«100 РОКІВ СУСІДСТВА»: ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА, ПРИСВЯЧЕНА УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИМ СТОСУНКАМ
В історії України та Польщі, особливо за останні 100 років, можна простежити багато паралелей. Обидві країни від початку ХХ століття пережили визволення від імперського поневолення та відродження своєї національної держави, відчули на собі гніт нацистського та комуністичного тоталітаризмів, і, врешті, святкували повторне відновлення державності після краху комунізму.
Нова фотодокументальна виставка «100 років сусідства: Україна і Польща», яку підготував Український інститут національної пам’яті, дозволяє по-новому подивитися на стосунки наших держав, звільнивши їх від зайвих емоцій та історичних міфів. Виставка відкрилася 1 листопада у столиці на Хрещатику, біля Головпоштамту.
«Українсько-польські стосунки знають і випадки тісної співпраці, яка будувалася на засадах взаємної користі для обох народів. І ця виставка, яку ми сьогодні презентуємо – яскраве тому підтвердження. Вона демонструє, наскільки паралельними були у багатьох випадках історичні процеси в Україні і в Польщі за ці сто років. І змушує замислитися над тим, якими їм бути в майбутньому. Як на мене, оптимальною є формула, запропонована іще в 70-х роках головним редактором культового часопису «Культура» Єжи Ґєдройцем: «Прощаємо і просимо вибачення». Шлях взаємних претензій та амбіцій – це шлях в нікуди. Давайте залишимо наше минуле історикам, а спробуємо будувати наші стосунки на тому, що може принести максимальну користь нашим народам нині», - наголосив, відкриваючи виставку, Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.
Виставка складається із 20 банерів, присвячених ключовим етапам українсько-польських стосунків, починаючи від Першої світової і до сьогодення, демонструючи історичні паралелі. Зокрема, цікавим є порівняння Українських січових стрільців та Польських легіонів Пілсудського, польського підпілля 1920-30-х років з українським, діяльності Армії Галлера та сірожупанників/синьожупанників, процесів, які супроводжували звільнення від комуністичного рабства та відродження національної держави кінця 1980-х, початку 1990-х років в обох державах.
Історичні переплетення можна простежити не лише через історичні події, але й через долі окремих особистостей, іноді навіть із однієї родини. Яскравий приклад останнього - брати Андрей та Станіслав Шептицькі, один із яких був очільником Української греко-католицької церкви, а інший - відомим польським генералом, міністром оборони Польщі.
«Ця виставка – не історія сусідства двох держав, а фрагменти, через які прозирає історія, це співставлення і протиставлення, яке ілюструє нашу близькість (навіть на рівні родин) та подібність, але й окремість та самобутність. Виставка представлена різними сторінками, за нами ж вибір, яким ми бачимо наше сусідство сьогодні, яким воно постане у майбутньому», - говорить одна з авторок виставки, історик Вікторія Яременко.
Уся виставка побудована на документальних матеріалах. У виставці використані фото та документи з архівів Музею Української революції 1917-1921 років, Центру досліджень визвольного руху, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Instytut Pamieci Narodowei, Narodowe Archiwum Cyfrowe, а також особистих архівів Віталія Скальського, Ярослава Тинченка, Дмитра Понамарчука, Богуміли Бердиховської та Юрія Гаврилюка.
«Архівні документи комуністичних спецслужб є важливою основою для експозиції, оскільки передають всю палітру стосунків між обома народами. Вони наочно демонструють, як більшовики використовували брак порозуміння між українцями та поляками для розпалювання ворожнечі. Як наслідок, обидва народи стали жертвами комуністичного режиму», - переконаний директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут.
На відкритті виставки був присутній і один із героїв виставки, учасник Установчого з’їзду Народного руху України та голова ветеранського об’єднання «Українська Гельсінська спілка» Олесь Шевченко. «Українська Гельсінська спілка з кінця 1980-х співпрацювала із польською «Солідарністю». Особливо тісні контакти у нас були із їхнім підпіллям, «Солідарністю Волчонца». До нас приїжджали відомі польські підпільники Пйотр Глебович та Ядвіга Хмельовська. Вони нам допомагали технікою, літературою, друком листівок. Ми відправляли в Польщу наших студентів, які вчилися працювати на копіювальних апаратах, які у нас були тоді вновинку. У 1990 році ми створили у Варшаві Міжнародний координаційний центр Варшава-90, куди входили представники національно-визвольних рухів багатьох країн із так званого радянського соціалістичного табору. Від України туди входили я і Діана Дідочко з Івано-Франківська», - згадував пан Шевченко.
Виставка «100 років сусідства: Україна і Польща» дозволяє глибше зрозуміти причини та наслідки історичних процесів, які пережили обидві країни. «Цьогоріч Україна і Польща відзначають століття відновлення незалежних держав. Наші народи пройшли схожий історичний шлях і це має сприяти порозумінню між нами сьогодні. Минуле українців та поляків здатне запропонувати нинішньому дню всю палітру відносин - від завзятого протистояння то плідної співпраці. Саме про це різне минуле і розповідає наша виставка. Що саме з цього плекати як елемент спільної пам’яті для майбутнього вирішуємо ми. І саме ми, а не діячі минулого, відповідальні за цей вибір», - зазначає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Виставка демонструватиметься до кінця року.
Автори виставки: історики Володимир В'ятрович, Ярослав Файзулін, Вікторія Яременко, Сергій Рябенко, Максим Майоров, Любов Крупник, Віталій Бака, картограф Дмитро Вортман.
Український інститут національної пам’яті
Нова фотодокументальна виставка «100 років сусідства: Україна і Польща», яку підготував Український інститут національної пам’яті, дозволяє по-новому подивитися на стосунки наших держав, звільнивши їх від зайвих емоцій та історичних міфів. Виставка відкрилася 1 листопада у столиці на Хрещатику, біля Головпоштамту.
«Українсько-польські стосунки знають і випадки тісної співпраці, яка будувалася на засадах взаємної користі для обох народів. І ця виставка, яку ми сьогодні презентуємо – яскраве тому підтвердження. Вона демонструє, наскільки паралельними були у багатьох випадках історичні процеси в Україні і в Польщі за ці сто років. І змушує замислитися над тим, якими їм бути в майбутньому. Як на мене, оптимальною є формула, запропонована іще в 70-х роках головним редактором культового часопису «Культура» Єжи Ґєдройцем: «Прощаємо і просимо вибачення». Шлях взаємних претензій та амбіцій – це шлях в нікуди. Давайте залишимо наше минуле історикам, а спробуємо будувати наші стосунки на тому, що може принести максимальну користь нашим народам нині», - наголосив, відкриваючи виставку, Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.
Виставка складається із 20 банерів, присвячених ключовим етапам українсько-польських стосунків, починаючи від Першої світової і до сьогодення, демонструючи історичні паралелі. Зокрема, цікавим є порівняння Українських січових стрільців та Польських легіонів Пілсудського, польського підпілля 1920-30-х років з українським, діяльності Армії Галлера та сірожупанників/синьожупанників, процесів, які супроводжували звільнення від комуністичного рабства та відродження національної держави кінця 1980-х, початку 1990-х років в обох державах.
Історичні переплетення можна простежити не лише через історичні події, але й через долі окремих особистостей, іноді навіть із однієї родини. Яскравий приклад останнього - брати Андрей та Станіслав Шептицькі, один із яких був очільником Української греко-католицької церкви, а інший - відомим польським генералом, міністром оборони Польщі.
«Ця виставка – не історія сусідства двох держав, а фрагменти, через які прозирає історія, це співставлення і протиставлення, яке ілюструє нашу близькість (навіть на рівні родин) та подібність, але й окремість та самобутність. Виставка представлена різними сторінками, за нами ж вибір, яким ми бачимо наше сусідство сьогодні, яким воно постане у майбутньому», - говорить одна з авторок виставки, історик Вікторія Яременко.
Уся виставка побудована на документальних матеріалах. У виставці використані фото та документи з архівів Музею Української революції 1917-1921 років, Центру досліджень визвольного руху, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Instytut Pamieci Narodowei, Narodowe Archiwum Cyfrowe, а також особистих архівів Віталія Скальського, Ярослава Тинченка, Дмитра Понамарчука, Богуміли Бердиховської та Юрія Гаврилюка.
«Архівні документи комуністичних спецслужб є важливою основою для експозиції, оскільки передають всю палітру стосунків між обома народами. Вони наочно демонструють, як більшовики використовували брак порозуміння між українцями та поляками для розпалювання ворожнечі. Як наслідок, обидва народи стали жертвами комуністичного режиму», - переконаний директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут.
На відкритті виставки був присутній і один із героїв виставки, учасник Установчого з’їзду Народного руху України та голова ветеранського об’єднання «Українська Гельсінська спілка» Олесь Шевченко. «Українська Гельсінська спілка з кінця 1980-х співпрацювала із польською «Солідарністю». Особливо тісні контакти у нас були із їхнім підпіллям, «Солідарністю Волчонца». До нас приїжджали відомі польські підпільники Пйотр Глебович та Ядвіга Хмельовська. Вони нам допомагали технікою, літературою, друком листівок. Ми відправляли в Польщу наших студентів, які вчилися працювати на копіювальних апаратах, які у нас були тоді вновинку. У 1990 році ми створили у Варшаві Міжнародний координаційний центр Варшава-90, куди входили представники національно-визвольних рухів багатьох країн із так званого радянського соціалістичного табору. Від України туди входили я і Діана Дідочко з Івано-Франківська», - згадував пан Шевченко.
Виставка «100 років сусідства: Україна і Польща» дозволяє глибше зрозуміти причини та наслідки історичних процесів, які пережили обидві країни. «Цьогоріч Україна і Польща відзначають століття відновлення незалежних держав. Наші народи пройшли схожий історичний шлях і це має сприяти порозумінню між нами сьогодні. Минуле українців та поляків здатне запропонувати нинішньому дню всю палітру відносин - від завзятого протистояння то плідної співпраці. Саме про це різне минуле і розповідає наша виставка. Що саме з цього плекати як елемент спільної пам’яті для майбутнього вирішуємо ми. І саме ми, а не діячі минулого, відповідальні за цей вибір», - зазначає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Виставка демонструватиметься до кінця року.
Автори виставки: історики Володимир В'ятрович, Ярослав Файзулін, Вікторія Яременко, Сергій Рябенко, Максим Майоров, Любов Крупник, Віталій Бака, картограф Дмитро Вортман.
Український інститут національної пам’яті
