1 березня у місті Корюківка Чернігівської області вшанували пам’ять жертв Корюківської трагедії 1-2, 9 березня 1943 р., найбільшої нацистської каральної акції знищення населеного пункту разом із мешканцями у Другій світовій війні в Європі 1939-1945 рр. Корюківська трагедія стала національним символом скорботи всіх жителів спалених населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами в роки Другої світової війни.
74 роки тому нацистський каральний загін на чолі з представниками сумнозвісної зондеркоманди 4а (Sonderkommando 4a) вбив майже 7 тисяч мирних жителів і практично повністю спалив містечко.
Представники влади, громадськості, Збройних Сил України, свідки трагедії поклали квіти до «Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки німецько-фашистським загарбникам» у центрі міста і провели там мітинг-реквієм із символічною назвою «Ми будем вічно пам’ятати і вам забути не дамо», авторами якої є саме корюківчани.
Леонід Сахневич, перший заступник голови Чернігівської облдержадміністрації привернув увагу до такого факту: «Щороку збиратися тут нас примушує не закон, постанова чи примус. До цього нас зобов’язує пам’ять про невинно вбитих корюківчан: дітей, жінок, старих, чоловіків».
Він підкреслив: «Ми пам’ятаємо. І пам’ять ця повинна не лише зберігати в наших душах спомин про невинно убієнних, а й застерігати людство від нових бід, від хибних теорій вищості, надмірних імперських амбіцій, від ілюзій безкарності і бездушшя».
Ігор Вдовенко, голова Чернігівської обласної ради, так продовжив цю думку: «Ми повинні зробити все можливе, аби не допустити повторення трагічних сторінок нашої історії, докласти зусиль, щоб спогади про жахіття війни залишились у пам’яті як вічна пересторога, але ніколи більше не ставали реальністю».
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, нагадав: «Ми знаходимся на місці, де 1 березня 1943 р., у перший день злочину, нацистські карателі, розстріляли 500 мирних жителів. Саме тому звідси починаються поминальні заходи».
Він наголосив: «Нацистський злочин знищення Корюківки, а подібних в Україні було понад 670, а в Чернігівській області – 63, має особливість – вбивали і спалювали не під час бойових дій, а свідомо діяли проти цивільного населення з метою «помсти і залякування». З 2014 р. ми переконалися, що спадкоємцем таких нацистських каральних акцій є сучасний російський агресор, який це намагається робити вже за допомогою сучасних засобів нищення. Мета, почерк, безмежна жорстокість точно такі. І тільки наша власна українська держава, наша армія захищає беззахисних мирних людей, рятує від катастрофи масових вбивств».
Голова Чернігівського обласного відділення Української спілки в’язнів-жертв нацизму Ніна Зубок прочитала зворушливий вірш «Пам’ять».
Ратан Ахмедов, Корюківський міський голова, Валентина Погребна, голова Корюківської районної організації ветеранів України з болем говорили про необхідність завершення будівництва «Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами», а Анатолій Євлахов, народний депутат України, пообіцяв зробити все від нього залежне, щоб у 2018 р. на 75-ті роковини, гідно вшанувати пам’ять жертв Корюківської трагедії.
Офіційну делегацію під час відвідування Історичного музею Корюківської міської ради, де вона ознайомилася з експозицією про знищення Корюківки, серед іншого просто шокувала одна світлина. На знімку, як розповів Андрій Науменко, науковий співробітник музею, пенсіонерка Віра Василівна Гнатюк, 1932 р.н., що врятувалася від знищення карателями, тримає в руках миску зі спаленими рештками 36 жертв, у тому числі й свою сім’ю, яких вона власноруч поховала у городі спаленої рідної хати.
На місці будівництва «Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами», яке знаходиться на околиці Корюківки в урочищі Гай, учасники заходів поклали квіти до могил, де перепоховані останки 231 жертви Корюківської трагедії та вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання.
Вони взяли участь у спільній молитві з отцем Тарасієм Баїком, настоятелем Свято-Вознесенської церкви Української православної церкви Київського патріархату.