблискував золотий ланцюжок, який за мить опинився у руці молодика.
Вдома Віктор не затримався. Навіть не ховаючись від молодшої сестри, обмив з себе чужу кров, перевдягнувся, забрав у сестри рюкзак, з якого витрусив підручники. Напхав туди свій закривавлений одяг та дрібні речі, що можуть знадобитися у мандрах, та вирушив… у столицю. Дорогою він зайшов у ломбард та здав ланцюжок, за який виручив 760 гривень. Більше Віктор не затримувався – сів у автобус та попрямував до Києва.
Гроші закінчилися у хлопця за три дні. Ставало питання, що робити далі? І Віктор вирішив «здаватися». Але на зворотній шлях грошей вже не було. Когось обікрасти чи пограбувати? Теж не вихід. І Віктор вирішив йти додому… пішки(!) Вдень йшов, вночі спав у лісосмузі. На сніданок, обід та вечерю були… яблука з присадибних ділянок у селах уздовж шляху.
Трьох діб хлопцеві якраз вистачило на дорогу до Чернігівського міського відділу міліції. Оперативники на час його затримання вже усе знали про Віктора, про те, як було скоєно вбивство, з яких причин. Затриманий у всьому зізнався, нібито шкодував про скоєне. Під час відтворення вів себе спокійно. Все розповів в деталях. Оперативникам навіть вдалося знайти одну сережку загиблої, яку під час первинного огляду місця злочину не знайшли правоохоронці.
Коли ж Віктора запитали, чи розуміє він, що накоїв, і тепер в нього перспективи попереду, він спокійно відповів: «Ну дадуть років 7, чотири відсиджу. А три – умовно-достроково». Дивна логіка. Адже санкція ч. 1 статті 115 Кримінального кодексу України («Умисне вбивство»), за якою порушено кримінальну справу по даному факту, передбачає до 15 років позбавлення волі.

Наталія Човпило, помічник начальника ЧМВ по роботі з громадськістю та ЗМІ
Джерело: УМВС України в Чернігівській області