Україна святкує 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. До цієї знаменної дати Дирекція художніх виставок України та Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» проводять художню виставку лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Відкриття виставки відбудеться 27 березня о 12.00 у Колегіумі (на Валу).
Експозицію складають твори з колекції Дирекції художніх виставок України, які належать провідним художникам — лауреатам Національної премії України імені Тараса Шевченка і за своїм змістом та художнім спрямуванням продовжують мистецькі принципи і традиції, закладені Тарасом Шевченком у його творчості, зокрема в альбомі «Живописная Украина». Виставка висвітлює творчість митців, які ідуть шляхом пошуків через національне до світового мистецтва, осмислюючи надбання національної культури, знаходять сучасні композиційні та колористичні вирішення.
Три розділи виставки — живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво – складаються з сорока творів тридцяти шести художників.
Твори народної художниці СРСР, Героя України Т. Н. Яблонської насичені надзвичайною теплотою й почуттям захоплення красою навколишнього світу. Так може творити лише майстер, який пізнав і прожив життя, повне випробувань і складностей, і, незважаючи на це, зумів зберегти й навіть відкрити заново почуття прекрасного, піднесеного, відобразивши його у довершених художніх формах. Особливий нюанс у роботах художниці — це кольори, які говорять в унісон із іншими деталями картини, однак виражають щось своє, власною, особливою мовою. Вони — органічні, нематеріальні, щільні і глибокі. Колір передає духовну субстанцію її робіт і є головним їх компонентом. Довершеним зразком творчості великої художниці є скромне на вигляд полотно «Весна».
Особливо близькою народному художнику СРСР М. Г Дерегусу була українська тематика. Мало хто з художників так досконало знав історію свого народу, яку вивчав не один рік, його епічну творчість, прозу, поезію. Чи не найулюбленішим письменником художника був Микола Гоголь. Він ілюстрував «Майську ніч», «Тараса Бульбу», «Ніч перед Різдвом», «Сорочинський ярмарок», «Вечори на Івана Купала». Його ілюстрації відзначаються винятковою майстерністю, поетичністю, знанням етнографії і, звичайно, народним гумором. Водночас з ілюстраціями створювалась низка самостійних живописних робіт за літературними творами, пов’язаних спільністю мотивів, характерних персонажів, як от «Солоха», представлена на виставці.
Провідна тема творчості народного художника України Ф. З. Захарова — життя природи. У пейзажах він не обмежується зображенням конкретних деталей, а прагне розширити межі перших вражень і точніше передати стан природи узагальненим образом. Важливе місце у творчості майстра мали майже щорічні поїздки до будинку творчості художників у Седнів, де він досяг власної живописної індивідуальності, створюючи лаконічні, виразні узагальнені образи природи. В усіх його творах головним емоційним елементом виступає сонячне світло, як у представленому полотні «Березень. Сонячний вечір». Осяяні ним твори майстра викликають радісний, піднесений настрій, надаючи глядачам можливість насолоджуватись красою цього світу та згадувати великого майстра.
Основна тема творчості народного художника України Ф. М. Гуменюка — Україна, її історія, народ, її герої, вірування, минуле і нинішня дійсність. Образи і теми митця не абстраговано довільні, а часто дуже конкретні, взяті з життя та осмислені на фоні нашого минулого. Творчістьхудожника цілісна за своїм ідейним та стильовим спрямуванням, зорієнтована на прадавні духовні національні цінності. У колі його творчих зацікавлень події історичного минулого України, вірування, обряди, звичаї, що через таємницю буття предметів-символів, образів, метафор — постають у романтичному ореолі народного світосприйняття. Характерним зразком живопису майстра є демонстрована на виставці робота «Народні музики».
Добре знаний в Україні і за її межами заслужений художник України В. О. Франчук завжди залишається самим собою, чаруючи глядачів дивовижною красою і вселюдською значущістю своїх робіт. Ось уже протягом двадцяти років його твори приваблюють численних шанувальників живопису глибоким осмисленням проблем нашої історії і сучасності, вишуканою і своєрідною манерою виконання. Митець здобув широке визнання, демонструючи свою наснагу в галузі станкового малярства. Він не лише віртуозно виявляє багатство колориту чистоту і прозорість тонів а й наполегливо шукає тем, образів і художніх вирішень. Свідченням цього є зокрема невелике полотно «Йшов кобзар до Києва».
«Я безповоротно зрозумів і засвоїв: народне мистецтво — першоджерело художніх форм... Воно відоме давним-давно, воно жило, набиралося сил у народі, в його надрах. Етнографічні, сюжетні, інші ознаки — це ще не народність. Йдеться про систему мислення, де колір виступає як образ, про глибинне явище самобутнього в палітрі художника» — писав художник заслужений художник України Г. І. Синиця. Обравши провідним виразним засобом колір, митець протягом життя утверджував національну ідею через малярські твори. Співпраця із провідними народними майстрами сприяла відмові художника від майже академічного живопису на користь монументально-декоративного тазаснуванню «української колористичної школи живопису». Художник був щирим шанувальником творчості як Г. Собачко, так і М. А. Примаченко, але в його творах немає прямого запозичення художніх засобів та прийомів майстринь. У невеликому пейзажі «Кирилівка ХІІ ст.» Г. І. Синиця звертається до витоків життя і творчості Тараса Шевченка.
Народний художник СРСР М. П. Глущенко був вправним колористом світового рівня, який послуговувався творчими методами імпресіоністів. Він вибудовував свою палітру за формулою контрастів: контраст кольору, тону, фактури, площини. Конфлікт і контраст складали сутність його живопису, провокуючи на комбінацію нових рішень. Чи не визначальною проблематикою у творчості художника був конфлікт кольору. Обравши імпресіоністичні засоби вираження (швидкість виконання, пастозність, відкритість кольору) художник виражав свій темперамент і жагу до експерименту. Експоноване полотно «Виноградники» вичерпно презентує творчу манеру митця.
Народний художник СРСР О. О. Шовкуненко — один з видатних художників та педагогів України. Реалістичні портрети героїв партизанського руху, передовиків виробництва та діячів культури і мистецтва, а також індустріальні пейзажі принесли йому популярність не тільки в Україні, але й за її межами.
У пейзажі художник зумів виразити не тільки своє замилування природою, але й глибоко філософське відношення до життя, пошук вічного посеред навколишнього суєтного буття. Митець палко любив мальовничу природу України, де чиста блакить небес радісно царює над просторами безкрайніх полів, феєричним багатоцвіттям осінніх змішаних лісів, сніжними рівнинами. Найбільш часто у своїх пейзажах він звертався до мотивів каменів, омиваних потоком вод, старих віковічних дубів, які писав під Києвом, у Кончі-Заспі за всіх часів року, як от експонований аркуш «Ялинки». Пейзажі Шовкуненка останніх років — акварелі і пастелі — невеликі за форматом, проте до них художнику ніколи ще не вдавалося з такою емоційною силою і музичною проникливістю виразити гармонію фарб і ліній природного мотиву.
Перед аркушем народного художника України А. В. Чебикіна «Розмова» згадується його власна характеристика своєї творчості: «Для мене в мистецтві найголовніше — хвилювання, що передається від художника й здатне хвилею почуттів захопити глядача, — каже художник і додає: — Якщо тремтиш від того, що маєш зробити, то й приходить потреба творити». Потужна хвиля краси у серії робіт «Світ гармонії», яка захопила майстра ще на зламі 1980-х років і розвивається й досі, несе могутній позитивний потік романтично-ліричних переживань. Торкнувшись теми «ню», А. В. Чебикін, сучасно мислячий художник, фактично залишається осторонь магістральних тенденцій розвитку, сповідуючи класичні образи. Тонка стилізація та класичне відображення, зі свідомими пропорційними порушеннями — саме для підсилення образу, становлять сутність його імпровізацій.
Поетичні твори Кобзаря стали джерелом натхнення для створення графічних серій та окремих графічних аркушів видатного митця народного художника СРСР, Героя Соціалістичної праці В. І. Касіяна. Кожний образ його численних творів характерно-індивідуальний — вираз обличчя, жести, пози — все доведено до логічної завершеності. У кожному аркуші митець намагається досягти максимальної історико-етнографічної достовірності. У сюжетно-оповідній манері відчувається прагнення донести до глядача красу людей і рідного краю. Спорідненість гірких доль Тараса в далекому засланні і казахського хлопчика закарбував художник у широко відомому лінориті.
Полотна заслуженого художника України О. І. Івахненка завжди вирізняються властивим тільки їм розміреним, неквапливим і водночас надзвичайно ліричним стилем. Це й не дивно, адже манера письма склалася в художника, коли він працював над ілюстраціями до поезій Тараса Шевченка, зокрема до поеми «Гайдамаки». В полотнах митця — саме життя: образне, насичене, цілісне. Для спраглої української душі його картини, повні того щемливого світла і спокою, яких ми підсвідомо прагнемо і шукаємо – ніби віконця в бажаний світ. Образи, які лишилися в пам’яті: бандуристи, козаки, жінки в національних костюмах. Все живе своїм власним життям — то волосся випнеться на вітрі чорним крилом, то вишитий рушник простелиться стрімкою стежкою під ноги, то невеликий букетик квітів ляже якось споконвічно в жіночій долоні.
Кожен крок життєвого шляху народного художника України М. А. Стороженка підтверджує що все, що він робить — монументальне, перепровірене часом, правдиве, сповнене високого художнього сенсу. Художник стверджує, що все у природі знаходиться у рівновазі, закономірності. Сучасність розчиняється у вічності, а сучасне і минуле — єдиний ланцюг у колообігу культури. У творчому доробку митця понад 40 книг з лаконічними художніми образами, які яскраво розкривають творчі задуми таких письменників, як П. Мирний, І. Франко, М. Стельмах, Л. Українка. Створені М. А. Стороженком ілюстрації являють цілу епоху з життя українського народу, його літературним надбанням. На виставці експонується ілюстрація до твору М. Коцюбинського «Фата Моргана».
Поетичні образи заслуженого майстра народної творчості України С. О. Ганжі оспівують рідну Україну, її захисників, творців. Його килими наповнені дивовижними Берегинями та Півнями, весільними музиками, доблесними козаками. Це яскравий світ українського гобелена, трансформований через душу і серце художника — майстра-килимаря. Улюбленими образами його творчості стали: Дерево життя, птахи, вершники на конях, бандуристи, козак Мамай та інші. У своїх композиціях він використовує звичні форми народного мистецтва — квадрати та ромби, трикутники, кола та півкола, розетки, безконечники, хвильки різної напруги, зубчики, лінії тощо, переважають рослини, квіти, вазони. На виставці демонструється килим «Ой, морозе, морозенку». Мистецтво С. О. Ганжі — нове слово в сучасному народному килимі з глибоко національними традиціями та українським духом.
Творчість народної художниці України Марії Примаченко — явище самобутнє, неповторне, як мистецтво кожного з великих майстрів. Народжені, здається, самою землею, створені нею образи поєднують у собі прагнення багатьох поколінь, дають їм найповніше вираження завдяки своїй індивідуальності. Так уже склалося, що саме доти небачені фантастичні звірі стали її своєрідною «творчою візитівкою». Однак залюбки малювала вона звичних для сільської людини котів, собак чи корів, а здебільшого звірів, яких природа ще не знала (хоча й з окремими прикметами звичних для всіх нас), різних за характером, який «читається» в позі, кінцівках, очах, зрештою, у кольорі й забарвленні тої чи іншої напівфантастичної істоти. Світ образів Марії Примаченко — казковий, фантастичний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки та оповідання, враження від них органічно переплетені з дозвіллям. У її творах фантастичне — життєве, а реальне — фантастичне. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. На виставці експонуються два твори майстрині: «Осінь іде» та «Чуліндра радіє, що уродила хороша морква».
Філософія глибокої образності українського народного мистецтва здобула надзвичайного розвитку в декоративно-ужитковій творчості народного художника України П. П. Печорного. У ній гармонійно поєдналися яскраві грані талановитого кераміста, графіка, маляра і скульптора. Ще 2001 року для виготовлення крупноформатних тарелів-ілюстрацій до поезій Тараса Шевченка він зробив близько сорока робіт олівцем, так званої «керамічної графіки», тридцять із яких йому пощастило втілити в життя у вигляді великих мистецьких картин. Чудово обізнаний із шедеврами українського народного мистецтва, художник створив чимало цікавих фольклорних образів, які поступово привели його до літературних героїв. Український характер митця у його талановитих роботах безпомильно виявляють і форма, і колір, і малюнок у народних традиціях. Червоний, синій, зелений, жовтий кольори творів митця — природні, земні, найчастіше вживані барви українців. Його кожна таріль із фрагментами літературних творів Великого Кобзаря, підсилена епіграфами українського Пророка, звучить славною українській душі. Майстер високої традиції, Печорний знайшов у Шевченківській тематиці неповторні елементи сучасного формовияву. У цьому і полягає головна цінність творів талановитого українського кераміста.
Виставка надає громадськості чудову нагоду ознайомитись у рік Шевченківського ювілею з творчістю художників-лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Джерело: «Чернігів стародавній».