15 січня Верховна Рада, яка тепер завдяки зусиллям опозиції працює, як мокре горить, ратифікувала угоди між Україною та Європейським Союзом про спрощення оформлення віз та про реадмісію осіб, чим надала можливість окремим категоріям українців подорожувати до ЄС за спрощеною процедурою.
Політики і експерти вважають це першим кроком на шляху до двостороннього безвізового режиму, адже Україна скасувала для всіх країн-членів ЄС необхідність отримання віз. Безвізовий режим з ЄС означатиме можливість для українців вільного в'їзду на територію країн Шенгенської зони і стане черговим кроком європейської інтеграції України.
Міністр закордонних справ Володимир Огризко повідомив, що на поточний рік МЗС запланувало і неодмінно порушить питання перед ЄС про початок переговорів про скасування візового режиму взагалі. Це середньострокова мета і українська сторона до неї наполегливо прагнутиме.
Така заява не випадкова, оскільки відображає не лише прагнення України. В Європейському Союзі також обговорюють можливість скасування візового режиму з Україною. Під час візиту до Києва 12 січня віце-президент Європейського парламенту Марек Сівєц стверджував, що Брюссель може підтримати пропозиції Києва у справі скасування віз Євросоюзу для українців (Ми про це повідомляли в "Новинах тижня"). На думку європейського парламентаря, у справі відміни віз для громадян України ЄС слід взяти до уваги всі можливі наслідки. Такий крок може бути підтриманий, проте вимагає врахування всіх "за" і "проти". Висновок напрошується сам по собі: Європейський Союз може розпочати переговори з Україною про скасування візового режиму, якщо цей крок не матиме для нього негативних наслідків. З огляду на зазначене проаналізуємо основні чинники, які можуть стати на перешкоді Україні на шляху до безвізового режиму з ЄС.

Перша перешкода вже оприлюднена віце-президентом Європейського парламенту Мареком Сівцєм - проблема неврегульованості кордонів України з Росією, а також з іншими сусідніми державами. Східний кордон України все ще залишається дуже слабким місцем. Представник Європейського Союзу має рацію, адже тільки за один день - 22 січня цього року, за повідомленням Державної прикордонної служби України, на україно-російському кордоні зафіксовані три спроби незаконного перевезення боєприпасів.

Так, Україна вже провела значну роботу з обладнання східного кордону, якого після розпаду Союзу взагалі не існувало, але питання фізичного облаштування стримується ще й незавершеним процесом делімітації і демаркації.

Досі не завершений процес делімітації Азовського моря і Керченської протоки та демаркації вже делімітованої сухопутної ділянки. Свою частину Спільної демаркаційної комісії Україна, на відміну від Росії, створила ще в грудні 2005. Може, прогресу вдасться досягти нинішнього року. Міністр закордонних справ Володимир Огризко заявив, що 31 грудня 2007 Росія повідомила про створення своєї частини Спільної демаркаційної комісії. Найближчим часом очікується, що ця комісія почне працювати.

Продовжуючи тему кордонів, слід відзначити проблему і україно-білоруського кордону, делімітація якого завершена та закріплена в Договорі між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 12 травня 1997. Цей Договір Верховна Рада ратифікувала 18 липня 1997. На жаль, Національні Збори Республіки Білорусь і досі (майже 11 років пройшло!) Договір про кордон не ратифікували, що й затримує його демаркацію. Додамо, що українська сторона не дуже й наполягала, щоб білоруси його ратифікували.

Ще одна проблема - невизначеність придністровського сегменту кордону між Україною і Молдовою. Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон підписаний та ратифікований. Закінчена робота з демаркації на північній ділянці кордону, триває демаркація на південній ділянці україно-молдовського державного кордону. А на центральній частині, з Придністров'ям, ці роботи ще навіть не починалися.

Друга перешкода - потоки нелегальної міграції, які проходять через Україну. Територією нашої країни, за класифікацією Центру збору і обміну інформацією з перетинання кордонів та міграції ЄС, проходить дев'ять(І) маршрутів нелегальної міграції. Ці маршрути - основні канали доставки нелегальних мігрантів з країн Азії: Афганістан, Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Китай, Узбекистан і Таджикистан, через Росію і далі через Україну - до Європейського Союзу.

Показники Державної прикордонної служби України за 2007 вказують на збільшення потоку нелегальних мігрантів через нашу країну. Минулого року прикордонники виявили 31 783 нелегальних мігрантів, що на 6 тисяч нелегалів (23,3%) більше, ніж у 2006. А скільки не виявили? Зростання на 23% кількості нелегальних мігрантів демонструє дуже несприятливу тенденцію, яка не тільки шкодить просуванню України до безвізового режиму з ЄС, але й загрожує стабільності внутрішньої ситуації в Україні.

Третя перешкода - виїзд українців на нелегальні заробітки до країн ЄС. Армія трудових мігрантів з України складає, за різними оцінками, від 5 до 7 млн. осіб. При цьому офіційний дозвіл на роботу має не більше 500 тис українців. Майже 2 млн. українських мігрантів постійно проживають за кордоном, періодично відвідуючи Україну, а основна маса заробітчан зайнята в сезонних роботах. Тобто, 15% українців заробляють собі на життя за кордоном, і 90% з них - нелегально. За інформацію дипломатичних представництв України, в Польщі на заробітках перебувають 300 тис громадян, Віталії та Чехії - по 200 тис, в Португалії - 150 тис, в Іспанії - 100 тис.

Наші заробітчани там представляють переважно дешеву робочу силу, яка зменшує рівень заробітної плати у відповідних країнах та сприяє збільшенню рівня безробіття. Європейський Союз побоюється, що остаточне зняття візових регулювань і відкриття кордону збільшить кількість таких заробітчан, що вже відмічається у випадку з Румунією і Болгарією.

Четверта перешкода - відсутність процедур висилки нелегальних мігрантів з України. Основний потік нелегальних мігрантів до України проходить через країни колишнього Союзу, в першу чергу, через Росію. Цьому сприяють два чинники: безвізовий режим з цими країнами і відсутність договірної бази про реадмісію.

Угода про реадмісію між Україною і Росією підписана у грудні 2006, але досі не набула чинності. Переговори про підписання відповідної угоди з Білоруссю лише тривають. В той же час угода з Туреччиною про реадмісію підписана у 2005 і ратифікована у 2006. Отже, проблемними напрямками в правовому врегулюванні реадмісії залишилися Росія та Білорусь. А за 2007, за повідомленням Департаменту охорони державного кордону, Україна видворила майже 13 тисяч нелегальних мігрантів (порівняйте з кількістю виявлених нелегалів).

П'ята перешкода - нею може стати невідповідність візового списку України візовому списку ЄС, хоча ця умова, за висновками Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, не жорстка для скасування візового режиму з ЄС. Однак, Європейський Союз, ймовірно, з початком переговорного процесу вимагатиме від України усунути ці розходження. Головний підхід - Україна не повинна мати безвізовий режим з країнами, поїздки з яких до ЄС передбачають отримання віз.

Зараз Україна має безвізовий режим для всіх країн колишнього СРСР, окрім Туркменістану. Цей чинник дає додаткове навантаження й тому, що саме через ці країни проходять основні канали нелегальної міграції. Складність такої перешкоди полягає в більшому обсягу поїздок українців в країни екс-СРСР і громадян цих країн до України, ніж з країнами ЄС. За 9 місяців 2007 з країн екс-СРСР до України прибуло 25 612, а з інших країн - 6 335 осіб, що в чотири рази менше; вибуло в країни екс-СРСР 15 450 осіб, а до інших країн - 6 960 осіб, що майже в три рази менше.

Статистика свідчить, що впровадження українських віз для країн екс-СРСР створить великі перепони для українського населення. До того ж, в Росії працює значна кількість українських заробітчан (за неофіційними даними не менше 1 млн). Але з іншого боку, візовий режим перешкоджатиме потокам нелегальних мігрантів.

Шоста перешкода - рівень захисту українського національного паспорту. Влітку 2007 Україна ввела нові паспорти громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до постанови Кабінету міністрів від 26 червня 2007 №858. Новий паспорт, процедура введення якого тривала майже три роки, відповідає міжнародним стандартам та сучасним вимогам Європейського Союзу. Він має 25 ступенів захисту. Але проблема полягає в тому, що новий паспорт вводиться поступово, тобто паспорти попереднього зразка продовжують діяти паралельно з новими.

Для повного переходу на нові паспорти потрібний час до середини 2017, коли громадяни України, які отримували паспорти попереднього зразка в першій половині минулого року, змушені будуть замінити їх. Цю перешкоду можна усунути або шляхом настійливої рекомендації українцям замінити паспорти, або шляхом введення часового обмеження дії паспортів попереднього зразка.

Отже, такі чинники перешкоджатимуть скасуванню візового режиму Європейського Союзу для України. Щоб уникнути цих перешкод, нашій державі слід провести роботу з їх нейтралізації, зокрема:
• докласти максимум зусиль для завершення процесу делімітації і демаркації кордонів з Росією, Білоруссю і Молдовою;
• продовжити співпрацю з ЄС в рамках Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону Україні та Республіці Молдова, продовженою на 2008-2009;
• вживати заходи з приведення параметрів стосунків між Україною і країнами-джерелами та країнами-транзитерами нелегальних мігрантів до рівня світових і європейських стандартів у сфері віз і міграційного регулювання;
• створювати нові робочі місця та належні умови праці, особливо в.західних областях, для запобігання потоків нелегальних українських заробітчан до країн ЄС;
• докласти зусиль для завершення ратифікації угоди про реадмісію з Росією та успішно завершити переговори і укласти угоду про реадмісію з Білоруссю;
• переглянути візові режими з країнами екс-СРСР, враховуючи кількість візитів та ризики у сфері нелегальної міграції;
• прискорити процес переходу громадян України на закордонні паспорти нового зразка (2007 року).

Наявність перешкод до безвізового режиму з ЄС не означає, що Україна не повинна ініціювати переговори. Переговорний процес треба розпочати якнайскоріше та одночасно виконувати заходи з усунення несприятливих чинників. Поки Україна не стане державою з всіма належними атрибутами, про шенгенську візу можна лише мріяти...

Віталій МАРТИНЮК,
аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень
Джерело: Україна BUSINESS