Звідки в Україні російські десантники?
"Вони прибули на станцію Матвіїв Курган і стали розташовуватися з наметами... "Мам, у нас все добре, розвантажуємося, ставимо намети", - така оптимістична смс-ка. І відразу попередив: "Наші телефони забирають, зв'язку не буде, як буде можливість, вийду на зв'язок", - розповідає Російській службі Бі-бі-сі жінка, яка звернулася до Комітету солдатських матерів в Костромі.
Вона каже, що на відеозапису з російськими солдатами, які нібито потрапили в полон, який поширила Служба безпеки України, вона побачила свого сина - Єгора Почтоєва. Зв'язку з ним у неї досі немає.
Ось уже тиждень в Росії журналісти і блогери розслідують повідомлення про те, що російські десантники нібито опинилися в зоні бойових дій в Україні, деякі навіть загинули або потрапили в полон.
Йдеться про військовослужбовців двох дивізій ВДВ - 98-ї Свірської, дислокованої в Іваново, і 76-ї Псковської.
Російські військові причетність десантників до бойових дій заперечують, визнаючи лише можливість того, що окремі групи військовослужбовців могли заблукати на кордоні і опинитися на території сусідньої держави.
При цьому журналісти, які намагаються розслідувати загибель десантників, стикаються з погрозами на свою адресу.
Документи в БМД
Історія з російськими десантниками, які, за словами українців, воювали в Донецькій області та провели там невдалу бойову операцію, почалася тиждень тому - 21 серпня.
Тоді українська влада оголосила, що під час бою до них потрапила БМД-2, що нібито належить ВДВ Росії, із зафарбованими тактичними знаками.
У ній виявили особисті документи, в тому числі і журнал вечірньої повірки, що містить прізвища солдатів і номер частини - В/Ч 74268 першої парашутно-десантної роти Псковської дивізії ВДВ Росії, стверджував журналіст телеканалу "Інтер" Роман Бочкала, який опублікував знімки цих документів.
Офіційний представник міністерства оборони Росії Ігор Конашенков заявив, що подібні документи не використовують в російській армії вже близько п'яти років, а БМД-2 стоїть на озброєнні армії України.
Багато військових експертів також сумнівалися, що журнал вечірньої повірки може виявитися в бойовій машині на передовій, оскільки зазвичай не виноситься з казарми.
Сторінки в соцмережах
Потім блогери стали розшукувати в соцмережах сторінки людей, чиї прізвища містяться в журналі.
Досить швидко з'ясувалося, що багато хто зі списку має акаунти у "Вконтакте".
У багатьох з цих сторінок було одне спільне - їхні власники останній раз заходили на них 15-16 серпня.
Крім того, у багатьох виявилися закриті "стіни" - розділ, де кожна людина могла залишити повідомлення.
Згодом кілька сторінок були видалені. Але на деякі інші власники заходили вже в наступні дні.
Похорон і напади
На сторінці, яка належить Леоніду Кічаткіну, 22 серпня було опубліковано інформацію про його загибель і про похорон на кладовищі в містечку Вибути під Псковом. Повідомлення було підписане його дружиною.
Згодом воно було видалене, а на сторінці дружини з'явилося оголошення про те, що Леонід Кічаткін живий.
Журналісти кількох російських видань змогли додзвонитися до неї, але по телефону жіночий голос також нібито сказав, що офіцер живий.
Більш того, за їхніми повідомленнями, жінка передала трубку якомусь чоловікові, який назвав себе Леонідом Кічаткіним і сказав, що він абсолютно здоровий.
Проте, 25 серпня у Вибутах пройшов похорон - про нього розповіла місцева газета "Псковська губернія", мережеве видання "Слон" і телеканал "Дождь".
Газета опублікувала знімки свіжих могил з вінками та іменами Леоніда Кічаткіна і іншого чоловіка у десантній формі - Олександра Осипова.
Репортажі про похорон також опублікували петербурзьке видання "Фонтанка.Ру" і "Новая газета".
Безіменні могили
Уже наступного дня, 26 серпня, з'явилися повідомлення про погрози журналістам, які приїхали до Пскова шукати інформацію про загиблих.
Про спробу затримання на кладовищі розповів кореспондент "Дождя". За його словами, погрози надходили на адресу журналістів "Русской планеты", "Фонтанки.Ру" і "Новой газеты".
При цьому деякі знайомі тих десантників, чиї імена виявилися в журналі повірки, і чиї сторінки були знайдені в соцмережах, відмовлялися говорити з журналістами по телефону, побоюючись, за їхніми словами, прослуховування.
Вдень 27 серпня телеканал "Дождь" повідомив, що, за його інформацією, з хрестів на могилах Осипова і Кічаткіна зняли таблички.
Солдатські матері
25 серпня міністр оборони України Валерій Гелетей на своїй сторінці у Facebook опублікував звернення до родичів російських військових, які, за його словами, були захоплені на території України.
Він сказав, що в полон потрапили "багато російських військовослужбовців", які при цьому офіційно перебувають на навчаннях. Міністр запропонував родичам самим забрати військових з України, не пояснивши, щоправда, як це зробити.
Між тим в Комітети солдатських матерів Росії стали звертатися люди, які вважали, що їхні рідні, що проходять службу в російській армії, могли виявитися залученими до українського конфлікту.
Вдень 26 серпня голова саратовського відділення Спілки солдатських матерів провела прес-конференцію з матір'ю десантника Іллі Максимова, який служив у псковської дивізії ВДВ.
Того ж дня вона розповіла Російській службі Бі-бі-сі, що замполіт частини, в якій служив її син, сказав їй, що він знаходиться на навчаннях в Ростовській області, пробуде там ще два-три тижні, додавши, що там немає зв'язку.
Однак вже 27 серпня Любов Максимова розповіла про те, що її син сам подзвонив родині.
"Він дзвонив татові, дзвонив він не зі свого телефону. Пролунав дзвінок, включили і сказали: "З вами буде говорити зараз ваш син". Сказав: "Все добре. Перебуваю на навчаннях в Ростовській області. Розмова була буквально протягом півтора хвилин. В 11:43, ось в цей час. Тато запитав його: "Як справи?" Він каже: "Все добре, все нормально, довго розмовляти не можу, тому що телефон не мій, дорогий зв'язок", - розповіла вона.
Іванівські десантники
Сім'ї костромських десантників (331-й полк Свірської 98-ї дивізії ВДВ знаходиться в Костромі, хоча сама дивізія дислокується в Іваново), які фігурували на відеозапису СБУ, зустрілися з командуванням частини, яке фактично визнало факт знаходження своїх військовослужбовців на території України.
"Заступник командира розповів про те, що відбулось перекидання з полігону на полігон, і дві машини, які йшли останніми, заблукали, бо там як такого кордону не було і немає - не відмічено, ні навігатора, нічого не було, вони заблукали. Вони по Ростовській області йшли, а потім, коли їх почали обстрілювати, вони зрозуміли, що вони заїхали на землю України, потрапили на територію, і дві машини були підбиті", - розповіла Російській службі Бі-бі-сі Людмила Хохлова з костромського комітету "Солдатських матерів", яка брала участь у зустрічі.
"Поки наші хлопці виходили і розбиралися, куди вони потрапили, їх взяла в полон СБУ, Служба безпеки. Десять людей потрапили в полон. Жодного там опору, жодного бою там не було, і збройного опору жодного там не було. Просто хлопчаки не зрозуміли, куди вони потрапили. А потрапили вони в полон", - передала слова офіцера Хохлова.
Родичі просять повернути десантників додому.
Переповнені шпиталі
27 серпня стало відомо, що Рада при президенті Росії з прав людини звернувся до Слідчого комітету з проханням перевірити інформацію про загибель дев'ятьох військовослужбовців-контрактників з 18-ї Шалінської мотострілецької бригади.
Інформація про загибель дев'яти військовослужбовців надійшла два тижні тому.
За даними РПЛ, серед загиблих є уродженці Дагестану.
Крім того, як розповіла Російській службі Бі-бі-сі член Ради Елла Полякова, за її даними, наразі в шпиталях на півдні Росії знаходиться багато поранених.
Без коментарів
Офіційних коментарів з приводу всіх цих подій ані від міністерства оборони Росії, ані від інших посадових осіб поки що не надходило.
Поки що єдиною реакцією залишаються слова командувача ВДВ генерал-полковника Володимира Шаманова, який 21 серпня публічно заявив: "У нашій десантно-штурмовій бригаді всі живі і здорові".
Як пояснив військовий експерт Віктор Мураховський, пан Шаманов в цей момент відповідав на питання про конкретне об'єднання, в якому дійсно не було втрат.
Версію про те, що десантники могли опинитися в Україні через навігаційні помилки при патрулюванні кордону, спочатку висловило в інтерв'ю російським інформагентствам анонімне джерело в міноборони.
Про те, що десантники з 98-ї Свірської дивізії потрапили в полон також через навігаційний збій під час маршу з полігону на полігон, солдатським матерям сказали вже пізніше.
Як вважає Віктор Мураховський, міністерство оборони не коментує цю інформацію в очікуванні рішення президента Росії.
При цьому пояснення військових про навігаційні збої він вважає цілком логічною, принаймні щодо 98-ї дивізії.
За його словами, 98-а дивізія досі оснащена старою радянською технікою, включно з БМД-2, у її військовослужбовців відсутні сучасні навігаційні системи, і загубитися вночі під час маршу її десантники цілком могли.
"БМД древні, без навігації. Там орієнтуються методами Другої світової війни. Сам факт такого блукання - не феноменальний", - сказав пан Мураховський.
Не полонені, а порушники?
У середу ввечері стало відомо, що десантники з 98-ї дивізії, відеозапис допиту яких оприлюднило СБУ, отримали статус затриманих, а не військовополонених.
Як розповіли ВВС Україна експерти, це дозволить українській і російській стороні порівняно швидко провести переговори щодо їхньої подальшої долі.
"Якби в Україні був визнаний стан війни з Росією, то вони вважались би військовополоненими. Оскільки такого стану немає, то десантники вважаються затриманими. Тобто їхній вчинок в Україні розглядатиметься як кримінальний злочин", - пояснює Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова.
Володимир Гулима, керівник Центру досліджень проблем регіонального і міжнародного співробітництва, пояснив, що їхню долю полегшує той факт, що вони не чинили опору під час затримання, хоча були озброєні.
"Для росіян це означає, що вони не здійснювали бойових дій на українській території, а лише порушили державний кордон, тому до них будуть застосовані відповідні правові норми. Оскільки в них була зброя, то, очевидно, до них буде застосовано статтю про незаконне переміщення зброї через кордон", - вважає військовий експерт.
Джерело: ВВС Україна
Вона каже, що на відеозапису з російськими солдатами, які нібито потрапили в полон, який поширила Служба безпеки України, вона побачила свого сина - Єгора Почтоєва. Зв'язку з ним у неї досі немає.
Ось уже тиждень в Росії журналісти і блогери розслідують повідомлення про те, що російські десантники нібито опинилися в зоні бойових дій в Україні, деякі навіть загинули або потрапили в полон.
Йдеться про військовослужбовців двох дивізій ВДВ - 98-ї Свірської, дислокованої в Іваново, і 76-ї Псковської.
Російські військові причетність десантників до бойових дій заперечують, визнаючи лише можливість того, що окремі групи військовослужбовців могли заблукати на кордоні і опинитися на території сусідньої держави.
При цьому журналісти, які намагаються розслідувати загибель десантників, стикаються з погрозами на свою адресу.
Документи в БМД
Історія з російськими десантниками, які, за словами українців, воювали в Донецькій області та провели там невдалу бойову операцію, почалася тиждень тому - 21 серпня.
Тоді українська влада оголосила, що під час бою до них потрапила БМД-2, що нібито належить ВДВ Росії, із зафарбованими тактичними знаками.
У ній виявили особисті документи, в тому числі і журнал вечірньої повірки, що містить прізвища солдатів і номер частини - В/Ч 74268 першої парашутно-десантної роти Псковської дивізії ВДВ Росії, стверджував журналіст телеканалу "Інтер" Роман Бочкала, який опублікував знімки цих документів.
Офіційний представник міністерства оборони Росії Ігор Конашенков заявив, що подібні документи не використовують в російській армії вже близько п'яти років, а БМД-2 стоїть на озброєнні армії України.
Багато військових експертів також сумнівалися, що журнал вечірньої повірки може виявитися в бойовій машині на передовій, оскільки зазвичай не виноситься з казарми.
Сторінки в соцмережах
Потім блогери стали розшукувати в соцмережах сторінки людей, чиї прізвища містяться в журналі.
Досить швидко з'ясувалося, що багато хто зі списку має акаунти у "Вконтакте".
У багатьох з цих сторінок було одне спільне - їхні власники останній раз заходили на них 15-16 серпня.
Крім того, у багатьох виявилися закриті "стіни" - розділ, де кожна людина могла залишити повідомлення.
Згодом кілька сторінок були видалені. Але на деякі інші власники заходили вже в наступні дні.
Похорон і напади
На сторінці, яка належить Леоніду Кічаткіну, 22 серпня було опубліковано інформацію про його загибель і про похорон на кладовищі в містечку Вибути під Псковом. Повідомлення було підписане його дружиною.
Згодом воно було видалене, а на сторінці дружини з'явилося оголошення про те, що Леонід Кічаткін живий.
Журналісти кількох російських видань змогли додзвонитися до неї, але по телефону жіночий голос також нібито сказав, що офіцер живий.
Більш того, за їхніми повідомленнями, жінка передала трубку якомусь чоловікові, який назвав себе Леонідом Кічаткіним і сказав, що він абсолютно здоровий.
Проте, 25 серпня у Вибутах пройшов похорон - про нього розповіла місцева газета "Псковська губернія", мережеве видання "Слон" і телеканал "Дождь".
Газета опублікувала знімки свіжих могил з вінками та іменами Леоніда Кічаткіна і іншого чоловіка у десантній формі - Олександра Осипова.
Репортажі про похорон також опублікували петербурзьке видання "Фонтанка.Ру" і "Новая газета".
Безіменні могили
Уже наступного дня, 26 серпня, з'явилися повідомлення про погрози журналістам, які приїхали до Пскова шукати інформацію про загиблих.
Про спробу затримання на кладовищі розповів кореспондент "Дождя". За його словами, погрози надходили на адресу журналістів "Русской планеты", "Фонтанки.Ру" і "Новой газеты".
При цьому деякі знайомі тих десантників, чиї імена виявилися в журналі повірки, і чиї сторінки були знайдені в соцмережах, відмовлялися говорити з журналістами по телефону, побоюючись, за їхніми словами, прослуховування.
Вдень 27 серпня телеканал "Дождь" повідомив, що, за його інформацією, з хрестів на могилах Осипова і Кічаткіна зняли таблички.
Солдатські матері
25 серпня міністр оборони України Валерій Гелетей на своїй сторінці у Facebook опублікував звернення до родичів російських військових, які, за його словами, були захоплені на території України.
Він сказав, що в полон потрапили "багато російських військовослужбовців", які при цьому офіційно перебувають на навчаннях. Міністр запропонував родичам самим забрати військових з України, не пояснивши, щоправда, як це зробити.
Між тим в Комітети солдатських матерів Росії стали звертатися люди, які вважали, що їхні рідні, що проходять службу в російській армії, могли виявитися залученими до українського конфлікту.
Вдень 26 серпня голова саратовського відділення Спілки солдатських матерів провела прес-конференцію з матір'ю десантника Іллі Максимова, який служив у псковської дивізії ВДВ.
Того ж дня вона розповіла Російській службі Бі-бі-сі, що замполіт частини, в якій служив її син, сказав їй, що він знаходиться на навчаннях в Ростовській області, пробуде там ще два-три тижні, додавши, що там немає зв'язку.
Однак вже 27 серпня Любов Максимова розповіла про те, що її син сам подзвонив родині.
"Він дзвонив татові, дзвонив він не зі свого телефону. Пролунав дзвінок, включили і сказали: "З вами буде говорити зараз ваш син". Сказав: "Все добре. Перебуваю на навчаннях в Ростовській області. Розмова була буквально протягом півтора хвилин. В 11:43, ось в цей час. Тато запитав його: "Як справи?" Він каже: "Все добре, все нормально, довго розмовляти не можу, тому що телефон не мій, дорогий зв'язок", - розповіла вона.
Іванівські десантники
Сім'ї костромських десантників (331-й полк Свірської 98-ї дивізії ВДВ знаходиться в Костромі, хоча сама дивізія дислокується в Іваново), які фігурували на відеозапису СБУ, зустрілися з командуванням частини, яке фактично визнало факт знаходження своїх військовослужбовців на території України.
"Заступник командира розповів про те, що відбулось перекидання з полігону на полігон, і дві машини, які йшли останніми, заблукали, бо там як такого кордону не було і немає - не відмічено, ні навігатора, нічого не було, вони заблукали. Вони по Ростовській області йшли, а потім, коли їх почали обстрілювати, вони зрозуміли, що вони заїхали на землю України, потрапили на територію, і дві машини були підбиті", - розповіла Російській службі Бі-бі-сі Людмила Хохлова з костромського комітету "Солдатських матерів", яка брала участь у зустрічі.
"Поки наші хлопці виходили і розбиралися, куди вони потрапили, їх взяла в полон СБУ, Служба безпеки. Десять людей потрапили в полон. Жодного там опору, жодного бою там не було, і збройного опору жодного там не було. Просто хлопчаки не зрозуміли, куди вони потрапили. А потрапили вони в полон", - передала слова офіцера Хохлова.
Родичі просять повернути десантників додому.
Переповнені шпиталі
27 серпня стало відомо, що Рада при президенті Росії з прав людини звернувся до Слідчого комітету з проханням перевірити інформацію про загибель дев'ятьох військовослужбовців-контрактників з 18-ї Шалінської мотострілецької бригади.
Інформація про загибель дев'яти військовослужбовців надійшла два тижні тому.
За даними РПЛ, серед загиблих є уродженці Дагестану.
Крім того, як розповіла Російській службі Бі-бі-сі член Ради Елла Полякова, за її даними, наразі в шпиталях на півдні Росії знаходиться багато поранених.
Без коментарів
Офіційних коментарів з приводу всіх цих подій ані від міністерства оборони Росії, ані від інших посадових осіб поки що не надходило.
Поки що єдиною реакцією залишаються слова командувача ВДВ генерал-полковника Володимира Шаманова, який 21 серпня публічно заявив: "У нашій десантно-штурмовій бригаді всі живі і здорові".
Як пояснив військовий експерт Віктор Мураховський, пан Шаманов в цей момент відповідав на питання про конкретне об'єднання, в якому дійсно не було втрат.
Версію про те, що десантники могли опинитися в Україні через навігаційні помилки при патрулюванні кордону, спочатку висловило в інтерв'ю російським інформагентствам анонімне джерело в міноборони.
Про те, що десантники з 98-ї Свірської дивізії потрапили в полон також через навігаційний збій під час маршу з полігону на полігон, солдатським матерям сказали вже пізніше.
Як вважає Віктор Мураховський, міністерство оборони не коментує цю інформацію в очікуванні рішення президента Росії.
При цьому пояснення військових про навігаційні збої він вважає цілком логічною, принаймні щодо 98-ї дивізії.
За його словами, 98-а дивізія досі оснащена старою радянською технікою, включно з БМД-2, у її військовослужбовців відсутні сучасні навігаційні системи, і загубитися вночі під час маршу її десантники цілком могли.
"БМД древні, без навігації. Там орієнтуються методами Другої світової війни. Сам факт такого блукання - не феноменальний", - сказав пан Мураховський.
Не полонені, а порушники?
У середу ввечері стало відомо, що десантники з 98-ї дивізії, відеозапис допиту яких оприлюднило СБУ, отримали статус затриманих, а не військовополонених.
Як розповіли ВВС Україна експерти, це дозволить українській і російській стороні порівняно швидко провести переговори щодо їхньої подальшої долі.
"Якби в Україні був визнаний стан війни з Росією, то вони вважались би військовополоненими. Оскільки такого стану немає, то десантники вважаються затриманими. Тобто їхній вчинок в Україні розглядатиметься як кримінальний злочин", - пояснює Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова.
Володимир Гулима, керівник Центру досліджень проблем регіонального і міжнародного співробітництва, пояснив, що їхню долю полегшує той факт, що вони не чинили опору під час затримання, хоча були озброєні.
"Для росіян це означає, що вони не здійснювали бойових дій на українській території, а лише порушили державний кордон, тому до них будуть застосовані відповідні правові норми. Оскільки в них була зброя, то, очевидно, до них буде застосовано статтю про незаконне переміщення зброї через кордон", - вважає військовий експерт.
Джерело: ВВС Україна
Теґі:
