Аналітична стратегія.
За минулий рік ми бачимо, що геополітичний конфлікт між Заходом та Росією на Південному Кавказі поступово посилювався, і ця ситуація створила тиск на країни регіону, щоб визначити свою сторону. Який мотив та інтереси стоїть за цією напругою?
Світові інтереси, які сьогодні зіткнулися в нашому регіоні, пов'язані з обмеженням можливості Росії одностороннього впливу на сусідню чужу землю як імперію, а також контролю ліній зв'язку та енергоресурсів одного з найважливіших геополітичних інструментів сучасного світу. Не бачачи цього, також неможливо точно проаналізувати геополітичні процеси в регіоні.
Головне занепокоєння Заходу, який наразі відмовляється від енергоресурсів Росії, – задоволення своїх енергетичних потреб альтернативними джерелами та маршрутами. Казахстан і Туркменістан, які мають 3,5 трлн кубічних метрів запасів газу, вважаються важливими джерелами заміни Росії, яка має близько 37 трлн кубічних метрів газу, як джерело. Враховуючи, що затверджені Азербайджаном запаси газу становлять 2,6 мільярда кубічних метрів, то ми можемо побачити, що Каспійський басейн є дуже важливим для Європи регіоном стратегічного забезпечення.

Наразі Росія серйозно стурбована тим, що стабільність в Південно-Кавказькому регіоні збільшить свою роль та вплив на Захід. Фактично, одна з головних геостратегічних цілей ініціативи створення миру між Західним Азербайджаном і Вірменією останнім часом пов'язана із забезпеченням стабільності та контролю джерел енергії та транспортних. Ось чому ми не бачили такої активності і конкуренції як сьогодні в часи комфортної співпраці з Росією в енергетичному полі до української війни.
Окрім запасів вуглеводню, поступово збільшується геостратегічне значення Південного Кавказу, в тому числі і нашої країни. У зв'язку з цим, оскільки верхня транспортна лінія коридору Схід-Захід стала неефективною через війну України з Росією, останнім часом зросла важливість лінії середнього коридору та міжнародний інтерес до неї.
Середній коридор починається від Китаю через Казахстан до Каспію, проходить через Азербайджан і простягається від Грузії, Чорного моря та Туреччини до Європи. Хоча вантажні перевезення по Середньому коридору наразі становить 3% від загального попиту між ЄС та Китаєм, збільшення цього показника до 10% найближчим часом здається реалістичним. А в майбутньому перспективи збільшення цього обсягу підходять для інтересів кожної країни по цьому коридору.
Нижній коридор, який простягається від Китаю до Киргизстану, Узбекистану та Туркменістану, а звідти від Каспію до Азербайджану, поки що не здатний задовольнити існуючий. Насправді, для Азербайджану не має значення, оскільки через Азербайджан і нижній, і середній коридор відкритий для Європи, наш інтерес до цього питання переважно в конфлікті з Росією та Іраном. Тому що намагання Азербайджану посилити середній коридор заважають інтересам Москви, яка хоче збільшити геополітичний вплив за допомогою верхнього коридору. Але зараз основний конкурс в області проходить між лінією середнього коридору для проекту Схід-Захід та лінією зв'язку Північ-Південь. Лінія Північ-Південь має намір перевезти вантажі з Індійського океану до Басрської затоки, а звідти через Іран до Баку-Астару, а через Росію до Європи. Однак, в нинішній ситуації, через закриття виходу Росії до Європи та жорсткі санкції, коридор Північ-Південь до Москви потрібен для виходу до Басрської затоки, а не мостом між Європою та Азією.
Іран сприймає розвиток транспортно-маршрутної лінії уздовж Середнього коридору та витягування ліній експорту енергії Центральної Азії як удар по її національним інтересам. Тому що в даному випадку Іран стурбований, що його можна не скористатися транспортом Азія-Європа та брати участь у глобально значущій мережі комунікацій.
Тільки для Азербайджану роботу лінії Північ-Південь можна вважати геополітично вигідною, адже, крім того, що вона скористалася основною транспортною лінією між Росією та Іраном, наша країна отримала контроль і над автотранспортною лінією між двома країнами. Але в теперішній реальності для Заходу, який зацікавлений у блокаді Росії та Ірану, транспортний коридор Північ-Південь сприймається як небажаний проект.
Проект, який найбільше цікавить Іран в нинішній ситуації, - це перевезення поставок з Індійського океану через Іран через Басрську затоку, через Вірменію, через Зангазурський коридор до Грузії і звідти до Європи. Іран не хоче відкривати Зангезурський транспортний коридор між Азербайджаном і Вірменією. Бо якщо це станеться, то між Туреччиною та тюркомовними країнами Середньої Азії буде пряме сполучення. Це зміцнить позиції Туреччини та послабить вплив Ірану на Південному Кавказі.
Основна причина інтересу Індії до підтримки Вірменії, яка сьогодні змагається з Китаєм, точно пов'язана з поглядом Вірменії як двері на Захід через Іран. Навіть якщо можна в будь-який час намалювати зазначену маршрутну лінію зі складного рельєфу, цю лінію можна об'єднати в Зангазурський коридор або готову залізничну лінію Рашт - Астара, Баку з залізничною лінією Баку, Тбілісі. На жаль, замість того, щоб поводитися раціонально і прагматично, Іран вважає Азербайджан важливим геостратегічно значущим для транспортним розв'язки.
Головним питанням Азербайджану в цьому процесі має бути політика використання Заходу, з одного боку, а з іншого боку, стабільність інтересів Китаю в Середньому коридорі та нейтралізація впливу Росії та Ірану в Каспійському басейні. У зв'язку з цим, протистояння Іраном та Росією енергоресурсів Центральної Азії Заходу з дном Каспію шляхом утримання Каспійського моря закритим дає підставу сказати, що на підході масштабне геополітичне протистояння в Каспійському басейні.

П. С. Щоб не робити текст більшим, ми залишили деякі моменти, особливо питання безпеки.

Фуад Гахраманли, партія "Народний фронт" Азербайджану