Козачка
Струменіє зоря, і за обрій упав
Місяць яблуком червонобоким.
Я – козачка твоя, я дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.
В полі ватри горять, вартовії не сплять,
Ген, розвіявся спокій на попіл.
Я – козачка твоя, я дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий. Руку дам на коня, хай стріла обмина,
Полетімо удвох в степ широкий.
Я козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.
Ти на мене чекай і надій не втрачай
На шляхах світової толоки.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.
Надя Галковська.
