Це не лише наслідок російської чи польської пропаганди. Воно має глибші, власне європейські корені.
Історія українських повстанців, які не шукали «меншого зла» між нацизмом і комунізмом, а наважилися кинути виклик обом тоталітарним режимам, є докором для багатьох у Європі. Вона показує, що такий вибір був можливим навіть у найтемніші часи. Руйнує десятиліттями вибудовувані виправдання тих, хто заплющував очі на один із двох злочинних режимів, аби протистояти іншому. Якщо вони могли — значить, могли й інші. Але багато хто обрав конформізм.
Таким самим докором для Європи є і нинішня Україна. Вона теж не погодилася на роль жертви. Не захотіла тихо померти під співчутливі зітхання сусідів, які засудили б агресора гучними заявами, а потім повернулися б до звичної співпраці з ним.
Маємо залишатися цим докором. Тим, що не дає Європі морально деградувати й миритися зі злом. Маємо перемогти, щоб довести: вибір боротьби був єдино правильним. І сьогодні. І тоді, коли його зробили вояки УПА.

Володимир В'ятрович