Крах соціальної моделі та криза політичного лідерства
Європейці знову масово виходять на вулиці своїх міст.
У Франції та Німеччині - через проблеми з фінансуванням освіти та погіршення якості державних послуг. В Іспанії та Італії - через житлову кризу. Десятки європейських міст охопили протести через зростання вартості життя.
За різними вимогами протестувальників стоїть спільна проблема: європейська соціальна модель дедалі важче витримує фінансове навантаження.
Протягом десятиліть Європа будувала державу загального добробуту. Високі пенсії, доступна медицина, безкоштовна освіта, соціальні виплати та захист працівників стали невід’ємною частиною європейського способу життя.
Країни ЄС витрачають у середньому близько 10% ВВП на державні пенсії - майже вдвічі більше, ніж США. Загальні соціальні витрати наближаються до 30% ВВП, тоді як в Америці становлять менше 20%.
Ангела Меркель свого часу зауважила: на Європу припадає 7% населення світу, 25% світового ВВП і 50% світових соціальних витрат.
Навіть Німеччина та скандинавські країни, які свого часу змогли зробити соціальну модель фінансово стійкішою та змогли уникнути боргів, сьогодні відчувають дедалі більший тиск. Німецькі соціальні витрати наблизилися до 30% ВВП.
П’ять країн ЄС уже мають державний борг на рівні або вище 100% ВВП. Серед них Франція, Італія та Іспанія. Франція лише на відсотки за державними запозиченнями витратить у 2027-му 91 млрд євро - проти 79 млрд у 2026-му.
Європа стрімко старіє.
Працездатного населення стає менше, а кількість пенсіонерів зростає. Це означає більше витрат на пенсії, медицину та соціальний догляд і менше платників податків. За прогнозами Єврокомісії, до 2050 року частка людей віком понад 65 років сягне близько 30%.
Водночас європейська економіка втрачає динаміку.
Повільне зростання продуктивності, відставання в інноваціях, проблеми конкурентоспроможності промисловості та високі ціни на енергоносії обмежують можливості держав фінансувати дедалі більші соціальні зобов’язання.
До цього додаються нові витрати на оборону та безпеку після російської агресії проти України.
Енергетична криза, яка розпочалася ще у 2022 році, отримала новий імпульс через війну на Близькому Сході. Зростання цін на нафту, газ і пальне знову посилює інфляційний тиск та б’є по добробуту звичайних громадян.
Усе це створює дедалі більшу напругу в суспільстві.
Цим користуються популістські партії, які набирають популярності в багатьох європейських країнах.
Парламенти стають фрагментованішими, коаліції - нестабільнішими, а спроби провести непопулярні, але необхідні реформи перетворюються на предмет політичного торгу і боротьби за голоси виборців.
Показові настрої самих громадян:
85% французів вважають необхідним терміново скоротити державний борг. Але водночас 56% виступають за зниження пенсійного віку.
Близько двох третин німців визнають, що держава загального добробуту більше не є фінансово доступною. Проте більшість не підтримує конкретних пропозицій щодо скорочення соціальних витрат.
У цьому і полягає класичний парадокс:
люди розуміють, що зміни необхідні, але не хочуть відмовлятися від жодної зі звичних гарантій.
Європа опинилася перед складним вибором:
адаптувати соціальну модель до нових економічних і демографічних реалій або продовжувати фінансувати сьогоднішній рівень життя за рахунок боргів і майбутніх поколінь.
Додайте до цього кризу політичного лідерства.
Європі дедалі більше бракує політиків, здатних не просто реагувати на суспільне невдоволення, а пояснювати складні проблеми, пропонувати непопулярні рішення і переконувати людей у необхідності змін.
Натомість політична конкуренція дедалі частіше зводиться до обіцянок зберегти всі соціальні гарантії, не пояснюючи, звідки на них візьмуться гроші.
🇺🇦Для нас стабільність і процвітання Європи мають стратегічне значення.
Коли уряди ключових держав-донорів змушені боротися за політичне виживання та гасити вуличні заворушення, зовнішня політика відходить на другий план.
Крім того, в умовах гострого дефіциту бюджетів та протестів учителів, медиків і студентів популістським партіям стає значно легше маніпулювати темою зовнішньої допомоги, протиставляючи фінансування України внутрішнім соціальним потребам європейців.
Звісно ж, цю ситуацію спробує використати кремль, який надзвичайно зацікавлений в дестабілізації в Європі та підриві єдності союзників.
🇪🇺Європа зіткнулася не просто з дефіцитом грошей.
Вона зіткнулася з дефіцитом політичної спроможності домовитися про те, як жити в нових економічних і демографічних умовах.
І для України це питання надзвичайної ваги - від нього залежить стійкість нашого головного стратегічного партнера.

Олександр Ломако