За рік кожен українець сплачує державі більше 25 тисяч гривень
Щомісяця пересічний українець сплачує державі близько 2,092 тис гривень (25,102 тис гривень на рік).
Про це заявили експерти під час презентації звіту "Скільки коштує держава, або За що я плачу податки?", організованої Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна.
За словами експертів, перше що впадає в око, - це шалені витрати на утримання пенсіонерів та соціально незабезпечених. Фактично кожен працівник у 2011 році віддав майже 16 тис гривень (2/3 сплачених податків) для того, щоб утримувати когось ще, окрім своєї сім'ї.
Втім пропри величезні витрати на соціальні потреби українець також оплачує багато інших державних послуг.
Як зазначається, зокрема у 2011 році кожен працюючий заплатив 2,5 тис гривень за "безкоштовну освіту". З першого погляду, ця цифра не вражає, однак якщо врахувати, що середня зарплата у сфері освіти становила 2 тис гривень на місяць у 2011 році, то фактично цим внеском платник податку отримав право індивідуального місячного курсу від Міносвіти.
Експерти відзначають, що досить подібна ситуація у звіті й з витратами на "безкоштовну медицину". Сплативши 1,5 тис гривень у 2011 році, громадянин звичайно, не повністю покриває всі потенційні витрати у випадку хвороби. Однак, звичайна людина і послугами мед закладів користується не кожного дня.
Цікавою є цифра, яку ми сплачуємо за послуги міліції, прокуратури та судів (близько 1 тис гривень на рік). Фактично це в два рази перевищує вартість утримання українського війська.
Так, за державний апарат пересічний українець сплачує в рік - 765 гривень, за відсотки по держборгу - 709 гривень, на армію йде 392 гривні, на субсидії сільському господарству - 226 гривень на рік.
Крім того, кожен громадянин витрачає на ремонт доріг 505 гривень на рік, розвиток ЖКГ - 257 гривень на рік, духовний та фізичний розвиток - 319 гривень, охорону навколишнього середовища - 115 гривень на рік.
Отже, уся система держфінансів тримається на дрібних внесках мільйонів українців. Саме пересічний українець, а не промислові гіганти чи олігархи утримує величезний держапарат, оплачує держзакупівлі і сплачує рахунки за усіма соціальними зобов’язаннями.
Джерело: Економічна правда
Про це заявили експерти під час презентації звіту "Скільки коштує держава, або За що я плачу податки?", організованої Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна.
За словами експертів, перше що впадає в око, - це шалені витрати на утримання пенсіонерів та соціально незабезпечених. Фактично кожен працівник у 2011 році віддав майже 16 тис гривень (2/3 сплачених податків) для того, щоб утримувати когось ще, окрім своєї сім'ї.
Втім пропри величезні витрати на соціальні потреби українець також оплачує багато інших державних послуг.
Як зазначається, зокрема у 2011 році кожен працюючий заплатив 2,5 тис гривень за "безкоштовну освіту". З першого погляду, ця цифра не вражає, однак якщо врахувати, що середня зарплата у сфері освіти становила 2 тис гривень на місяць у 2011 році, то фактично цим внеском платник податку отримав право індивідуального місячного курсу від Міносвіти.
Експерти відзначають, що досить подібна ситуація у звіті й з витратами на "безкоштовну медицину". Сплативши 1,5 тис гривень у 2011 році, громадянин звичайно, не повністю покриває всі потенційні витрати у випадку хвороби. Однак, звичайна людина і послугами мед закладів користується не кожного дня.
Цікавою є цифра, яку ми сплачуємо за послуги міліції, прокуратури та судів (близько 1 тис гривень на рік). Фактично це в два рази перевищує вартість утримання українського війська.
Так, за державний апарат пересічний українець сплачує в рік - 765 гривень, за відсотки по держборгу - 709 гривень, на армію йде 392 гривні, на субсидії сільському господарству - 226 гривень на рік.
Крім того, кожен громадянин витрачає на ремонт доріг 505 гривень на рік, розвиток ЖКГ - 257 гривень на рік, духовний та фізичний розвиток - 319 гривень, охорону навколишнього середовища - 115 гривень на рік.
Отже, уся система держфінансів тримається на дрібних внесках мільйонів українців. Саме пересічний українець, а не промислові гіганти чи олігархи утримує величезний держапарат, оплачує держзакупівлі і сплачує рахунки за усіма соціальними зобов’язаннями.
Джерело: Економічна правда