5 січня о 12.00 в Колегіумі (на Валу), в рамках просвітницької програми «Зустрічі на стародавньому Дитинці», відбудеться прес-конференція Юрія Сбітнєва — відомого російського письменника, історика. Організатор заходу: Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній».
Понад три десятиліття Юрій Миколайович присвятив дослідженню літописної спадщини Київської Русі. У 2007 році вийшов друком роман-дилогія «Великий князь», його головний герой — князь Ігор Чернігівський, похований в Спасо-Преображенському соборі.
Юрій Сбітнєв також багато років присвятив дослідженню шедевру світової літератури — «Слова о полку Ігоревім», наслідком цієї роботи стала нова книга автора «Тайны родного слова». До речі, вона видана у травні 2010 року в Чернігові.
Юрій Миколайович розповість про свої творчі плани, представить нові книги (бажаючі зможуть отримати автограф), а ще розкаже про спорудження храму на честь святого благовірного князя Ігоря Чернігівського та Київського в Передєлкіно (в Росії, біля Москви). Фінансує будівництво унікального собору «Балтійська будівельна компанія».

Довідка: князь Ігор Ольгович похований в теремі Спасо-Преображенського собору міста Чернігова.
Ігор (рік народження невідомий) був сином відомого князя Олега Святославовича, онуком чернігівського і київського князя Святослава Ярославича. Перша половина XII ст. ознаменувалась численними міжусобними війнами між чернігівськими Ольговичами та київськими князями, нащадками Володимира Мономаха, за київський престол. У 1138 р. великокняжий престол зайняв старший брат князя Ігоря — Всеволод Ольгович. 1146 р. київський престол він заповів своєму брату Ігорю. Кияни не любили Ольговичів. Княжіння князя Ігоря на київському престолі тривало лише 12 днів. Кияни призвали до себе із Переяслава князя Ізяслава Мстиславовича, онука Мономаха, який заточив Ігоря до Видубицького монастиря, а потім перевів до Переяслава. Ігор тяжко захворів і змушений був прийняти постриг. Останні дні князь провів у Федорівському монастирі у Києві. 19 вересня 1147 року у Києві спалахнуло повстання проти Ізяслава Мстиславовича, організоване братом Ігоря — князем Святославом Ольговичем. Під час заворушень юрба киян увірвалась до Федорівського монастиря, схопила Ігоря та вбила. Відомий історик Василь Татіщев наводить таку характеристику Ігоря: «Сей Ігор Ольгович був муж хоробрий і великий любитель ловитви (зі псами і птицями) звірів і птахів, читальник книг (великий) і навчений церковних співів… Священиків мало поважав і постів не додержував, через що в народі його мало любили. На зріст був середній і сухий, смаглявий з лиця, волося супроти звичаю, носив довге як піп, а борода була вузька і мала».
5 червня 1150 року його брат Святослав Ольгович переніс мощі князя Ігоря з Києва, з монастиря св. Симеона, до Чернігова, й поклав у Спасо-Преображенському соборі, в теремі. У Спаському соборі були поховані дід та батько Ігоря Ольговича: Святослав Ярославич та Олег Святославич. Пам’ять князя Ігоря православна церква вшановує двічі на рік, за старим стилем — 5 червня (перенесення святих мощей у Спаський собор) та 2 жовтня (день пам’яті).