У столиці з катастрофічною швидкістю зникають пам’ятки архітектури: за десять років їх кількість скоротилася з 2042 до 1990. Такі дані оприлюднили на консультативній раді Головного управління охорони культурної спадщини при КМДА. Приголомшливі цифри стали відомі під час інвентаризації, проведеної у рамках підготовки історико–архітектурного плану Києва (одного з розділів досі не затвердженого генерального плану столиці до 2025 року).
Як розповів «УМ» голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець, опис видатних споруд столиці показав наступне: 46 київських пам’яток зруйновано, доля шести взагалі невідома, а 13 перебувають у критичному стані.
«Як правило, у цьому «критичному стані» перебувають особняки. І вина тут винятково влади, — говорить пан Олександр. — Я щойно повернувся зі Стамбула, де обговорювали питання збереження культурної спадщини, і делегація з Казані ділилася досвідом: навіть якщо у них старий будинок у центрі міста пам’яткою не визнано, влада його зберігає, аби навколо будувати туристичний простір. Таких об’єктів у них більше 200. У нас же навіть будинками, які є пам’ятками, не опікуються.
Типовий приклад — старий будинок біля готелю «Хайят», у якому була пожежа, а тепер не придумали нічого кращого, ніж його знести. Жахлива ситуація з Будинком Мурашка, який перебуває у приватній власності: господар його ремонтувати не хоче, а громада не може, бо будинок їй не належить. І таких прикладів безліч».
Історик, письменник, завідувач відділу Музею історії міста Києва Віталій Ковалинський у коментарі «УМ» зазначає, що важливу роль у спотворенні історичного обличчя Києва і руйнуванні старовини відіграли архітектори. Адже «вони мають велику вагу в суспільстві та є останньою інстанцією у прийнятті рішень стосовно будівництва». «На жаль, ці архітектори — люди гонорові й часто байдужі до долі міста. Той же архітектор Бабушкін зіпсував і Лавру, і київські пагорби.
Так, можна зауважити, що подібним чином діяли і раніше — у 1938 році архітектори запропонували знести Володимирський собор — проте не було аж такого будівельного свавілля, як тепер. А причина тому єдина і проста — ні у влади, ні у забудовників, ні у архітекторів немає і залишків совісті. Тому треба заборонити забудовувати історичний центр міста».
Олександр Бригинець тим часом пропонує використовувати старі будинки у наступний спосіб: «Оскільки вони не можуть надати такого комфорту, як нові, їх можна було б реставрувати, а потім надавати в оренду студентам, митцям, культурологічним організаціям, і місто матиме від того прибуток. Так роблять у Європі: у Стокгольмі є острів, де розміщені старі будинки. Багатим жити в тому районі незручно, тож за недорогу оренду кімнати винаймають художники і студенти».

Максим САВЧУК
Джерело: Україна молода