Вперше в Чернігові виставка японської гравюри «Світ кабукі»
20 червня, у вівторок, об 11.00 у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (у Колегіумі, на Валу) відбудеться відкриття виставки японської гравюри укійо-е. У презентації унікальної експозиції візьме участь секретар з питань культури Посольства Японії в Україні Хошіно Юічі.
Організатори виставки «Світ кабукі»: Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», Національний художній музей України, Посольство Японії в Україні.
Виставка «Світ кабукі» презентує одне з виняткових явищ японського і світового мистецтва — японську гравюру укійо-е. Національному художньому музею України колекція творів подарована Посольством Японії в Україні 1997 року. Частина робіт за угодою з посольством у 1998–1999 роках була передана до інших українських музеїв — Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Полтавського художнього музею, Севастопольського художньому музею. Але в художньому музеї продовжують зберігатися 167 творів майстрів укійо-е школи Утагава, найвизначнішої і найбільш впливової школи майстрів укійо-е в Японії ХІХ століття.
У цей періоду країна переживала визначальні для своєї історії трансформації: закінчився період Едо, який тривав з 1603 року, і на зміну йому розпочався Період Мейдзі (1868–1912), що увійшов до історії Японії як час найзначніших змін в усіх сферах життя країни. Творчість школи Утагава є зразком пізнього періоду укійо-е. Художники цієї школи відомі творами у жанрі якуся-е — зображень акторів театру кабукі.
Театр кабукі — це перш за все театр акторів, у яких п’єси слугують головним чином як засіб для демонстрації талантів зірок театру. Театральна культура кабукі традиційно сприяла створенню культу акторів-зірок, імена яких були зазвичай відомі в Японії навіть тим, хто ніколи не цікавився кабукі і жодного разу не бачив вистав. Зірка театру кабукі мала цілий натовп власних фанів, які палко підтримували свого улюбленця, іноді навіть викрикуючи ім’я улюбленого актора під час його виступу на сцені. Актори, якими мали право бути лише дорослі чоловіки, часом справляли величезний вплив на моду та стиль поведінки у суспільстві. Тому і не дивно, що акторам театру кабукі або якуся було присвячено окремий жанр гравюри укійо-е .
На виставці у Чернігові представлено близько 70 якуся-е представників школи Утагава. Найбільше експонується робіт Утагава Кунійосі (1798–1861), який вважається останнім великим майстром укійо-е і одним із найбільш талановитих авторів образів акторів театру кабукі. Утагава Кунісада, також знаний як Тойокуні ІІІ (1786–1865) — найвідоміший, найбільш плідний і фінансово успішний художник школи Утагава. Його яскраві декоративні гравюри представлені поруч з роботами його учня Тойохари Кунітіки (1835–1900), єдиного з представників школи, який не узяв собі ім’я її засновника — Утагава, адже спочатку навчався у іншого майстра — Тойохара Тіканобу, взяв собі його ім’я й залишився йому вірним.
Мистецька мова і образи укійо-е близькі до ідей театру кабукі, адже цей стиль складався під значним впливом естетики кабукі. На гравюрах ми бачимо не живих реальних людей, а театральне амплуа актора, його перевтілення. Обличчя акторів схожі на маски, їхні пози і жести умовні. Як і на театральній сцені простір у гравюрі різко обмежений і розмежований, а усі фігури і предмети на другому плані схожі на театральну площинну декорацію. Гравюра утворює єдиний візерунок з фігур людей і барвистих тканин, каліграфічних написів і прикрас інтер’єру — створюється враження рівнозначності і важливості кожного елементу. Візерунок робить гравюру укійо-е схожою на розкішну тканину з витонченою вишивкою — таку ж, у яку вдягнені персонажі театру кабукі.
Джерело: «Чернігів стародавній».
Організатори виставки «Світ кабукі»: Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», Національний художній музей України, Посольство Японії в Україні.
Виставка «Світ кабукі» презентує одне з виняткових явищ японського і світового мистецтва — японську гравюру укійо-е. Національному художньому музею України колекція творів подарована Посольством Японії в Україні 1997 року. Частина робіт за угодою з посольством у 1998–1999 роках була передана до інших українських музеїв — Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Полтавського художнього музею, Севастопольського художньому музею. Але в художньому музеї продовжують зберігатися 167 творів майстрів укійо-е школи Утагава, найвизначнішої і найбільш впливової школи майстрів укійо-е в Японії ХІХ століття.
У цей періоду країна переживала визначальні для своєї історії трансформації: закінчився період Едо, який тривав з 1603 року, і на зміну йому розпочався Період Мейдзі (1868–1912), що увійшов до історії Японії як час найзначніших змін в усіх сферах життя країни. Творчість школи Утагава є зразком пізнього періоду укійо-е. Художники цієї школи відомі творами у жанрі якуся-е — зображень акторів театру кабукі.
Театр кабукі — це перш за все театр акторів, у яких п’єси слугують головним чином як засіб для демонстрації талантів зірок театру. Театральна культура кабукі традиційно сприяла створенню культу акторів-зірок, імена яких були зазвичай відомі в Японії навіть тим, хто ніколи не цікавився кабукі і жодного разу не бачив вистав. Зірка театру кабукі мала цілий натовп власних фанів, які палко підтримували свого улюбленця, іноді навіть викрикуючи ім’я улюбленого актора під час його виступу на сцені. Актори, якими мали право бути лише дорослі чоловіки, часом справляли величезний вплив на моду та стиль поведінки у суспільстві. Тому і не дивно, що акторам театру кабукі або якуся було присвячено окремий жанр гравюри укійо-е .
На виставці у Чернігові представлено близько 70 якуся-е представників школи Утагава. Найбільше експонується робіт Утагава Кунійосі (1798–1861), який вважається останнім великим майстром укійо-е і одним із найбільш талановитих авторів образів акторів театру кабукі. Утагава Кунісада, також знаний як Тойокуні ІІІ (1786–1865) — найвідоміший, найбільш плідний і фінансово успішний художник школи Утагава. Його яскраві декоративні гравюри представлені поруч з роботами його учня Тойохари Кунітіки (1835–1900), єдиного з представників школи, який не узяв собі ім’я її засновника — Утагава, адже спочатку навчався у іншого майстра — Тойохара Тіканобу, взяв собі його ім’я й залишився йому вірним.
Мистецька мова і образи укійо-е близькі до ідей театру кабукі, адже цей стиль складався під значним впливом естетики кабукі. На гравюрах ми бачимо не живих реальних людей, а театральне амплуа актора, його перевтілення. Обличчя акторів схожі на маски, їхні пози і жести умовні. Як і на театральній сцені простір у гравюрі різко обмежений і розмежований, а усі фігури і предмети на другому плані схожі на театральну площинну декорацію. Гравюра утворює єдиний візерунок з фігур людей і барвистих тканин, каліграфічних написів і прикрас інтер’єру — створюється враження рівнозначності і важливості кожного елементу. Візерунок робить гравюру укійо-е схожою на розкішну тканину з витонченою вишивкою — таку ж, у яку вдягнені персонажі театру кабукі.
Джерело: «Чернігів стародавній».
Теґі:
