У Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського відбувся літературний вечір, присвячений 150-річчю від дня народження видатного українського письменника Бориса ГРІНЧЕНКА (1863-1910) під назвою «Він більше працював, ніж жив».
Грінченко Борис Дмитрович (9 грудня 1863 — 6 травня 1910) — український письменник, педагог, ексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Редактор низки українських періодичних видань. Був одним із засновників Української радикальної партії. Обстоював поширення української мови в школі та в установах. Упорядник чотиритомного тлумачного «Словаря української мови». Один із організаторів і керівників товариства «Просвіта».

Народився на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області. Вчився у реальному училищі у Харкові. Якийсь час, працюючи у казематі, Борис жив у сім'ї шевця. Навчившись шити чоботи, на заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою. У 1874 р. вступив до Харківської реальної школи. Саме тоді, під впливом «Кобзаря», він починає збирати та записувати почуті пісні, легенди, казки та ін. фольклорні матеріали.

Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя, Грінченко з 1881 до 1893 р.(за винятком 1886–1887 рр., коли був статистиком у Херсонському губернському земстві) вчителював на Слобожанщині і Катеринославщині. У 1887 році разом з молодою дружиною мешкав на Донбасі в селищі Олексіївка (зараз - Луганська обл.) та працював у народній школі Христі Алчевської.  1891 року Грінченко спільно з Іваном Липою, Миколою Міхновським, Юрієм Міхновським, Віталієм Боровиком, Миколою Вороним, Олександром Черняхівським заснував Братство Тарасівців. У 1894–1900 рр. працював у Чернігівському земстві, активно співпрацював з місцевою Громадою. На кошти І. Череватенка організував видавництво популярних книжок українською мовою («Про грім та блискавку», «Велика пустеля Сахара», «Жанна д'Арк», життєписи І. Котляревського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка та ін.). З 1902 жив і працював у Києві. З 1904 — став одним з лідерів новоствореної Української демократичної партії.

Наприкінці 1904 року очолив ліву течію УДП, яка утворила Українську радикальну партію, наприкінці 1905 об'єдналася з УДП в Українську демократично-радикальну партію. За дорученням київської Громади редагував «Словар української мови» (т.т. 1-4, 1907-09), з 1906 — співробітник газети «Громадська думка» та редактор журналу «Нова Громада». В 1906-1909 очолював київську «Просвіту». Грінченко належав до гурту найвизначніших представників українського народництва. В період найбільшого розмаху великодержавно-шовіністичної політики російського уряду в Україні виступав за послідовне проведення національно-культурницької роботи серед українського суспільства. Свої політичні погляди виклав у написаній ним програмі УДРП та у «Листах з Наддніпрянської України» (газета «Буковина», 1892—93). Помер 6 травня 1910 року у Оспедалетто (Італія). Похований письменник на Байковому кладовищі, біля дочки. Дружина попросила, щоб залишили місце і для неї.

Ведуча заходу – заст. директора музею з наукової роботи Наталія Коцюбинська акцентувала увагу присутніх на розкритті багатогранної особистості Бориса Дмитровича, цього справжнього Українця, великого трудівника на благо рідного краю. Адже це був не лише письменник, а й педагог, перекладач, видавець книг для народу, етнограф, історик, літературознавець, упорядник музейної колекції Василя Тарновського, громадський діяч.

Присутнім було запропоновано відеофільм «Настина читанка» про педагогічну працю у селі Олексіївка на Луганщині. Роки життя родини Грінченків у Чернігові, його працю над каталогом музею українських старожитностей висвітлила у своєму виступі старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім. В.Тарновського Олена Ісаєнко. Учениця 3-го класу ЗОШ № 20 Настя Штупун виконала українську народну пісню. Завершився вечір читанням віршів Бориса Грінченка.