Застереження щодо невідомих могил
Приводом до застереження стала публікація під назвою «Невідома могила» на сайті «Сіверщина» від 7 травня 2021 за підписом Василя Пабата. У цій статті йдеться про те, що місцеві активісти відвідали невідому могилу в лісі біля села Припутні Прилуцького району (колишній Ічнянський район) на Чернігівщині, посадили там кущ калини, пов’язали рушник на хресті. Це все зроблено з благородною метою – вшанування пам’яті учасників повстанського руху, які боролися з комуністичним режимом. Є також і гарне фото. Нібито все добре і таку ініціативу можна було б тільки вітати. АЛЕ!
Сам автор статті зізнається: «Про могилу в лісі поблизу Припутнів немає жодних відомостей…». На підставі чого активісті зробили висновок, що це могила саме повстанців/повстанця?
Може це бути могила якоїсь звичайної людини. На Чернігівщині є багато лісових хуторів, сіл, які мали висілки глибше в лісі. Існувала практика померлих, особливо дітей, ховати не на кладовищі, а на подвір’ї садиби. Нам повідомили, що така могила, наприклад, існує в селі Шиловичі на тій же Ічнянщині.
Це може бути могила жертв Голодомору або інших видів політичних репресій комуністичного режиму. Не можна виключати, що там поховання якогось ката Українського народу (і наявність на ньому хреста не повинна вводити в оману, такі випадки теж були).
Зрештою, це може бути могила й радянського солдата чи партизана або навіть німецького солдата, який загинув у цій місцевості під час Другої світової війни.
Здогадок і гіпотез може бути безліч, кожну з них треба перевіряти.
Головне, що слід чітко зрозуміти і неухильно виконувати: ПОКИ НЕМАЄ ОДНОЗНАЧНИХ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ДОКАЗІВ ТОГО, ЩО ТА ЧИ ІНША МОГИЛА Є ПОХОВАННЯМ БОРЦЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ, НА НІЙ НЕ МОЖНА ПРОВОДИТИ ЖОДНИХ МЕМОРІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ, ОСКІЛЬКИ ВОНИ БУДУТЬ ЗВИЧАЙНОЮ ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ, А НЕ ВШАНУВАННЯМ ТИХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!
Необхідно проводити пошукову роботу в архівах, працювати з усіма можливими документами, здійснювати перехресне опитування потенційних живих свідків, які можуть знати історію того чи іншого поховання.
З метою вивчення поховання обов’язково необхідно проводити офіційну ексгумацію ліцензованими фахівцями після отримання відповідного офіційного дозволу.
Поки цього не зроблено і однозначні докази відсутні, ніхто не має права стверджувати що це могила борця/борців за незалежність України!
Іншого шляху для тих, хто хоче займатися пошуком і встановленням поховань борців за незалежність України просто не існує.
НА ЖАЛЬ, цей випадок не поодинокий, що, власне, і спонукало нас написати це застереження. На тому ж сайті «Сіверщина» було опубліковано статтю під дуже гарним заголовком «Вперше за 97 років вшанували отамана» від 7 червня 2020 року. У ній йдеться про те, що ті самі активісти, але із запрошенням священика ПЦУ, здійснили вшанування пам’яті отамана Опанаса Скубана і провели на його могилі поминальну літію. У статті вказано, що це, «за переказами», могила саме отамана Опанаса Скубана та його дружини Насті Наталенко. Знову ж таки, дослідження та ексгумацію і цієї могили ніхто не здійснював, існують (зокрема, і у вигляді публікацій в мережі Інтернет) альтернативні перекази про те, що це могила радянського партизана часів Другої світової війни. Звісно, наявність стійких переказів про те, що це, можливо, і є могила отамана Скубана, дає усі підстави для того, щоб здійснити її ретельне експертне дослідження. Поки таке не відбудеться – усі патріотичні заходи біля цієї могили, на превеликий жаль, також є і будуть тільки ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ, яка, потенційно, матиме далекосяжні негативні наслідки.
Застерігаємо від подібної, м’яко кажучи, помилкової практики!
ПРОПОЗИЦІЯ ДЛЯ АКТИВІСТІВ: Можна перейняти досвід, який є доволі поширеним у Західній Україні, Литві, Латвії та Естонії — насипання символічних могил у тих місцевостях, де точно діяли ті чи інші повстанці, які боролися з комуністичним тоталітарним режимом.
На таких умовних могилах чітко зазначається, що вони символічні, і біля них проводяться відповідні меморіальні заходи. При цьому не виникає жодних запитань і заперечень щодо історичної достовірності та правомірності таких дій.
Отже, закликаємо усіх активістів займатися справжньою кропіткою працею для встановлення історичної справедливості.
С. Бутко,
С. Горобець,
Український інститут національної пам’яті
Сам автор статті зізнається: «Про могилу в лісі поблизу Припутнів немає жодних відомостей…». На підставі чого активісті зробили висновок, що це могила саме повстанців/повстанця?
Може це бути могила якоїсь звичайної людини. На Чернігівщині є багато лісових хуторів, сіл, які мали висілки глибше в лісі. Існувала практика померлих, особливо дітей, ховати не на кладовищі, а на подвір’ї садиби. Нам повідомили, що така могила, наприклад, існує в селі Шиловичі на тій же Ічнянщині.
Це може бути могила жертв Голодомору або інших видів політичних репресій комуністичного режиму. Не можна виключати, що там поховання якогось ката Українського народу (і наявність на ньому хреста не повинна вводити в оману, такі випадки теж були).
Зрештою, це може бути могила й радянського солдата чи партизана або навіть німецького солдата, який загинув у цій місцевості під час Другої світової війни.
Здогадок і гіпотез може бути безліч, кожну з них треба перевіряти.
Головне, що слід чітко зрозуміти і неухильно виконувати: ПОКИ НЕМАЄ ОДНОЗНАЧНИХ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ДОКАЗІВ ТОГО, ЩО ТА ЧИ ІНША МОГИЛА Є ПОХОВАННЯМ БОРЦЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ, НА НІЙ НЕ МОЖНА ПРОВОДИТИ ЖОДНИХ МЕМОРІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ, ОСКІЛЬКИ ВОНИ БУДУТЬ ЗВИЧАЙНОЮ ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ, А НЕ ВШАНУВАННЯМ ТИХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!
Необхідно проводити пошукову роботу в архівах, працювати з усіма можливими документами, здійснювати перехресне опитування потенційних живих свідків, які можуть знати історію того чи іншого поховання.
З метою вивчення поховання обов’язково необхідно проводити офіційну ексгумацію ліцензованими фахівцями після отримання відповідного офіційного дозволу.
Поки цього не зроблено і однозначні докази відсутні, ніхто не має права стверджувати що це могила борця/борців за незалежність України!
Іншого шляху для тих, хто хоче займатися пошуком і встановленням поховань борців за незалежність України просто не існує.
НА ЖАЛЬ, цей випадок не поодинокий, що, власне, і спонукало нас написати це застереження. На тому ж сайті «Сіверщина» було опубліковано статтю під дуже гарним заголовком «Вперше за 97 років вшанували отамана» від 7 червня 2020 року. У ній йдеться про те, що ті самі активісти, але із запрошенням священика ПЦУ, здійснили вшанування пам’яті отамана Опанаса Скубана і провели на його могилі поминальну літію. У статті вказано, що це, «за переказами», могила саме отамана Опанаса Скубана та його дружини Насті Наталенко. Знову ж таки, дослідження та ексгумацію і цієї могили ніхто не здійснював, існують (зокрема, і у вигляді публікацій в мережі Інтернет) альтернативні перекази про те, що це могила радянського партизана часів Другої світової війни. Звісно, наявність стійких переказів про те, що це, можливо, і є могила отамана Скубана, дає усі підстави для того, щоб здійснити її ретельне експертне дослідження. Поки таке не відбудеться – усі патріотичні заходи біля цієї могили, на превеликий жаль, також є і будуть тільки ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ, яка, потенційно, матиме далекосяжні негативні наслідки.
Застерігаємо від подібної, м’яко кажучи, помилкової практики!
ПРОПОЗИЦІЯ ДЛЯ АКТИВІСТІВ: Можна перейняти досвід, який є доволі поширеним у Західній Україні, Литві, Латвії та Естонії — насипання символічних могил у тих місцевостях, де точно діяли ті чи інші повстанці, які боролися з комуністичним тоталітарним режимом.
На таких умовних могилах чітко зазначається, що вони символічні, і біля них проводяться відповідні меморіальні заходи. При цьому не виникає жодних запитань і заперечень щодо історичної достовірності та правомірності таких дій.
Отже, закликаємо усіх активістів займатися справжньою кропіткою працею для встановлення історичної справедливості.
С. Бутко,
С. Горобець,
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
