Галина Яворська: Рішення про ПДЧ для України та Грузії прийматиметься консенсусом
Виступ Ангели Меркель на теми розширення НАТО отримав широкий розголос в Україні, оскільки він стосувався перспектив приєднання України та Грузії до ПДЧ. То що ж саме сказала канцлер про можливість членства в НАТО України та Грузії? Якщо буквально, то нічого. Вона висловила власні міркування щодо критеріїв членства в НАТО, і прозоро натякнула на Україну та Грузію. Натяк на Україну – це її слова про те, що країна може стати членом НАТО не тільки у разі бажання політичного керівництва, але тоді, коли значний процент населення також підтримує членство. Інформаційні агенції коментують це таким чином – в Україні керівництво виступає за членство, а громадська думка переважно проти. Щодо Грузії – то на думку канцлера країни, що втягнуті в регіональні конфлікти, не повинні претендувати на членство. Тут є дві новини – добра та погана. Погана – в тому, що в НАТО рішення приймають консенсусом, тобто для того, щоб Україні та Грузії не надали на саміті в Бухаресті ПДЧ, теоретично могло б вистачити негативної позиції самої лише Німеччини, якщо вона змогла б переконати усі інші країни члени в обґрунтованості своєї позиції. Справа в тому, що консенсус означає спільну позицію усіх без винятку членів НАТО, але не передбачає голосування – він досягається шляхом переговорів і консультацій, у результаті яких формулюється та оприлюднюється спільна позиція. Тож добра новина в тому, що питання ПДЧ для України та Грузії винесене на відкрите обговорення країн-членів. І тут вага раціональних та обґрунтованих доводів стає очевидною. Зокрема, стає зрозумілим, що Меркель висуває два нерівнозначні за силою аргументи. Питання конфліктів – це насправді серйозно, оскільки зачіпає положення Договору про Північно-атлантичний альянс. Що ж до громадської думки – по-перше, вона може змінюватися, по-друге, соціологи знають, що коли проводити опитування для з'ясування ставлення до невідомих суспільству речей (а НАТО належить в Україні саме до сфери невідомого), то отримати коректні результати в принципі неможливо. Гучні заяви, що українське населення – проти НАТО – досягають своєї цілі на рівні інформаційної війни, але є досить далекими від справжнього стану громадської думки, і цей факт непогано було б всіляко доводити до відома західних політиків та журналістів. Громадяни України не можуть бути активно налаштовані проти НАТО хоча б тому, що питаннями приєднання до ПДЧ вони загалом не цікавляться і не вважають це для себе пріоритетом. Завдання відповідальних українських медіа зараз полягає не в тому, щоб лякати черговим небажанням представників Європи бачити Україну «серед своїх» - цього разу серед членів НАТО, а в тому, щоб проаналізувати та обґрунтовано відповісти на нечисленні аргументи проти приєднання України до ПДЧ, які можуть висунути західні лідери. І пам'ятаймо, що члени НАТО приймають рішення самостійно, без огляду на позиції третіх країн, як підкреслив генсек Схеффер, тож справжня причина висловів Меркель – позиція Росії – всередині НАТО в умовах відкритого обговорення не працює.
