Віталій Білоножко пішов у засвіти...
Vitaliy Bilonozhko пішов у засвіти. 9 січня 2024 року на 71 році життя.
Ще один унікальний голос і талант поповнив небесний хор.
Коли дізналася зранку - не повірила. У новинах підтвердження не було.
І так хотілося б, щоб це виявилося неправдою.
Легендарний співак з оксамитовим голосом. Він був невгамовний. Завжди намагався зробити щось більше, ніж просто співати.
Пам’ятаю, як наприкінці 90-х Віталій Васильович прийшов у Територія А і запитав, на яку пісню зняти кліп, аби її слухали наші глядачі і голосували за кліп. Тоді ми переслухали кілька альбомів. І вибрали спільно кілька треків. Нашим прихильникам найбільше сподобалася «А яблука падають, хто ж їх збиратиме…»
Потім зʼявилася ідея фестивалю «Мотив для двох сердець», пізніше був перейменований на «Мелодія двох сердець». Виступи і пошук талантів по всій країні. Коли ми після початку війни (2014) почали їздити на схід по маленьких містечках і селищах, то люди зізнавалися, що з українських артистів до них ніхто не приїжджав, крім Білоножків. І дуже цінували ці концерти і спілкування, хоча про них не розповідали наші медіа, які завжди зверхньо ставилися до свого.
Після повномасштабного наступу Віталій Васильович розривав собі серце. Він не міг спокійно реагувати на усе, що з нами відбувалося. Наші розмови він наповнював відчаєм, від якого ставало ще більш сумно…
Білоножку, як і багатьом українським митцям, не вистачало уваги і тепла в інфо просторі, бо він зайнятий двома десятками одних і тих же ж артистів…
Співак писав 31 грудня 2023 року:
«Ой, як би багато б я віддав, щоб повернутися у звичне русло творчого життя, щоб ще бачити знакових супутників по життю, щирих друзів , що пішли у небуття!...
Щоб закінчилася війна Перемогою, щоб видовбати, позбутися цих оскаженілих злодіїв війни- курвосусідських з гарему проколотих, таврованих народів- напханих злом до України!
Щоб зустрітися і притиснутися з батьками, однокласниками, однокурсниками, з друзями по Хрещатику, 26, з колегами по цеху, теж зламаними віком, і життям, і війною, щоб не проскочити повз чужу біду, бо ми усі невід'ємні від свого мужнього Народу! Нехай незламний Новий рік подарує усім щасливе майбутнє!!! Вітання друзям і доброзичливим приятелям- невичерпних гараздів у всіх проявах на кожен день!!!!!! Амінь!»
Стільки оптимізму у цьому вітанні…
…Голос Віталія Васильовича рідний для українців з дитинства, з програми «Надобраніч, діти!», звучатиме у наших серцях.
Вдячна Віталію Васильовичу за життєві настанови, які не буду озвучувати публічно.
Світла пам’ять…
Співчуваю усій родині.
Обнімаю Вас, Світлана Білоножко.
Анжеліка Рудницька
Ще один унікальний голос і талант поповнив небесний хор.
Коли дізналася зранку - не повірила. У новинах підтвердження не було.
І так хотілося б, щоб це виявилося неправдою.
Легендарний співак з оксамитовим голосом. Він був невгамовний. Завжди намагався зробити щось більше, ніж просто співати.
Пам’ятаю, як наприкінці 90-х Віталій Васильович прийшов у Територія А і запитав, на яку пісню зняти кліп, аби її слухали наші глядачі і голосували за кліп. Тоді ми переслухали кілька альбомів. І вибрали спільно кілька треків. Нашим прихильникам найбільше сподобалася «А яблука падають, хто ж їх збиратиме…»
Потім зʼявилася ідея фестивалю «Мотив для двох сердець», пізніше був перейменований на «Мелодія двох сердець». Виступи і пошук талантів по всій країні. Коли ми після початку війни (2014) почали їздити на схід по маленьких містечках і селищах, то люди зізнавалися, що з українських артистів до них ніхто не приїжджав, крім Білоножків. І дуже цінували ці концерти і спілкування, хоча про них не розповідали наші медіа, які завжди зверхньо ставилися до свого.
Після повномасштабного наступу Віталій Васильович розривав собі серце. Він не міг спокійно реагувати на усе, що з нами відбувалося. Наші розмови він наповнював відчаєм, від якого ставало ще більш сумно…
Білоножку, як і багатьом українським митцям, не вистачало уваги і тепла в інфо просторі, бо він зайнятий двома десятками одних і тих же ж артистів…
Співак писав 31 грудня 2023 року:
«Ой, як би багато б я віддав, щоб повернутися у звичне русло творчого життя, щоб ще бачити знакових супутників по життю, щирих друзів , що пішли у небуття!...
Щоб закінчилася війна Перемогою, щоб видовбати, позбутися цих оскаженілих злодіїв війни- курвосусідських з гарему проколотих, таврованих народів- напханих злом до України!
Щоб зустрітися і притиснутися з батьками, однокласниками, однокурсниками, з друзями по Хрещатику, 26, з колегами по цеху, теж зламаними віком, і життям, і війною, щоб не проскочити повз чужу біду, бо ми усі невід'ємні від свого мужнього Народу! Нехай незламний Новий рік подарує усім щасливе майбутнє!!! Вітання друзям і доброзичливим приятелям- невичерпних гараздів у всіх проявах на кожен день!!!!!! Амінь!»
Стільки оптимізму у цьому вітанні…
…Голос Віталія Васильовича рідний для українців з дитинства, з програми «Надобраніч, діти!», звучатиме у наших серцях.
Вдячна Віталію Васильовичу за життєві настанови, які не буду озвучувати публічно.
Світла пам’ять…
Співчуваю усій родині.
Обнімаю Вас, Світлана Білоножко.
Анжеліка Рудницька
Теґі:
