Бойові дії на Чернігівщині у серпні–вересні 1941 року
З початку Великої Вітчизняної війни територія Чернігівської області опинилася в зоні наступу північного флангу групи армій Південь (6-а армія (Рейхенау), 17-а армія (Штюльпнагель), 1-а танкова група (Клейст). Оборону тримали війська Південно-Західного фронту на чолі з нашим земляком Михайлом Кирпоносом (5-а армія (Потапов), 21-а армія (Кузнецов), 37-а армія (Власов).
Безпосередньо бойові дії на Чернігівщині розпочалися у другій половині серпня 1941 р.. Саме на Сіверщині був розгромлений Південно-Західний фронт, що стало однією з найтяжчих поразок радянської армії. Київський котел – оточення та знищення 5-ї, 21-ї, 26-ї, 37-ї та частково 38-ї й 40-ї армій, як операція виник в процесі виконання іншої бойової задачі вермахту по знищенню 5-ї армії. Ця армія найбільш дошкуляла командуванню Німеччини, при чому Гітлер у своїх наказах тричі її згадував, вимагаючи негайно знешкодити.
21 серпня директивою № 35 було поставлене завдання групам армій Південь та Центр нанести удари, якими відсікалися основні частини Південно-Західного фронту.
23 серпня німецькі війська захопили плацдарм в районі Окунінове в зоні оборони 37-ї армії, загрожуючи південному флангу 5-ї армії, з можливістю виходу в її тили. 26 серпня 2-а танкова група Гудеріана прорвала південний фланг Брянського фронту та захопила Новгород-Сіверський, створивши загрозу виходу в тили 21-ї та 5-ї армій. Реагуючи на це радянське командування здійснило ряд заходів, які, зрештою підіграли противнику.
23-25 cерпня 1941 р. німецькі бомбардувальники ескадри «Конкор» нищівно бомбили Чернігів. Значна частина міста була вщент зруйнована.
25 серпня 21-а армія була передана Брянському фронту та почала перегрупування вздовж оборони 5-ї армії, змішуючи тили. 28 серпня з військ 5-ї армії була створена 40-а армія. Таким чином на послаблену та знекровлену армію Потапова була покладена задача, з якою фактично впоратися було неможливо.
З Окунінівського плацдарму німецькі війська 6-ї армії, зосередивши достатні сили, почали просуватися в напрямок Остра, де невдовзі захопили плацдарм на лівому березі Десни. Одночасно здійснювався масований наступ 2-ї танкової групи з півночі на південь. Вже на початку вересня сили радянських військ, які захищали Чернігівщину, прикриваючи Київ, були розсічені. У майбутньому великому котлі почали створюватися локальні оточення, в яких зникали цілі дивізії.
Протягом 7–10 вересня в районі села Козероги Чернігівського району була оточена та практично знищена 195-а стрілецька дивізія, якою командував генерал Віталій Несмєлов. 2009 року пошуковцями був віднайдений та переданий до музею сейф з документами політвідділу цієї дивізії. Робота з ними ще триває. Сьогодні реставровано близько 100 аркушів: політдонесення, рапорти, довідки, списки особового складу політпрацівників, бланки тощо. В документах описані настрої бійців та командирів які були різні. Вересневі документи містять тривогу з приводу ситуації та відсутності чітких наказів і взаємодії частин.
Наприкінці серпня німецьким військам, що просувалися з півночі вдалося форсувати Десну та захопити плацдарм біля с. Виблі Куликівського району. Всі спроби бійців та командирів 15-го стрілецького корпусу вибити їх звідти виявилися невдалими, мало того 2 вересня в контратаці загинув командир корпусу полковник Михайло Бланк. Наявними силами армії стримати наступ противника було не реально, її сили танули, а завдання, які Михайло Потапов отримував, виконати було неможливо. 9 вересня був залишений Чернігів, а до 20 вересня вся територія області була окупована.
Ще наприкінці серпня, захопивши плацдарм поблизу Кременчуга 1-а танкова група та 17-а армія 10 вересня почали стрімкий рух на північ, на зустріч танкам 2-ї групи. Зустрівшись 15 вересня поблизу Лохвиці та замкнувши кільце таким чином оточили весь фронт. Буквально за 5 днів після цього Південно-Західний фронт був фактично знищений.
За різними даними втрати нашої армії склали до 700 тис., з них 628 тисяч безповоротні. За німецькими даними тільки полонені склали 665 тисяч.
В експозиції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського висвітлена тема оборонних боїв на Чернігівщині у серпні–вересні 1941 року матеріалами безпосередніх учасників, в тому числі й командного складу. Останніми роками зібрання поповнюється матеріалами пошукових робіт з Чернігівського та Щорського районів. Музейним співробітникам інколи вдається встановити прізвища загиблих та розшукати їхніх нащадків.
Сергій Лаєвський
директор Чернігівського
обласного історичного музею
імені В.В. Тарновського
Безпосередньо бойові дії на Чернігівщині розпочалися у другій половині серпня 1941 р.. Саме на Сіверщині був розгромлений Південно-Західний фронт, що стало однією з найтяжчих поразок радянської армії. Київський котел – оточення та знищення 5-ї, 21-ї, 26-ї, 37-ї та частково 38-ї й 40-ї армій, як операція виник в процесі виконання іншої бойової задачі вермахту по знищенню 5-ї армії. Ця армія найбільш дошкуляла командуванню Німеччини, при чому Гітлер у своїх наказах тричі її згадував, вимагаючи негайно знешкодити.
21 серпня директивою № 35 було поставлене завдання групам армій Південь та Центр нанести удари, якими відсікалися основні частини Південно-Західного фронту.
23 серпня німецькі війська захопили плацдарм в районі Окунінове в зоні оборони 37-ї армії, загрожуючи південному флангу 5-ї армії, з можливістю виходу в її тили. 26 серпня 2-а танкова група Гудеріана прорвала південний фланг Брянського фронту та захопила Новгород-Сіверський, створивши загрозу виходу в тили 21-ї та 5-ї армій. Реагуючи на це радянське командування здійснило ряд заходів, які, зрештою підіграли противнику.
23-25 cерпня 1941 р. німецькі бомбардувальники ескадри «Конкор» нищівно бомбили Чернігів. Значна частина міста була вщент зруйнована.
25 серпня 21-а армія була передана Брянському фронту та почала перегрупування вздовж оборони 5-ї армії, змішуючи тили. 28 серпня з військ 5-ї армії була створена 40-а армія. Таким чином на послаблену та знекровлену армію Потапова була покладена задача, з якою фактично впоратися було неможливо.
З Окунінівського плацдарму німецькі війська 6-ї армії, зосередивши достатні сили, почали просуватися в напрямок Остра, де невдовзі захопили плацдарм на лівому березі Десни. Одночасно здійснювався масований наступ 2-ї танкової групи з півночі на південь. Вже на початку вересня сили радянських військ, які захищали Чернігівщину, прикриваючи Київ, були розсічені. У майбутньому великому котлі почали створюватися локальні оточення, в яких зникали цілі дивізії.
Протягом 7–10 вересня в районі села Козероги Чернігівського району була оточена та практично знищена 195-а стрілецька дивізія, якою командував генерал Віталій Несмєлов. 2009 року пошуковцями був віднайдений та переданий до музею сейф з документами політвідділу цієї дивізії. Робота з ними ще триває. Сьогодні реставровано близько 100 аркушів: політдонесення, рапорти, довідки, списки особового складу політпрацівників, бланки тощо. В документах описані настрої бійців та командирів які були різні. Вересневі документи містять тривогу з приводу ситуації та відсутності чітких наказів і взаємодії частин.
Наприкінці серпня німецьким військам, що просувалися з півночі вдалося форсувати Десну та захопити плацдарм біля с. Виблі Куликівського району. Всі спроби бійців та командирів 15-го стрілецького корпусу вибити їх звідти виявилися невдалими, мало того 2 вересня в контратаці загинув командир корпусу полковник Михайло Бланк. Наявними силами армії стримати наступ противника було не реально, її сили танули, а завдання, які Михайло Потапов отримував, виконати було неможливо. 9 вересня був залишений Чернігів, а до 20 вересня вся територія області була окупована.
Ще наприкінці серпня, захопивши плацдарм поблизу Кременчуга 1-а танкова група та 17-а армія 10 вересня почали стрімкий рух на північ, на зустріч танкам 2-ї групи. Зустрівшись 15 вересня поблизу Лохвиці та замкнувши кільце таким чином оточили весь фронт. Буквально за 5 днів після цього Південно-Західний фронт був фактично знищений.
За різними даними втрати нашої армії склали до 700 тис., з них 628 тисяч безповоротні. За німецькими даними тільки полонені склали 665 тисяч.
В експозиції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського висвітлена тема оборонних боїв на Чернігівщині у серпні–вересні 1941 року матеріалами безпосередніх учасників, в тому числі й командного складу. Останніми роками зібрання поповнюється матеріалами пошукових робіт з Чернігівського та Щорського районів. Музейним співробітникам інколи вдається встановити прізвища загиблих та розшукати їхніх нащадків.
Сергій Лаєвський
директор Чернігівського
обласного історичного музею
імені В.В. Тарновського
|
Теґі:
