Трапилось це 1.01.2008 року. Народився майбутній священик Федір Нечипорук 3 травня 1953 року, в с. Даничів Корецького району Рівненської області. За промислом Божим він вступив до Смоленського Духовного Училища, яке закінчив із відзнакою. Після цього він перевівся до Чернігівської єпархії, де зволенням Святого Духа був висвячений Владикою Антонієм в сан священика.
Перша парафія де він ніс службу було село Горностаївка Ріпкинського району, потім с. Мала Дівиця Куликівського району де він слідував словам Святого Писання «Будь зразком для вірних в слові, в житті, в любові, в дусі, вірі і чистоті» (1 Тим. 4, 12). Незважаючи на умовляння Владики Антонія переїхати до Чернігова о. Федір не залишав пастирської роботи. Та життя і Божий промисел направили його до Новгорода – Сіверського де він став настоятелем Успенського собору. І досі люди згадують як він організував заходи з відзначення 1000 – ліття хрещення Русі, про повагу до його свідчить той факт, що неодноразово за 1 день він охрещував декілька десятків немовлят. Шанували його. Був благочинним Новгород – Сіверського, Сосницького та Семенівського районів.
Пізніш він перейшов до УПЦ КП. Відреставрував старовинну Покровську церкву в с. Ларинівка та мріяв відродити церкву в с. Блистова. Не судилося.
І ось стоїмо в храмі Покрову Божої Матері с. Ларинівка, навколо нас зібралися прихожани, родичі. Чин похорону священика звершує благочинний Менського району о. Марк (Лугановський) у співслужінні о. Нікона (Коленко) та клірика Чернігівської єпархії УПЦ КП Олександра Ясенчука. о. Федір одягнений у світлі ризи, лице закриває покрівець, лунає молитовний спів, читається 5 євангелій, так має бути почину. Після цього спочилого окроплюють святою водою і обносять навколо храму. Далі скорботна процесія йде до місцевого кладовища, де його буде поховано на тому місці яке він наперед визначив. І ось гроб опущено в погребальну яму, на кришку гроба сиплються грудки землі, навіть у чоловіків скочуються скупі сльози.
Згадаймо слова із Заповідей Блаженства «Коли душа з тілом розлучається, настає жахливе і страшне для всіх таїнство – душа у сльозах відходить, а тіло землі віддається і нею покривається тому і ми, зрозумівши, остаточний кінець, звернімося до спасителя, слізно благаючи пом’яни і нас, коли прийдеш у Царство твоє».

Прес-служба Чернігівської єпархії УПЦ КП