Відверта розмова у Чернігові про багатійку Христину Алчевську
15 квітня у Чернігові в Обласному молодіжному центрі відбулася онлайн-гутірка про Христину Алчевську, педагогиню, письменницю, бібліографіню, громадську діячку. 180 років від дня народження цієї видатної особистості відзначається на державному рівні відповідно постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році».
«Чим вона була видатна? І чи має вона якесь відношення до Чернігівщини? Хто був її чоловіком? Які у них були стосунки? Може саме кошти мільйонера Олексія Алчевського стали причиною її успіху? Які стосунки склалися в подружжя Алчевських? Як можна оцінити цю сім’ю, відношення чоловіка та дружини? Якою вона була матір’ю?», — окреслила коло питань у розмові зі співробітниками Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Ірина СІМОНОВА, директорка Чернігівського обласного молодіжного центру.
«Вона народилася на Чернігівщині, в містечку Борзні. Один із сучасників Христини Алчевської дав їй, як на мою думку, точну характеристику: «Талановита молода жінка, яка могла би бути видатною письменницею, видатною артисткою, видатною співачкою, – вона вирішила бути тільки вчителькою, і все життя залишалася нею. І ніколи не нарікала на свій вибір». Завдяки самоосвіті здобула за сучасними критеріями вищу освіту. Згадаємо, що її батько заборонив Христині вчитися, взагалі виступав проти отримання жінками освіти… Проте, підслуховуючи під дверима навчання своїх братів, вона раніше за них навчилася читати і писати! Створена нею в 1862 році у Харкові приватна недільна школа стала в Російській імперії стала флагманом, зразком для інших. До 1919 року в ній отримали безкоштовну початкову освіту 17 тисяч жінок. Педагогічні успіхи Христини Алчевської мали й міжнародне визнання. Так, у 1889 році у Франції на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Також не забуваємо талант писемного красномовства, адже її книги — на педагогічну тематику, спогади – не лише пізнавальні, але й просто цікаві самі по собі. А її поезія!…», — повідомив Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Інституту національної пам’яті.
«Щодо її поезії… Як Христина познайомилася і одружилася з майбутнім чоловіком? Один її друкований вірш так вразив молодого купця Олексія Алчевського, що він, не знаючи імені авторки, написав у редакцію. Листування між ними переросло у кохання на все життя. Особисте було сплавлене з любов’ю до Шевченкових віршів, читання, а також уміння тонко і глибоко відчувати. І відданість українській справі, відродженню та розвитку всього українського. Вони були щасливим подружжям — одночасно коханці, друзі, однодумці, соратники, батьки. Христина і Олексій — лідери, сильні особистості, які у родині НЕ мірялися, хто голова сім’ї, хто важливіше тощо… Це успішний приклад саме гендерної рівності не тільки в освіті, а також у власній сім’ї. Це відноситься і до батьківських обов’язків: Христина та Олексій виростили в батьківській любові та турботі всіх п’ятьох чудових, гідних і талановитих дітей», — зауважив Сергій БУТКО, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
«Для обох гроші НЕ були метою, а інструментом для реалізації своїх задумів, планів і мрій. Кожен із них — успішний творець у своїй справі та український патріот. Здобутки одного з них — водночас перемога і радість для іншого. До речі, у неформальному громадському об’єднанні «Громада» у Харкові, яке в 1860-х роках створено з ініціативи Олексія Алчевського, Христина була єдиною жінкою, яку небезпідставно називали «гетьманшою». В 1899-му на території власної садиби в Харкові вона разом із своїм чоловіком встановила перший в Україні пам’ятник Тарасу Шевченку. Це був їх спільний проєкт», — наголосив історик.
«Уся діяльність Алчевської була зразком самовідданого служіння своєму народу. Всупереч російській державній шовіністичній політиці протягом 50-ти років у її школі звучала українська пісня, відстоювалася українська мова. Можна стверджувати, що Христина Данилівна разом із чоловіком зробили вагомий внесок у становлення української нації, тобто підготовці засад Української революції 1917-1921 років, майбутнього здобуття незалежної української державності», — підсумували представники Інституту національної пам’яті разом із директоркою Чернігівського обласного молодіжного центру.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам’яті, Чернігівський обласний молодіжний центр за сприяння Чернігівської облдержадміністрації.
Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України
«Чим вона була видатна? І чи має вона якесь відношення до Чернігівщини? Хто був її чоловіком? Які у них були стосунки? Може саме кошти мільйонера Олексія Алчевського стали причиною її успіху? Які стосунки склалися в подружжя Алчевських? Як можна оцінити цю сім’ю, відношення чоловіка та дружини? Якою вона була матір’ю?», — окреслила коло питань у розмові зі співробітниками Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Ірина СІМОНОВА, директорка Чернігівського обласного молодіжного центру.
«Вона народилася на Чернігівщині, в містечку Борзні. Один із сучасників Христини Алчевської дав їй, як на мою думку, точну характеристику: «Талановита молода жінка, яка могла би бути видатною письменницею, видатною артисткою, видатною співачкою, – вона вирішила бути тільки вчителькою, і все життя залишалася нею. І ніколи не нарікала на свій вибір». Завдяки самоосвіті здобула за сучасними критеріями вищу освіту. Згадаємо, що її батько заборонив Христині вчитися, взагалі виступав проти отримання жінками освіти… Проте, підслуховуючи під дверима навчання своїх братів, вона раніше за них навчилася читати і писати! Створена нею в 1862 році у Харкові приватна недільна школа стала в Російській імперії стала флагманом, зразком для інших. До 1919 року в ній отримали безкоштовну початкову освіту 17 тисяч жінок. Педагогічні успіхи Христини Алчевської мали й міжнародне визнання. Так, у 1889 році у Франції на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Також не забуваємо талант писемного красномовства, адже її книги — на педагогічну тематику, спогади – не лише пізнавальні, але й просто цікаві самі по собі. А її поезія!…», — повідомив Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Інституту національної пам’яті.
«Щодо її поезії… Як Христина познайомилася і одружилася з майбутнім чоловіком? Один її друкований вірш так вразив молодого купця Олексія Алчевського, що він, не знаючи імені авторки, написав у редакцію. Листування між ними переросло у кохання на все життя. Особисте було сплавлене з любов’ю до Шевченкових віршів, читання, а також уміння тонко і глибоко відчувати. І відданість українській справі, відродженню та розвитку всього українського. Вони були щасливим подружжям — одночасно коханці, друзі, однодумці, соратники, батьки. Христина і Олексій — лідери, сильні особистості, які у родині НЕ мірялися, хто голова сім’ї, хто важливіше тощо… Це успішний приклад саме гендерної рівності не тільки в освіті, а також у власній сім’ї. Це відноситься і до батьківських обов’язків: Христина та Олексій виростили в батьківській любові та турботі всіх п’ятьох чудових, гідних і талановитих дітей», — зауважив Сергій БУТКО, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
«Для обох гроші НЕ були метою, а інструментом для реалізації своїх задумів, планів і мрій. Кожен із них — успішний творець у своїй справі та український патріот. Здобутки одного з них — водночас перемога і радість для іншого. До речі, у неформальному громадському об’єднанні «Громада» у Харкові, яке в 1860-х роках створено з ініціативи Олексія Алчевського, Христина була єдиною жінкою, яку небезпідставно називали «гетьманшою». В 1899-му на території власної садиби в Харкові вона разом із своїм чоловіком встановила перший в Україні пам’ятник Тарасу Шевченку. Це був їх спільний проєкт», — наголосив історик.
«Уся діяльність Алчевської була зразком самовідданого служіння своєму народу. Всупереч російській державній шовіністичній політиці протягом 50-ти років у її школі звучала українська пісня, відстоювалася українська мова. Можна стверджувати, що Христина Данилівна разом із чоловіком зробили вагомий внесок у становлення української нації, тобто підготовці засад Української революції 1917-1921 років, майбутнього здобуття незалежної української державності», — підсумували представники Інституту національної пам’яті разом із директоркою Чернігівського обласного молодіжного центру.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам’яті, Чернігівський обласний молодіжний центр за сприяння Чернігівської облдержадміністрації.
Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України
Теґі:
