Важко знайти у створеному людиною матеріальному середовищі об’єкти, які б були оповиті такою кількістю численних легенд та таємниць, як підземні ходи та споруди минулого. Письмових свідчень про такі споруди ви не знайдете ні в архівах ні в історичних джерелах. Тільки інформація випадкових очевидців натякає на загадкові підземні об’єкти, і її іноді важко відділити від легенд і байок. Та ще численні факти осідання землі, просадки фундаментів, які час від часу виникають там, де як кажуть «ніби нічого ніколи не було», промовисто вказують на загадкові підземні об’єкти.
Здавна архітектуру підземних споруд називають тератектурою, бо вона є прямим продовженням наземної архітектури. Будівництво підземних споруд було у всі часи ознакою високої будівельної майстерності і вимагало знання спеціальних технологій.
В 50 – х роках XX ст. з’явився новий термін – спелестологія. Це захоплююча мішанка туризму та науки, яка вивчає пустоти штучного походження. В самому широкому розумінні слова спелестологія – це наука про штучні підземні споруди. З однієї сторони спелестологія тісно пов’язана із спелеологією, і тому прийнято вважати спелестологію розділом наукової спелеології. З іншого боку, спелестологію можна розглядати як розділ археології.
Підземні споруди минулого ділились на два типи:
а) Підземелля - які є крупними об’єктами, що включають в себе підземні ходи (як правило декілька), іноді некрополі, колодязі, сховища, схованки і будувались в військових цілях, і іноді в громадських (для зберігання цінностей, церковних реліквій, товарів), використовувались як в’язниці.
б) Підземні ходи - які є окремо проритими під землею тунелями між двома або декількома пунктами з певною метою.
Всі давні цивілізації минулого ніби своєрідно змагалися за величину та розмах підземного будівництва. Відомо, що на десятки кілометрів розтягнулися багатоповерхові лабіринти єгипетських пірамід та храмів, секрети яких не стали відомими нащадкам на протязі тисячоліть. Таємницями оточені унікальні підземні споруди інків, підземні міста Малої Азії і Близького Сходу, підземні споруди Каппадокії, підземелля островів Оук та Пасхи, підземні споруди Лондона, Парижа, Неаполя, що вражають своїм розмахом и функціональністю. Відомо, що в Європі підземне будівництво почало набувати широкого розмаху з часів палеоліту.
Що стосується слов’ян, то в будівельній культурі стародавньої Русі завжди були присутні різноманітні типи підземних споруд, які успішно добудовувались в період середньовіччя прийомами, які були перейняті з фортифікаційного досвіду як власного так і Візантії та Європи. Значення розвинутої системи підземних споруд для оборони прирівнювалося в ті часи до значення міцності и боєздатності стін, башт, валів. На жаль, нині історики відкидають цей фактор, що є свідченням відсутності відповідних знань.
Відомо, що на Русі до ХIV століття не практикувалося складання детальних планів певних населених пунктів, майже не було географічних та топографічних карт. До того ж утаємничений характер підземних споруд не дозволяв наносити їх на карти або згадувати про них письмово.
Звідси, було б нерозумно шукати письмові матеріали про підземні ходи, карти, тощо, виходячи з логіки сучасних документальних (архівних) наукових підходів. В старовину замовники будівництва таких підземних об’єктів були не зацікавлені в розповсюдженні подібної інформації, бо від цього залежала їх власна безпека. Крім того не було необхідності залишати схеми підземель будь кому, крім найближчого оточення. В усі часи таємниці підземель були важливою складовою професійності архітектора та будівельників, які мусили їх берегти.
Інформація про підземні споруди в радянські часи була недоступною. Цьому сприяв також і Указ Сталіна 1947 року про обмеження доступу до підземних споруд, що був направлений на їх знищення. Будівельники, які під час земляних робіт потрапляли на підземні ходи, змушені були кликати не істориків і археологів, а в першу чергу співробітників КДБ, після чого в більшості випадків ходи засипалися, а інформація утаємничувалася. Залишається надіятись і на те, що нині історики отримають доступ до архівів КДБ і СБУ де можливо буде почерпнути цікаві факти і свідчення про виявлені підземелля.
Останнім часом з’явилось багато інформації в ЗМІ про виявлення підземель майже в кожному стародавньому місті України: Харкові, Львові, Кам’янці Подільському, Кременці, Вінниці, Сумах, та багатьох інших.
На території України, яка багата древньою історією, виявлено багато підземних архітектурних споруд різного віку та призначення. Відомо що Київ завжди славився своїми підземними лабіринтами. Слава київських християнських катакомб прокотилася по просторах середньовічної Європи. Історичні відомості з описом печер знаходимо в «Повісті Минулих літ». Окремі свідчення, які де-не де є у літописах не можуть являти собою достатньо зрозумілі описи, що дають ясну картину про призначення та конструкції підземель. Вповні зрозуміло, що такі заходи секретності в ті суворі часи не були зайвими. Готуючись до осади, ворог в першу чергу намагався зібрати свідчення про об’єкти оборонців: водні ресурси, резервуари, колодязі, підземелля і т.п.
А здобутки середньовіччя? Замки, монастирі, фортеці завжди будувалися з чітко продуманою системою ходів, тунелів, криниць, погребів, схованок. Неможливо уявити жодної оборонної споруди того часу без таємничих ходів, що ведуть за їх межі (рис. 1).

Рис.1 – Підземний хід біля села Пересопниця Рівненського району

Також неможливо уявити без підземель і рядове середньовічне місто, яке мусило мати добре розвиту систему сховищ, схованок. ходів і т.п. Підземні ходи або схованки, як їх називали в середньовіччі, мали багато функцій. Вони використовувались як “підслухи”, які дозволяли визначити оборонцям в якому напрямку вороги ведуть підкоп під стіною укріплення для закладки порохового заряду. Крім того, підземні ходи вели до спеціальних питних колодязів, необхідних на випадок облоги. Як правило ходи і колодязі служили і своєрідними арсеналами. Вони використовувались і для несподіваних акцій в тилу ворога чи передачі повідомлення союзникам з проханням допомоги. Підземні ходи часто облаштовувались різноманітними пастками та глухими тупиками.
Розвинена система підземних об’єктів і споруд є в відомому місті Дубно. Якщо врахувати наявність там фортеці і те, що в місті в середні віки проходили великі європейські ярмарки, то можливо лише уявити розмах підземного будівництва на території цього стародавнього міста. На жаль, ця частина міської архітектурної спадщини до цього часу ні досліджена, хоча кажуть, що в 70-х роках XX століття львівські спелеологи робили спробу виявлення підземних ходів в Дубно. Матеріали цих досліджень до рівненських істориків, на жаль, не потрапили. В період новітньої інтенсивної забудови міста, з’явилась інформація про виявлені підземні об’єкти з дубових колод на глибині більш ніж 4 метри, можливо погребів. На жаль будівельники намагаються про такі знахідки нікого не інформувати, щоб не зривати терміни будівництва.
Якщо врахувати, що історичні традиції багатьох релігійних культур вимагали будівництва підземних храмів та монастирів, то і ця сторінка історії теж потребує детального дослідження. Після частого руйнування наземної частини, монастирі залишили по собі складні архітектурно-археологічні структури під землею. В підземній частині таких монастирських споруд, як правило були сховища церковних цінностей, бібліотеки, поховання монахів та інше. Дослідникам залишилась унікальна можливість виявити ці споруди де, без сумніву, нас чекають цікаві відкриття.
У Рівненській області в період середньовіччя було зведено десятки монастирів, більша частина з яких пізніше була зруйнована (рис. 2). Чітке місцезнаходження деяких з монастирів до цього часу викликають суперечки істориків. Наприклад місцезнаходження Пересопницького монастиря, в якому була надрукована українська реліквія - відоме Пересопницьке Євангеліє. Спроби археологів знайти цей монастир до цього часу не увінчались успіхом. На думку фахівців, дослідження прогнозованої території древнього монастиря геофізичними методами дали б позитивний результат.

Рис.2 – Недосліджені підземні ходи в м.Дубно під св. Миколаївським монастирем "

Володимир Короленко у своїй книзі “Діти підземелля” пише про підземні ходи в місті Рівному. На жаль до цього часу інформація з книги чомусь не зацікавила істориків нашого міста. Натомість деякі з очевидців в Рівному та області згадують, як ще дітьми ходили по підземним ходам, і навіть пам’ятають напрямки деяких з цих ходів. Інші розповідають про випадки появи проваль на місцевих дорогах і шляхах біля деяких населених пунктів. Ось і фахівці ДЦ «Рівне-Суренж» оглянули провалля на дорозі у районі с.Хотин Рівненського району, що оголило фрагмент земляної стіни підземної споруди зі слідами ретельно згладженої поверхні. В цьому місці за словами місцевих жителів існував вхід до невідомого підземного об’єкту, який використовували місцеві жителі в період монголо-татарської навали XIII століття.
Існує багато легенд та розповідей про підземні ходи, що прямують від Острозького Замку до села Межиричі, а потім до села Дермань. Говорять про підземні ходи у Дубно, Гощі, Дубровиці, Корці та інших містах (рис. 3). А про такі об’єкти у місті Рівному вже згадувалось. Давні підземелля Рівного схоже використовувались і в часи Другої Світової війни. Деяка частина місцевих євреїв, за спогадами очевидців, рятуючись від розстрілів, ховалась під час війни саме в них.

Рис.3 – Підземний хід в м. Гоща

Попередні геофізичні та біолокаційні дослідження на територіях навколо міста Рівного показали наявність підземних структур і на багатьох древніх слов’янських оборонних спорудах, які часто використовувались та добудовувались в часи Київської Русі. Вони відомі історикам як давньоруські городища. На жаль перебуваючи офіційно на державному обліку ці пам’ятки археології ніколи системно не досліджувалися методами геофізики. Здебільшого істориками та археологами вивчалась лише наземна частина, а через відсутність найновішої технічної інформації та відповідної геофізичної апаратури, свідомо обходили питання підземних досліджень. А про те що шукати є що, говорять факти.
На це вказують результати попередніх досліджень невідомого підземелля на території міського парку ім.Шевченка в м.Рівне (рис. 4). Під час проведення буріння фахівцями-геофізиками на місці прогнозованого підземного ходу, було виявлено, що за рослинним шаром йде досить великий прошарок чистого річкового піску не характерного для цієї місцевості, а далі за ним залягає природній грунт. Схоже на те, що підземний хід раніше був засипаний (замитий) цим піском уже в радянські часи.

Рис.4 – Підземні ходи (підземелля) в парку ім.Шевченко м.Рівне

В Здолбунівському районі спеціалістами нашого центру була здійснена спроба дослідження підземної споруди, яка активно використовувалася в період Другої Світової війни. Місцеві жителі розповіли, що в ній ховались бійці УПА. Про нього дізнались органами НКВД, і вхід у підземелля був заблокований та обстріляний з гранатометів. Склепіння входу обвалилось за 15 метрів від початку. Дане підземелля місцеві жителі описували як велике приміщення з лавами по боках. За нашими припущеннями об’єктом міг бути древній підземний монастир, дослідити який вже навряд чи вдасться.
В 2007 році наш центр провів геофізичні дослідження ділянки на місці майбутнього підземного торгового комплексу, що біля Воскресенського собору в місті Рівному. Геофізика дала цікавий матеріал про аномалії, які можуть бути об’єктами, що знаходяться на різних глибинах. Звіт був переданий через замовника і археологам, проте вони не скористались отриманою інформацією. Можливо це станеться в період ведення земляних робіт?
Восени 2007 року при проведенні земляних робіт при будівництві учбового корпусу Острозької Академії, в центрі міста Острога будівельники натрапили на підземні об’єкти. Терміново були запрошені археологи, які вже розпочали позапланові дослідження. Цікаво, що подібну нештатну ситуацію для Острога геофізики прогнозували ще рік тому, наголошуючи на необхідності планових робіт і в Острозі і в інших стародавніх містах Рівненщини. Для цього в 2006 році працівниками ДЦ «Рівне-Суренж» були проведені зустрічі з мерами історичних міст Рівненщини зі спробою зацікавити їх необхідністю дослідження підземних об’єктів та ідеєю подальшого нанесення підземних структур на генплани міст для врахування цього фактору при відведенні земельних ділянок під будівництво. Дослідження таких структур та вирішення питання можливої їх музеєфікації безперечно привернуло б великий інтерес до Острога, інших міст, як до туристичних центрів всеукраїнського масштабу.
Після надання в приватні руки Клеванського замку в Рівненському районі, з’явилось питання про умови його дослідження і реконструкції. На наш погляд, вкрай необхідно першочергово дослідити саме підземну частину замку (геофізичними методами), а по тому перейти до реконструкції його наземної частини. Вивчення та очищення підземних структур і ходів надасть замку повноцінності як історико-архітектурному об’єкту. Виникне можливість музеєфікації підземної частини що збереглася.
Чекають досліджень Корецький, Грабовський, Новомалинский і інші замки. Мета - доповнити невідомі сторінки історії України. Якщо геофізичні та археологічні дослідження сприятимуть можливості музеєфікації хоча б їх фрагментів, то приплив туристів у наші історичні міста значно б збільшився.
Історико-культурне надбання дуже часто розглядають як обмежуючий фактор в сфері містобудування. Зрозуміло, інвесторам треба будувати, містам потрібні інвестиції, а дослідники створюють «проблеми» зі збереженням старовини. Якщо врахувати, що інвестори в наш час найчастіше всього столичні, то їм не надто близьке до серця історичне надбання провінційних містечок. Проте воно дороге нам, рівнянам! Дослідників та краєзнавців, які виступають проти агресивного будівництва такі інвестори не надто шанують, бо питання не вирішено на законодавчому рівні.
Знаючи в якому занедбаному стані в Україні знаходяться замки, палаци (частина з яких дивом дожила до нашого часу) важко прогнозувати їх майбутнє. Повстає питання - чи проблеми дослідження підземної урбаністики міських історичних центрів, фортець, стародавніх монастирів буде зрозуміла і підтримана державою та місцевою владою, бізнесом та чиновниками від культури? Безперечно необхідно піднімати подібні проблеми та шукати підтримку суспільства для збереження об’єктів підземної урбаністики.
Геофізичні дослідження при відводі земельних ділянок під будівництво, дадуть можливість скласти уявлення про підземні споруди і поставити питання про їх дослідження та можливу музеєфікацію. Не можливо допустити, щоб усталена сьогодні земельна та будівельна політика і надалі була механізмом, що руйнує історичні надбання. Уже нині в центральних районах історичних поселень планується спорудження підземних торгових комплексів, стоянок, доріг, що дає можливість «заглянути» вглиб землі історикам. Проте ці ж плани залишають можливість будівельникам майже законно руйнувати древню підземну архітектуру. Вихід з цієї ситуації дуже простий – узаконене владою регулярне випереджуюче проведення геофізичних досліджень хоча б в історичних частинах міст з наступним нанесенням підземних споруд на генплани цих міст. Це європейська практика! Це веління часу!
Через швидкі темпи забудови історичних міст, та недосконалість законодавства про охорону культурної спадщини ми, як суспільство, свідомо втрачаємо можливість отримання важливої інформації з минулого. Років через десять, коли вся територія центрів Острога, Дубно, Гощі, Корця та інших міст буде повністю забудована, ця тема, на жаль, уже вичерпається. А поки що спеціалісти ще мають змогу щось вияснити на тих ділянках, де будівництво ще не розпочалося, але планується. До того ж, геофізики мають для цього необхідну апаратуру і методику. Дослідницька робота, безперечно, потребує і чіткої злагодженості дій між органами влади та архітектури, взаємодії між істориками, археологами, спелеологами, геофізиками, чого поки що немає. Незрозуміло також і чому дотепер в Україні археологи стороняться новітніх геофізичних технологій ХХI століття. У світі жодне велике археологічне дослідження не розпочинається без роботи геофізиків. Бо саме методами геофізики можливо виявляти підземні споруди неруйнівними методами, значно спростивши роботу археологів, давши їм підказки де варто проводити розкопки. Археологічні дослідження, що здійснюються нині, часто вже на стадії будівництва, лишень аварійні заходи, а не планомірна, продумана робота, вартість якої є мізерною в порівнянні з вартістю будівництва. Вони не є виходом зі становища бо не рятують ситуацію зі збереженням спадщини, а скоріше констатують гірку правду нинішніх українських реалій.
Фахівці ДЦ «Рівне-Суренж» вважають, що комплексне дослідження підземних споруд на території історичних населених пунктів можуть дати відповіді на цілу низку питань, та дадуть інформацію:
- про просторове місцезнаходження об’єктів та площу розповсюдження підземних пустот, об’єктів;
- про походження підземних об’єктів та їх датування;
- про ступінь збереження підземних об’єктів та вирішення питання про їх музеєфікацію;
- про можливість розробки охоронних зон історичних ареалів міст з врахуванням підземної урбаністики та наступного нанесення їх на генплани;
- про оцінку ризику для вже існуючих наземних будівель, які розташовані над підземними спорудами минулого;
- про вирішення питання вторинної експлуатації виявлених стародавніх підземель.
Залишається відкритим і питання, чи потрібні Україні як державі, а її народу як цивілізованій нації, знання про власну минульщину, яка знаходиться зовсім поряд із нами, тут, в підземному просторі, під нашими ногами, нашими містами та селами? Чи ми залишимось тими хто нещадно руйнує артефакти минулого, свідоцтва історії наших предків, посилаючись на бідність, «об’єктивні» обставини чи ще щось інше? Час, думаю, покаже…